П О С Т А Н О В А                 № 2-а-453/10

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Донецьк                                                                                                                               18 лютого  2010 року

               Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

                                                                                               головуючого судді:    Реброва С.О.

                                                                                               при секретарі:                Василенко С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по за позовом ОСОБА_1   до   Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної   ради м. Донецька про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за  2009 рік у розмірі 2232,00 грн,-

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної   ради м.Донецька  про стягнення компенсації на оздоровлення.

В  заяві позивачем вказано, що  він  являється евакуйованим  з зони ЧАЕС, та відноситься до   2-ої категорії осіб, які постраждали під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Незважаючи на вимоги Закону, відповідач не виплачує йому щорічну компенсацію у  зв’язку з  тим що на розрахунковий рахунок управління накладений арешт, в результаті чого за 2009 рік недоплата складає 2232,00 грн., яку просить стягнути на його користь.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 до суду не з’явився, але від нього надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує   у повному обсязі.

Представник відповідача  у судове засідання не з’явився надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги не визнав, посилаючись на виконання Закону України «Про Державний бюджет України» та встановлення розміру грошової допомоги кошторисом та виплати позивачу, розмір яких пов’язаний з мінімальною заробітною платою, проводяться у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України № 836 від 28 липня 1996 року і на теперішній час постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року. Крім того, Законами України “ Про державний бюджет України” на поточний рік / 2009 р.р./ не передбачені витрати на компенсаційні виплати у розмірі , на яку наполягає позивач. Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову позивача у повному обсязі.

З’ясувавши позицію сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає  задоволенню з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач  ОСОБА_1 евакуйований з зони ЧАЕС та  відноситься до 2-ої категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується приєднаною до матеріалів справи копією посвідчення позивача, у зв’язку з чим  він користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської  катастрофи”.

Відповідно до ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема особам які відносяться до 2-ї категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС, передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Відповідачем за 2009 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”,  нараховано  але не сплачено позивачу компенсацію у розмірі 75,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 р.”, встановлено, фінансування виплат у 2001 році з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002р.”, саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.

Статтею 33 Закону України “Про державний бюджет на 2003”, визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджено розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом. Згідно Закону “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003р., закону України “ Про Державний бюджет України на 2004 рік” зі змінами від 17.06.2004р. та Закону України “ про внесення змін до Закону України “ про Державний бюджет України на 2007 рік”,...  на 2008 рік”,...... на 2009 рік” та деяких інших законодавчих актів, розмір мінімальної заробітної плати у 2001 року  становив 165 грн. на місяць, 2002 року  становив 205 грн. на місяць,  у 2003 року  становив 205 грн. на місяць, у  2004 року  становив 205 грн. на місяць, у 2009 році - 744 грн. на місяць, у відповідно на час сплати щорічної компенсації.

         Згідно ч.7 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

         Зі змісту вимог вищенаведених законів України про встановлення розмірів мінімальних плат на 2004-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про застосування постанови Кабінету Міністрів України за № 836 від 26.07.1996 року при нарахуванні виплат позивачу на оздоровлення, оскільки вказана постанова суперечить вимогам ст. 48 ч.4 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

       Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”.

      За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”, управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на час виплати   позов підлягає задоволенню та підлягає  стягнення несплаченої компенсації позивачу на оздоровлення за 2009 рік, що складає всього 2232,00 грн. /744 х 3 =2232,00/

     Суд також вважає, що позивачем  не був  порушений термін звертання  за захистом своїх прав до суду відповідно до ст. 99 КАС України, оскільки ним відповідь відповідача про відмову у виплаті сум на оздоровлення отримана була тільки у 10.11.2009 року, а строк для звертання до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.

    На підставі  ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи ”,  та керуючись ст.ст.158-163,167-170  КАС України, суд                                                

П О С Т А Н О В И В :                                            

    Позовну заяву   ОСОБА_1   до   Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної   ради м. Донецька про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за  2009 рік у розмірі 2232,00 грн.  - задовольнити повністю.

   Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1   недоплачену щорічну  грошову допомогу на оздоровлення відповідно до частини 4 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи ” за  2009 рік у розмірі 2232,00 грн. / дві тисячі двісті тридцять дві грн. 00 коп./.

 Постанова може бути оскаржена до Донецького Адміністративного Апеляційного суду шляхом подання заяви про це протягом 10 днів з дня оголошення постанови та подання апеляції протягом 20 днів з дня подання вказаної заяви через Будьоннівський районний суд м. Донецька.

 Суддя: