Справа № 2-934/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2010 року Калінінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючої судді     - Гладкої І.А.

при секретарі     -  Скоробогата Т.В.

за участю сторін:

позивач:                                  - ОСОБА_1

відповідач                           - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

28.04.2010 року позивачем була уточнена позовна заява, в якій він просить стягнути з відповідача суму основного боргу 7 200, 00 гривень, суму річних відсотків у розмірі 124,27 гривень, суму пені у розмірі 3 280, 00 гривень, суму інфляції у розмірі 475, 20 гривень, суму послуг фахівця у галузі права у розмірі 400, 00 гривень та понесені ним судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що між ним та відповідачем 22.05.2009 року та 28.05.2009 року були укладені дві угоди позики з письмовими розписками на загальну суму 7 200 гривень. Факт передачі грошей був зафіксований і підтверджений написанням розписки про отримання суми грошей, зазначених у догові позики. Відповідно укладених договорів позики, позичальник зобов’язаний повернути суму позики до 30.09.2009 року, однак на даний час позичальник не сплатив за цими договорами нічого, сумою боргу є сума договорів позики. До теперішнього часу відповідач позику не повернув.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та надав пояснення, аналогічні вищевикладеним.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі, просив суд задовольнити їх, стягнувши з нього на користь позивача суму боргу та понесені ним судові витрати.

Суд, заслухав пояснення позивача, відповідача розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Боржник,    який    прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій  формі,  якщо  його сума  не  менш  як  у  десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На  підтвердження  укладення  договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або  інший  документ, який  посвідчує  передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, Якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 22.05.2009 року позивач уклав договір про позику грошових коштів на суму 4 200, 00 гривень (а.с. 8), факт передачі грошей підтверджено розпискою (а.с. 9). Відповідно до умов до укладеного договору відповідач зобов’язався повернути вказані кошти до 30.09.2009 року.

Судом також встановлено, що 28.05.2010 року позивач вдруге уклав договір про позику грошових коштів на суму 3 000, 00 гривень (а.с. 6), факт передачі грошей підтверджено розпискою (а.с. 7).  Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов’язався повернути вказані кошти до 30.09.2009 року.

Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами був укладений договір позики, який по формі та змісту відповідає вимогам цивільного кодексу України.

У вказаних договорах позики від 28.05.2009 року, 22.05.2009 року відповідач не повернув позивачу борг, чим порушив ст. 1046 ЦК України, згідно якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошті або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

 У судовому засіданні встановлено, що відповідач не повернув борг в повному обсязі, таким чином, станом на 28.04.2010 року суму основного боргу складає 7 200, 00 гривень, сума річних відсотків складає 124,27 гривень, сума пені складає 3 280, 00 гривень, сума інфляції складає 475, 20 гривень, сума послуг фахівця у галузі права складає 400, 00 гривень та понесені позивачем судові витрати.

Враховуючи викладене, та те що позивач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення заявлених позивачем вимог, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Сторона, на користь якої постановлено судом рішення, згідно положень ст. 88 ЦПК України суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких відносяться відповідно ст. 79 ЦПК України: судовий збір, визначений від ціни позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, розмір яких визначений для даної категорії справ.

    Позивачем понесені судові витрати, а саме: сплачено судовий збір у сумі 72,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень, а тому на його користь з відповідача повинні бути присуджені понесені судові витрати у розмірі 192,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України. ст.ст.611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу -  задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу яка складає 7 200, 00 (сім тисяч двісті) гривень, суму річних відсотків яка складає 124,27 гривень, суму пені яка складає 3 280, 00 гривень, суму інфляції яка складає 475, 20 гривень, суму послуг фахівця у галузі права яка складає 400, 00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у у розмірі 72 грн. та  витрати з інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 120,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Донецької області  через  Калінінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: