№2-217/10

    З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я        

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И    

01 березня 2010  р.                                              м. Донецьк

          Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

головуючої судді             - Гладка І.А.

при секретарі                         - Наугольніковій О.В.

за участю сторін:

представника позивача                     - ОСОБА_1,

представника відповідача                -  не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Сапар» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Приватного підприємства «Сапар» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

В позовній заяві позивач зазначив, що 26.01.2009 року він був звільнений з Приватного підприємства «Сапар» відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням, однак на день звільнення з роботи відповідачем не проведена виплата заробітної плати.

Представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 27960, 75 грн., компенсацію  за затримку виплати заробітної плати у розмірі 851,73 грн., а також моральну шкоду  у розмірі 10 000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з»явився, про причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Згідно ст.224 Цивільно-процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло  повідомлення  про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення не заперечує, тому суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів та в порядку ст. 225 Цивільно-процесуального кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані документи та докази, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

 Відповідно до вимог ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Крім того, згідно ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законом строки, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити  зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу. Статтею 2 цього закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарний місяць виплати доходів, нарахованих громадянам.

  Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень  проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Судом встановлено, що 26.04.2007 року ОСОБА_2 прийнято на роботу гірноробочим до Приватного підприємства «Сапар», а 23.01.2009 р. наказом №16-к від 26.01.2009 р. (а.с.7) звільнено за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, що підтверджується відповідними записами в копії витягу з трудової книжки (а.с.7) позивача.

Із доповіді представника позивача вбачається, що нарахована заробітна плата  ОСОБА_2 у розмірі 6 865, 70 грн. виплачена 26.08.2009 рік; середньомісячний заробіток за два останніх місяця до звільнення складає 2 796, 16 грн.,  що підтверджується відповідною довідкою відповідача за № 37 від 15.10.2009 року (а.с.27).

Враховуючи наведені обставини та  вимоги закону,  суд  вважає що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - з 23.01.2009 р. по день фактичного розрахунку – 26.08.2009 р, а саме, за повних 7 місяців (з 23.01.2009 р. по 23.08.2009 р.) та 1 робочий день (з 25.08.2009 р. по 26.08.2009 р.).

Як вбачається із довідки відповідача за № 37 від 15.10.2009 року, заробітна плата позивача за два місяця до звільнення складає у листопаді 2008 року - 3 441, 76 грн. за 20 робочих днів, у грудні 2008 року – 2150, 59 грн. за 23 робочих дня.; середньомісячна заробітна плата позивача складає

2 796, 17 грн.(3 441, 76 грн. + 2150, 59 грн.:2);  середньоденний заробіток – 130, 05 грн. (2 796, 17 грн.: (20 робочих днів +23  робочих дня):2).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за повні 7 місяців: 19 573, 19 грн. (2 796, 17 х 7) та 130, 05 грн. (130, 05 грн. х 1 день), всього 19 703, 24 грн.

Оскільки судом встановлено, що позивача звільнено з роботи 23.01.2009 р. наказом підприємства від 26.01.2009 р. №16-к, відповідачу необхідно донарахувати позивачу заробітну плату за один день у сумі 130,05 грн.  

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19833, 29 грн.  (19 573, 19 грн.+ 130, 05 грн. + 130,05 грн.).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці»  компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням  строків її виплати  провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі  товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати» компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків податків і обов»язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, сума компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 453,12 грн.:

?   за лютий  2009 року    – 123,58 (6 865, 70 х1,8 прирост індекса інфляції за лютий);

?   за березень 2009 року – 164,77 (6 865, 70 х2,4 прирост індекса інфляції за березень);

?   за квітень 2009 року   – 102,98 (6 865, 70 х1,5 прирост індекса інфляції за квітень);

?   за травень 2009 року   – 61,79  (6 865, 70 х0,9 прирост індекса інфляції за травень);

величина приросту індексу інфляції в липні менше «1», тому компенсація за затримку виплати заробітної плати за червень не нараховується.

Відповідно до ст. 2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, страти нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

П.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4  визначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач,  характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди  підлягають відшкодуванню у розмірі 1 000 грн.

При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України  стягується судовий збір  у розмірі 1 % від ціни задоволення грошового стягнення, але не менш  ніж три неоподатковані мінімуми доходів громадян, що становить 215,46 грн. у прибуток держави та витрати на інформаційно –технічне забезпечення  розгляду справи у розмірі 120 грн., відповідно до ст.81 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 158, 209, 212, 214-215, 216, 367 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.47, 116, 117  Кодексу законів про працю України,  Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати», суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Сапар» про стягнення з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 27960, 75 грн., компенсацію  за затримку виплати заробітної плати у розмірі 851,73 грн., а також моральну шкоду  у розмірі 10 000 грн. – задовольнити.  

Стягнути з Приватного підприємства «Сапар» ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 093, 39 грн., компенсацію  за затримку виплати заробітної плати у розмірі 453,12    грн., а також моральну шкоду  у розмірі 1 000 грн.,  всього у сумі  21 286,41 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Сапар» на користь держави судовий збір у розмірі  279,51  грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви про його апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмової заяви відповідача, яка може бути подана до суду, який ухвалив рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                             Гладка І.А.