Справа № 2а- 3727 /10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2010 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
головуючої судді Гладкої І.А.,
при секретарі Наугольніковій О.В.,
при участі:
позивача ОСОБА_1
відповідач не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
07.09.2009 р. до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП.
У позові зазначено, що 24.08.2009 року інспектором ДПС Полтавської роти Маркеловим Юрієм Олексійовичем був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ВІ № 014866 та винесено постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 Серія ВІ № 010245. З постанови вбачається, що позивач, 24.08.2009 року об 15 год.20хв. на 362 км а/д Київ-Харків рухався на автомобілі марки Опель д/н НОМЕР_1 зі швидкістю 97 км/год в зоні дії дорожнього стаціонарного знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год», перевищив встановлену швидкість руху на 27 км/год, яка вимірювалася приладом «Іскра 18711». Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 122 КпАП України, у вигляді сплати штрафу у розмірі 255,00 грн.
Позивач вважає, що зазначена постанова не відповідає вимогам чинного законодавства за наступних підстав. Відповідач порушив п. 1.6 Розпорядження Міністерства Внутрішніх справ України № 466 від 21.05.2009 р., відповідно до якого вимагається «виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото -, відео матеріалів, показів свідків тощо)». Відповідно до п. 13.1 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 13.11.2006 року № 1111, спеціальні контрольно – вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів. Пункт 13.2 передбачає, що до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушені норми Кодексу України про адміністративне правопорушення, зокрема ст. 256 КУпАП, згідно якої у протоколі про адміністративне правопорушення обов’язково зазначаються крім інших обов’язкових даних - прізвища, адреси свідків; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Відповідач всупереч зазначеної норми відмовився приймати пояснення та заперечення позивача, а також відмовився заносити до протоколу дані свідків.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що на а/д Київ - Харків за місцем переходу одностороннього руху на двосторонній він був зупинений інспектором ДПС Полтавської роти Маркеловим Юрієм Олексійовичем, начебто за перевищення швидкості на 27 км/год. Інспектору він пояснив, що рухався в цільному потоці автомобілів, контролював швидкість за спедометром автомобіля, і перед знаками, які сповіщали про розвилку доріг, згідно спідометру швидкість знижалася з 80-85 км/год до 70-75 км/год. З ним в автомобілі знаходилася його дружина ОСОБА_5, яка бачила показники спідометра автомобіля. Крім того, він вимагав участі адвоката при розгляді справи, однак йому було відмовлено.
Відповідач у судове засідання не з’явився, однак надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позов не визнає з наступних підстав. Відповідно до п.13.9 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 13.11.2006 року № 1111, при контролі за дорожнім рухом працівник підрозділу ДПС активно реагує на порушення Правил дорожнього руху і в першу чергу на ті, що можуть стати причиною ДТП. До них належать, зокрема, і перевищення встановленої швидкості руху. У відповідності до вимог п. 14.1.1 наказу МВС України № 111 від 27.03.2009 року підставою для зупинення транспортного засобу є порушення ПДР водіями. Відповідно до п. 16.1.1 Інструкції при порушені учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху працівник ДПС складає протокол, здійснює перевірку водія, а також транспортного засобу за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами. Керуючись вказаною нормою, а також ст. ст. 254, 256 КУпАП, інспектор ДПС Маркелов Ю.О. склав протокол про адміністративне правопорушення. Позивач був ознайомлений з матеріалами справи та надав пояснення в графах адміністративного протоколу, в яких не був згоден зі змістом адміністративного протоколу, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП та вимагав участі у розгляді справи адвоката. Інспектор ДПС Маркелов Ю.О. не ігнорував жодне з прав позивача, зазначених в ст. 268 КУпАП. Так, ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами справи, однак обов’язку надавати адвоката, як того вимагав позивач, Державтоінспекція не має. Крім того у разі, якщо позивач скористався би послугами адвоката, то докази вчинення правопорушення були б втрачені, адже згідно технічних характеристик вимірювача швидкості «Іскра-1» час зберігання в пам’яті даних складає 10 хвилин, тому подібні справи і розглядаються інспекторами ДПС на місці вчинення правопорушення. Враховуючи, що інспектором ДПС Полтавської роти ДПС, підпорядкованої ГУМВС Маркеловим Ю.О. при складані протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_6 дотримані всі вимоги чинного законодавства України, порушень не допущено, тому просив визнати позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими і повністю відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі представника УДАІ.
Суд, вислухавши пояснення позивача, з’ясувавши позицію відповідача, дослідивши матеріали справи і докази, дійшов висновку, що позов обґрунтований, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право оскаржити до суду дії, рішення суб‘єкту владних повноважень про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 - власник транспортного засобу марки Опель д/н НОМЕР_1. Постановою інспектора ІДПС Полтавської роти ДПС Маркеловим Ю.О. від 24.08.2009 р. серії ВІ № 010245 (а.с.10) позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у зв’язку з тим, що на 362 км а/д Київ-Харків рухався зі швидкістю 97 км/год в зоні дії дорожнього стаціонарного знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год», перевищив встановлену швидкість руху на 27 км/год, яка вимірювалася приладом «Іскра 18711», чим допустив правопорушення пункту 12.9 Правил дорожнього руху України. Згідно вказаної постанови на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.
Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві, обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача. Частина 4 даної статті, передбачає, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач по даній справі не надав суду жодного доказу щодо підтвердження своєї позиції щодо правомірності винесеної інспектором ДАІ вищевказаної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, також відповідач не надав жодного доказу щодо спростування доводів позивача.
Таким чином, аналізуючи документи, що знаходяться у матеріалах справи, суд позбавлений можливості достовірно встановити, чи було скоєно порушення вимог розмітки проїзної частини дороги.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою при складання протоколу не були відібрані пояснення свідків, тощо.
Відповідно до ст.ст.251, 252 КУпАП посадова особа повинна була оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, аналізуючи документи, що знаходяться у матеріалах справи, суд позбавлений можливості достовірно встановити, дійсні обставини зазначених подій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова інспектора ДПС Полтавської роти ДПС Маркелова Ю.О. від 24.08.2009 р. серії ВІ № 010245 відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - винесена неправомірно, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, постанова – скасуванню, провадження по адміністративній справі – відповідно до п.1ст.247 КУпАП закриттю у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 6, 11, 17, 69, 70, 71, 72, 105, 158-163, 185, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст. ст.122, 287, 288, 289, 247 КУпАП суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову інспектора ДПС Полтавської роти ДПС Маркелова Ю.О. від 24.08.2009 р. серії ВІ № 010245 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. – скасувати, провадження у справі - закрити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до Калінінського районного суду міста Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд міста Донецька, з одночасним направленням заявником копії скарги до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
СУДДЯ І.А. Гладка