АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 2935 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко С.О., про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру, -
В С Т А Н О В И Л А :
12 травня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко С.О., про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру.
Зазаначав, що 21 травня 2004 року ОСОБА_6 оформила заповіт, яким все належне майно заповіла йому. Наприкінці квітня 2008 року ОСОБА_6 повідомила його, що знаходячись фактично в безпорадному стані, зумовленому похилим віком, інвалідністю і хворобами, стала жертвою обману з боку ОСОБА_4, внаслідок чого 19 квітня 2008 року погодилася на підписання з нею договору довічного утримання.
Згідно з умовами договору довічного утримання відповідачка отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язана була забезпечувати ОСОБА_6 утриманням, доглядом довічно.
Між тим, ОСОБА_4 відмовилась від вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання умов укладеного договору довічного утримання. ОСОБА_6, переконавшись у зловмисних намірах відповідачки, розуміючи, що при підписанні договору довічного утримання вона неправильно сприйняла предмет договору та стала жертвою обману з боку ОСОБА_4, 08 серпня 2008 року подала до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву про розірвання договору довічного утримання, укладеного 19 квітня 2008 року між нею та ОСОБА_4 При цьому посилалась на ту обставину, що відповідачка не виконує умови угоди.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
06 лютого 2009 року він як спадкоємець за заповітом подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, проте отримати свідоцтво про право на спадкове майно не може, оскільки право власності на квартиру спадкодавця на підставі договору довічного утримання зареєстроване за ОСОБА_7
Вважає, що спірним договором порушуються його права як спадкоємця після померлої ОСОБА_6 Тому просив визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 19 квітня 2008 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_4, та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 як за спадкоємцем по заповіту.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2010 року скасувати.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи апелянта та його представника, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. 19 квітна 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, за умовами якого відчужувач ОСОБА_6 передала, а набувач ОСОБА_4 отримала у власність квартиру, взамін чого зобов’язувалася забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах цього договору. Правочин посвідчений нотаріально та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 19 квітня 2008 року ( а. с. 8-12,14-17 ).
В серпні 2008 року ОСОБА_6 зверталася до суду з вимогами про розірвання договору довічного утримання по причині неналежного його виконання ОСОБА_4 Проте в подальшому відмовилася від позовних вимог і відмова прийнята судом, провадження у справі закрито ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2008 року ( а. с. 19-20,54-56,59 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. ( а. с. 60-62 ).
Відповідно до положень статей 3,60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимоги і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Оспорюючи договір довічного утримання, ОСОБА_3 зазначав, що вказаною угодою порушуються його права як спадкоємця за заповітом, оформленим ОСОБА_6 21 травня 2004 року ( а. с. 4-6,13 ).
Частиною 2 статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
З Витягу зі Спадкового реєстру ( заповіти/спадкові договори ) від 15 грудня 2009 року вбачається, що 04 жовтня 2005 року ОСОБА_6 оформляла новий заповіт, яким своє майно заповіла ОСОБА_4 Тобто заповіт на ім’я ОСОБА_3 було скасовано. В подальшому, заявою від 15 серпня 2007 року ОСОБА_9 скасувала заповіт від 04 жовтня 2005 року ( а. с. 97-99,104 ).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 заповіти були відсутні. Тому ОСОБА_3 не являється спадкоємцем після ОСОБА_6 ні за законом, ні за заповітом і договір довічного утримання, укладений 19 квітня 2008 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_4, на підставі якого відповідачка набула право власності на квартиру, не порушує його права.
Суд повно і всебічно дослідив надані докази, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: