№1-15/10                                                                                                                                   Копія:

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

            16 червня 2010 року                                                                                          м. Луцьк

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону  у складі:

головуючого –  підполковника юстиції САХНА Р.І.,

при секретареві НИКОНЧУК Л.М.,

за участю державного обвинувача – заступника військового прокурора Луцького гарнізону майора юстиції МАТЯШУКА В.К. у відкритому судовому засіданні в приміщенні військової прокуратури Луцького гарнізону розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця військової частини А 2331 сержанта запасу,-

ОСОБА_2, який  народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Володимир-Волинський, Волинської області,  українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, звільненого з військової служби 09 березня 2005 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410  КК України.

Судовим слідством, -  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом військових частин А 3699 та А 2331, надавши підроблені документи – військовий квиток НОМЕР_1 та обліково-послужну картку до цього квитка з внесеними в них неправдивими відомостями щодо присвоєння йому військових звань командиром військової частини А 2673, повідомивши їм завідомо неправдиві відомості стосовно свого військового звання, а в подальшому замовчуючи незаконне отримання військових звань «молодший сержант» та «сержант», шляхом обману, в період з 16 березня 2000 року по березень 2005 року включно, заволодів через касу військових частин, у яких він проходив службу іншим військовим майном – державними грошовими коштами у розмірі переплати йому грошового забезпечення як військовослужбовцю з військовим званням «сержант» в порівнянні як військовослужбовцю з військовим званням «рядовий» на загальну суму 1880,27 грн.

Підсудний ОСОБА_2 винним себе у вчинені інкримінованих йому дій визнав повністю, розкаявся, при цьому дав покази, які за своїм змістом відповідають вищевикладеному, пояснивши, що незаконно отримував грошові кошти у розмірі різниці грошового забезпечення між званнями «рядовий» та «сержант», бо неправомірно отримав відповідні військові звання.

Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_2 у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та прокурор не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням прокурора, яке підтримане підсудним, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз’яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення доведене в повному обсязі. 

Оцінивши докази в сукупності, військовий місцевий суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.410 КК України, так як він, являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, шляхом шахрайства умисно заволодів іншим військовим майном – грошовими коштами у розмірі  1880 грн. 27 коп..

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання, суд враховує те, що він визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, дав негативну оцінку своїм діям, повністю відшкодував завдану шкоду, а тому вважає за необхідне призначити йому мінімальне, передбачене санкцією статті, покарання. Також з врахуванням вказаних обставин справи та сімейного стану підсудного: у якого на утриманні знаходяться малолітня донька, - суд вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому приходить до висновку про недоцільність відбування даним підсудним покарання у виді позбавлення волі і застосовує до нього ст. 75 КК України, встановивши мінімальний, передбачений даною статтею іспитовий строк, з покладенням на нього відповідних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 299, 321-324, 332-335 КПК України,  -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України, на підставі якої призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.

У відповідності до ст. 75 КК України вважати ОСОБА_2 засудженим з випробуванням і звільнити його від відбування покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язок – повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання.  

Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 – підписку про невиїзд – скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:

- особову справу ОСОБА_2, яка знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Луцького гарнізону – повернути за належністю;

- військовий квиток НОМЕР_1 від 17 грудня 1997 року, виданий на ім’я ОСОБА_2 та обліково-послужну картку до нього, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи - повернути  за належністю.

 На вирок може бути подана апеляція у Військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Дійсна за належним підписом. Копія звірена з оригіналом.

Головуючий по справі

підполковник юстиції                                                                                Р.Сахно