Р І Ш Е Н Н Я                                 №2-1173/10                                            

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 квітня 2010  р.                                              м. Донецьк

          Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

головуючого судді             - Гладкої І.А.

при секретарі                         - Костіній А.Ю.

за участю сторін:

від позивача                                                   - ОСОБА_1,

представника відповідача                              - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3,  в особі ліквідатора –арбітражного керуючого ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання Біржового контракту (договору купівлі - продажу) недійсним, за зустрічним позовом   ОСОБА_4 до   суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3, в особі ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - суб’єкт  підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_3  в особі ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання Біржового контракту (договору купівлі - продажу) недійсним .

В позовній заяві позивач зазначив, що 28.01.2010 р. між суб’єктом  підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_3 в особі ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений Біржовий контракт за № 707-1 (договір купівлі-продажу) .  Відповідно до п.1.1 Біржового контракту на відкритих торгах, які були організовані Міжрегіональною Українською Біржею, діючою на підставі Статуту та Правил біржових торгів Позивач продав, а Відповідач купив майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме, споруду магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» (літера А-2), загальною площею 582,7 кв.м та споруди сховищ загальною площею 68,2 кв.м. (літера Б—1) та 27 кв.м.(літера В-1). Пунктом 2.1. Біржового контракту передбачено, що вартість майна складає 209 606,68 грн., без ПДВ. Однак, акти прийому-передачі майна не складалися та не підписувалися, у зв’язку  з чим, до ОСОБА_4 не перейшло право власності на придбане майно, а відсутність підписаних актів прийому-передачі об’єкта нерухомості на суму 209 606,68 грн. є суттєвим порушенням відповідних пунктів Біржового контракту за № 707-1 від 28.01.2010 р.

     Крім того, позивач зазначив, що 29.01.2010 р. предмет договору було арештовано, а при укладанні вищезгаданого договору порушено норми щодо необхідності нотаріального посвідчення Договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

29.03.2009 року до суду звернувся ОСОБА_4 із зустрічним позовом до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3,  в особі ліквідатора –арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання права власності на споруду магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», загальною площею 582,7 кв.м. та споруду сховища загальною площею 68,2 кв.м. та споруду сховища загальною площею 27 кв.м. Зустрічні позовні вимоги відповідача обґрунтовані посиланням на укладений Біржовий контракт (договір купівлі-продажу) №707-1 від 28.01.2010року, відповідно до якого відповідач придбав нерухоме майно, а саме будівлю  магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», загальною площею 582,7 кв.м. та будівлю сховища загальною площею 68,2 кв.м. та будівлю сховища загальною площею 27 кв.м., розрахувався за неї, а ОСОБА_5 не визнає та оскаржує його право власності на придбане майно.

Позивач в особі ліквідатора –арбітражного керуючого ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом  ОСОБА_2 , яка діє на підставі доручення, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3,  в особі ліквідатора –арбітражного керуючого ОСОБА_1 не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала, та наполягала на задоволенні позовних вимог за зустрічним  позовом.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справу за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України  передбачено,  що  правочин  має  бути  спрямований  на  реальне  настання   правових  наслідків,  що  обумовлені  ним.

Ч.1 ст.  215  Цивільного Кодексу України  встановлено,  що   підставою  недійсності правочину  є  недодержання в  момент  вчинення  правочину стороною (сторонами)  вимог, які  встановлені частинами першою-третьою,  п’ятою та шостою  статті 203  цього  Кодексу.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред’явити позов  про визнання його права власності, якщо  це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

На  підставі  ст. 657 Цивільного Кодексу України  договір купівлі – продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

У судовому засіданні встановлено, що Постановою Господарського суду Донецької області від 26.01.2010 р. арбітражного керуючого -  ОСОБА_1 призначено ліквідатором суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 (а.с.25-27).

Як вбачається із матеріалів справи, 28.01.2010 р. на Міжрегіональній Українській біржі відбулися відкриті біржові торги, на які було виставлено  майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме, будівлю магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» (літера А-2), загальною площею 582,7 кв.м. та будівлі сховищ загальною площею 68,2 кв.м. (літера Б—1) та 27 кв.м.(літера В-1), що належить суб’єкту підприємницькій діяльності – фізичній особі ОСОБА_3 (а.с.11-16).

Судом встановлено, що 28.01.2010 р. між суб’єктом  підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 в особі ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_4 був укладений Біржовий контракт (договір купівлі - продажу) № 701-1 (а.с.8-10).

Відповідно до п.1.1 Біржового контракту позивач продав, а відповідач купив майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме, споруду магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»(літера А-2), загальною площею 582,7 кв.м. та споруди сховищ загальною площею 68,2 кв.м. (літера Б—1) та 27 кв.м.(літера В-1).

Як  вбачається з п.2.1. Біржового контракту, вартість майна складає 209 606,68 грн., без ПДВ.

28.01.2010р. ОСОБА_4 розрахувався за придбане майно, у сумі 209606,68 грн., що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру за №1 від 28.01.2010р., копія якої додана до матеріалів справи (а.с.36).

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Волноваського районного суду Донецької області розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа орган опіки та піклування Волноваської міської ради про стягнення суми боргу. В забезпечення позову, ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 29.01.2010 р. було накладено арешт на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташований за адресою: АДРЕСА_1, копія ухвали додана до матеріалів справи (а.с.29).

Згідно  ч.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення здійснює реалізацію майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається із матеріалів даної цивільної справи, станом на 28.01.2010р. були відсутні будь-які обмеження щодо розпорядження майном, яке є предметом  Біржового      контракту (договір купівлі - продажу) за № 701-1 від 28.01.2010р., тому, суд вважає, що укладений Біржовий контракт відповідає вимогам діючого законодавства.  

Оскільки п.3.1. Біржового контракту (покупець набуває право власності на майно з моменту повної оплати за нього) був виконаний шляхом сплати ОСОБА_4 28.01.2010р. вартості майна у розмірі  209 606,68 грн., тому суд вважає, що  покупець придбав право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме, будівлю магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»(літера А-2), загальною площею 582,7 кв.м. та будівлі сховищ загальною площею 68,2 кв.м. (літера Б—1) та 27 кв.м.(літера В-1) з 28.01.2010р., а ухвала про забезпечення позову Волновахського районного суду Донецької області від 29.01.2010р. не перешкоджала ні укладенню договору, ні переходу права власності на нерухоме майно, що є предметом оспорюваного Біржового контракту (договір купівлі-продажу) № 701-1 від 28.01.2010р.

Крім того, ч.1ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача про невідповідність Біржового контракту (договору купівлі - продажу) за №701-1 від 28.01.2010 р. нормам щодо обов’язкового  нотаріального посвідчення, у з»язку з не обґрунтованістю. Стаття 657 Цивільного Кодексу України, як загальна норма права, передбачає нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу, однак існує спеціальна норма права, зокрема стаття 15 Закону України «Про товарну біржу», якою передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на прилюдних торгах на товарній біржі, не підлягає нотаріальному посвідченню. За таких обставин, суд вважає, що Біржовий контракт (договір купівлі-продажу) № 701-1 від 28.01.2010року було укладено  у належній формі відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.321 Цивільного Кодексу України  право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п.3.2. Біржового контракту від 28.01.2010 р. передача майна Продавцем та прийняття майна Покупцем засвідчується актами прийому - передачі майна, який підписується сторонами протягом 3 днів з моменту повної оплати за нього.

 У судовому засіданні ліквідатор – арбітражний керуючий ОСОБА_1 пояснив, що він відмовився підписувати акт приймання-передачі майна, посилаючись на відсутність права власності на нерухоме майно у ОСОБА_4, що є актом безпідставного невизнання набутого 28.01.2010р.  права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно  яке розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, а саме, споруду магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»(літера А-2), загальною площею 582,7 кв.м. та споруди сховищ загальною площею 68,2 кв.м. (літера Б—1) та 27 кв.м.(літера В-1).

  Враховуючи положення ст.392 Цивільного Кодексу України, згідно яких  власник право власності якого оспорюється чи не визнається іншою особою, має право пред’явити позов  про визнання його права власності, суд  вважає законними та такими, що відповідають нормам  Цивільного  кодексу України позовні вимоги відповідача ОСОБА_4 за зустрічним позовом. Отже, суд не вбачає законних підстав для задоволення  первісного  позову   суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3, в особі ліквідатора –арбітражного керуючого ОСОБА_1 до ОСОБА_4, про визнання Біржового контракту (договору купівлі - продажу) недійсним .

Згідно ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України судові витрати за задоволеним зустрічним позовом, а саме, державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. підлягають стягненню з позивача.

На  підставі  вищевикладеного та,  керуючись  ст.ст.  215, 319, 392, 657 Цивільного Кодексу України ,   Закону України   «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , Законом України « Про товарну біржу» , ст.ст. 209, 212-215, 216 Цивільно-процесуального кодексу України ,  суд,  -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_3, в особі ліквідатора –арбітражного керуючого ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання Біржового контракту (договору купівлі - продажу) недійсним – відмовити.  

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до   суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3, в особі ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 (ІНН НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2) право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме, будівлю магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» (літера А-2), загальною площею 582,7 кв.м. та будівлі сховищ загальною площею 68,2 кв.м. (літера Б—1) та 27 кв.м.(літера В-1).

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3, в особі ліквідатора –арбітражного керуючого ОСОБА_1 на користь держави судові  витрати - державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про його апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                 Гладка І.А.