Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-266/2010р. Головуючий у першій інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 52 Доповідач у апеляційній інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Володіної Л.В.,
суддів - Зотова В.С., Колбіної Т.П.,
при секретарі – Живкович О.О.,
за участю – позивача ОСОБА_3,
- представника відповідача Бугаєва А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу Військової частини 99313 Міністерства оборони Російської Федерації на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Військової частини 99313 Міністерства оборони Російської Федерації про визнання наказу недійсним, поновлення на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Військової частини 99313 Міністерства оборони Російської Федерації, уточнивши свої позовні вимоги просив визнати наказ про його звільнення недійсним, поновити його на роботі на посаді стрілка 3 тарифного розряду команди ВОХР вч 99313, стягнути на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при звільненні позивача порушив правила застосування до робітників дисциплінарних стягнень визначених ст. 147 КЗпП України. Вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач мотивував тривалістю перенесених ним моральних страждань у зв’язку із незаконним звільненням, позбавлення його істотної частини сімейного бюджету та вимушеністю докладання зусиль для організації свого життя, неможливістю подальшого працевлаштування, у зв’язку з негативним записом про звільнення у трудовій книжці.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково, визнано наказ про звільнення позивача недійсним, поновлено його на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду Військова частина 99313 Міністерства оборони Російської Федерації подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну рішення суду наступним чином: у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та поновлення ОСОБА_5 на посаді стрілка 3 тарифного розряду команди ВОХР вч 99313 Міністерства Оборони РФ, стягнення середнього заробітку з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу – відмовити, в частині відмови у задоволенні решти вимог позову – залишити без змін. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені та не вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення учасників процесу що з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення про поновлення позивача на роботі та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений неправомірно.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі з 04.11.2004 р. знаходилися у трудових відносинах, наказом командира військової частини 99313 від 30 липня 2008 року № 235 „Про розірвання безстрокового трудового договору, за ініціативою командування частини та звільнення стрілка 1682 команди ВОХР ОСОБА_5." (а.с.20) позивач був звільнений з посади стрілка команди ВОХР з ЗО липня 2008 р. за п.З ст.40 КЗпП України - у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішньою трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно змісту зазначеного вище наказу підставою звільнення позивача вказувалися факти неодноразового притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності наказами: № 103 від 11.04.2008 р. вигляді оголошення догани за грубе порушення інструкції часового на посту та наказом № 226 від 23.07.2008 р. також у вигляді оголошення догани за порушення вимог Інструкції.
Вказані накази № 103 та 226 були позивачем оскаржені у судовому порядку, рішенням Апеляційного суду м.Севастополя від 11.12.2008 р., дисциплінарне стягнення у вигляді догани, накладене на ОСОБА_5 наказом командира частини № 103 від 11 .04.2008 р. було визнано незаконним.
Відповідно до п. 3 ст.40 КЗпП України передбачені підстави для розірвання строкового трудового договору з ініціативи працедавця у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Оскільки судом застосування дисциплінарного стягнення до позивача, накладеного наказом № 103 від 11.04.2008 р. визнано незаконним, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що при визначенні питання щодо правомірності звільненням позивача вказаний наказ врахуванню не підлягає.
В ідповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення, однак з матеріалів справи вбачається, що за дисциплінарний проступок здійснений 22.07.2008 року до позивача наказами під № 226 та 235 були застосовані як догана так і звільнення, що суперечить положенням ст. 147 КЗпП України.
Виходячи з вищезазначеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про визнання звільнення позивача незаконним та відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України поновлення його на роботі.
У зв’язку із визнанням звільнення неправомірним, суд законно стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст.313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Військової частини 99313 Міністерства оборони Російської Федерації відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.В. Володіна
Судді: В.С. Зотов
Т.П. Колбіна
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-266/2010р. Головуючий у першій
інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 52 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Володіної Л.В.,
суддів - Зотова В.С., Колбіної Т.П.,
при секретарі – Живкович О.О.,
за участю – позивача ОСОБА_3,
- представника відповідача Бугаєва А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу Військової частини 99313 Міністерства оборони Російської Федерації на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Військової частини 99313 Міністерства оборони Російської Федерації про визнання наказу недійсним, поновлення на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст.313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Військової частини 99313 Міністерства оборони Російської Федерації відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.В. Володіна
Судді: В.С. Зотов
Т.П. Колбіна