ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
22.08.07 Справа № 17/152-07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-
середземноморські авіалінії”
до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”
про стягнення 2 497 698,59 грн.
Суддя Суховий В.Г.
Представники: згідно протоколом судового засідання.
СУТЬ СПОРУ:
В господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Українсько - середземноморські авіалінії” (далі –Позивач) до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі –Відповідач) про стягнення компенсаційних витрат у сумі 2 497 698,59 грн.
Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує тим, що у п.2 Наказу Міністерства транспорту України № 459 від 29.12.1997р. “Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту “Бориспіль” дозволено Міжнародному аеропорту “Бориспіль” при укладанні угод (договорів) з авіакомпаніями України на аеропортові обслуговування повітряних суден при виконанні регулярних та чартерних міжнародних рейсів у відповідності з міжурядовими угодами про повітряне сполучення зменшувати розмір аеропортових зборів до 30%. Між сторонами було укладено договір у формі Додатку В 1.3/02-23.11-3 від 28.08.2003 р. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, термін дії якого з 15 серпня 2003 року до 01 травня 2005 року. Однак, на думку позивача, в порушення п.2 Наказу № 459 ДМА “Бориспіль” протягом травня 2003р. –серпня 2004р. при виконанні регулярних та чартерних міжнародних рейсів не зменшував розмір аеропортових зборів до 30%. В той же час відповідач зменшував розмір аеропортових зборів на 30% для інших авіакомпаній. Таким чином, загальна сума недоотриманих Позивачем коштів складає 2 497 698,59 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та просить відмовити позивачу у позові, посилаючись на те, що у відповідача відсутні будь-які зобов’язання перед позивачем щодо надання знижок до аеропортових зборів. Крім того, Наказом № 459 було надано відповідачу право встановлювати знижки до 30%, а не обов’язок. Також відповідач просить відмовити позивачу у позові у зв’язку з спливом строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України.
Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (Вх. № 9746 від 21.06.2007р.), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2 497 698,59 грн. як безпідставно набутих коштів. Крім цього, в процесі розгляду справи позивачем подано додаткові письмові пояснення (Вх. № 9747 від 21.06.2007 р.), в яких позивач обґрунтовує питання щодо неправомірності застосування відповідачем розміру аеропортових зборів щодо позивача та причину пропущення строку позовної давності.
Позивачем подано клопотання (Вх. № 9213 від 22.06.2007р.) про витребування у відповідача додаткових доказів. Судом відхилено подане клопотання у зв’язку з тим, що примірники зазначених позивачем документів повинні бути у позивача.
У зв’язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладався. В судових засіданнях 06.08.2007р. та 15.08.2007р. оголошувалася перерва.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд в с т а н о в и в:
У 1998 році Міжнародною організацією перевізників ІАТА з метою впорядкування правовідношень з надання аеропортових послуг та спрощення процедури укладення відповідних договорів було розроблено Стандартну угоду ІАТА з наземного обслуговування, що являє собою типову угоду, яка визначає загальні поняття та основні напрямки співробітництва між авіакомпаніями та аеропортами та має рекомендаційний характер. Складовою частиною зазначеної Стандартної угоди є додаток “А”, який містить перелік усіх можливих видів послуг з наземного обслуговування повітряних суден.
Безпосередні правовідносини з аеропортового обслуговування між конкретним аеропортом та конкретною авіакомпанією встановлюються шляхом укладення сторонами відповідного договору в формі додатку “В” до Стандартної угоди ІАТА з наземного обслуговування, в якому сторони безпосередньо домовляються стосовно суттєвих умов наземного обслуговування та роблять застереження про те, в якому обсязі вони визнають та виконують умови, визначені Стандартною угодою та додатком “А” до неї. В додатку “В” сторони мають можливість розширити, змінити або відмінити те чи інше положення Стандартної угоди та додатку “А”. При укладенні договору сторони підписують лише додаток “В”, після чого набирає чинності Стандартна угода та додаток “А” в обсязі, який визначено сторонами.
Між товариством з обмеженою відповідальністю “Українсько-середземноморські авіалінії” та Державним міжнародним аеропортом “Бориспіль” укладено договір у формі Додатку В 1.3/02-23.11-3 від 28.08.2003 р. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, термін дії якого з 15 серпня 2003 року до 01 травня 2005 року.
У передмові до зазначеного Додатку сторони домовились стосовно суттєвих умов наземного обслуговування та приймають до виконання Загальні положення та додаток “А” до Стандартної угоди ІАТА 1998 року з наземного обслуговування у повному обсязі.
Пунктом 1.1 параграфу 1 Додатку В 1.3/02-23.11-3 ДМА “Бориспіль” зобов’язувався надавати ТОВ “Українсько-середземноморські авіалінії” послуги з наземного обслуговування, а відповідач зобов’язувався оплатити послуги, у тому числі аеропортові збори.
Відповідно до підпункту 1.1.2 пункту 1.1 параграфу 1 Додатку В 1.5/02-23.11-3 сторони визначили ціни на обслуговування, а також в параграфі 2 Додатку В 1.5/02-23.11-3 визначили додаткову плату за певні види послуг.
Відповідно до примітки підпункту 1.1.2 пункту 1.1 параграфу 1 Додатку В 1.5/02-23.11-3 сторонами визнано, що вартість наземного обслуговування не включає послуги розділу 14, оскільки вартість послуг по авіаційній безпеці встановлюється відповідними наказами Міністерства транспорту України або Державіаслужби по Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль”. Аеропортові збори: збір за посадку зліт, пасажирський збір, збір за забезпечення авіаційної безпеки та збір за наднормативну стоянку не входять у вартість наземного обслуговування і встановлюються відповідним наказом Міністерства транспорту України або Державіаслужби по Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль”.
Згідно з параграфом 5 Додатку В 1.5/02-23.11-3 перевізник здійснює оплату за отримані послуги на підставі рахунків-фактур, отриманих в обслуговуючій компанії.
Позивачем пред’явлено позов до відповідача про стягнення 2 497 698,59 грн. як безпідставно набутих коштів (згідно заяви про уточнення позовних вимог) з тих підстав, що в порушення п.2 Наказу № 459 протягом травня 2003р. –серпня 2004р. при виконанні регулярних та чартерних міжнародних рейсів ДМА “Бориспіль” не зменшував розмір аеропортових зборів для позивача до 30%. В той же час, на думку позивача, відповідач зменшував розмір аеропортових зборів на 30% для інших авіакомпаній, в результаті чого, як вважає позивач, загальна сума недоотриманих ним коштів складає 2 497 698,59 грн. (згідно розрахунку наведеного в позовній заяві).
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив, що позовні вимоги позивача не є обґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996 р. № 1548 (в редакції, що діяла на момент укладення Договору), до повноважень Міністерства транспорту України належало встановлення за погодженням з Міністерством економіки України аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у аеропортах України (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Указом Президента України “Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 15.07.2004 року № 803/2004 утворено Державіаслужбу, до компетенції якої перейшли повноваження щодо встановлення, зокрема, аеропортових зборів.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 25.12.2004 р. № 1758 були внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 щодо повноважень Державіаслужби встановлювати за погодженням з Міністерством економіки України аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України.
Наказом Мінтрансу України “Про внесення змін до наказів Міністерства транспорту України щодо затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у аеропортах України” від 20.06.2002 р. № 415 внесено зміни до низки наказів Мінтрансу, що встановлювали аеропортові збори за обслуговування повітряних суден в ряді аеропортів України. Внесеними змінами передбачалося право аеропортів встановлювати знижки до аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення” Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Статтею 6 Закону України “Про ціни та ціноутворення” передбачено, що у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Стаття 7 цього ж Закону зазначає, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).
Наказом Міністерства транспорту України “Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту “Бориспіль” № 459 від 29.12.1997р., що зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998р. за № 127/2567, були встановлені аеропортові збори за аеропортове обслуговування повітряних суден, пов’язане із забезпеченням: посадки-зльоту, обслуговування пасажирів у терміналах, наднормативної стоянки пасажирського повітряного судна, авіаційної безпеки пасажирських рейсів.
Пунктом 2 Наказу № 459 було дозволено Міжнародному аеропорту “Бориспіль” при укладенні угод (договорів) з авіакомпаніями України на аеропортове обслуговування повітряних суден при виконанні регулярних та чартерних міжнародних рейсів у відповідності з міжурядовими угодами про повітряне сполучення зменшувати розмір аеропортових зборів до 30 %.
Таким чином, Наказом № 459 відповідачу було надано право зменшувати розмір аеропортових зборів до 30 %.
Позивачем не надано суду належних доказів про виникнення у відповідача зобов’язання щодо зменшення розміру аеропортових зборів до 30%. Наказом № 459 було надано відповідачу лише таке право. Крім того, позивачем не подано будь-яких доказів щодо наявності фактів (обставин) про зменшення 30% розміру аеропортових зборів будь-яким іншим підприємствам-авіакомпаніям, у зв’язку з чим, на думку позивача, ним було недоотримано кошти.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Між сторонами спору (ТОВ “Українсько-середземноморські авіалінії” та ДМА “Бориспіль”) укладено договір у формі Додатку В 1.3/02-23.11-3 від 28.08.2003 р. до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, відповідно до якого сторони передбачили розмір аеропортних зборів, які встановлюються відповідним наказом Міністерства транспорту України або Державіаслужби по Міжнародному аеропорту “Бориспіль” та є невід’ємною частиною договору. У випадку зміни ставок зборів, що вказані у довідковому матеріалі № 1 відповідач зобов’язаний був повідомити про це позивача, а позивач прийняти їх для розрахунків.
Наказом № 459 було лише дозволено Міжнародному аеропорту “Бориспіль” зменшувати розмір аеропортових зборів до 30 % при укладенні угод (договорів) з авіакомпаніями України на аеропортове обслуговування повітряних суден при виконанні регулярних та чартерних міжнародних рейсів у відповідності з міжурядовими угодами про повітряне сполучення.
Отже, 30% зменшення розміру названих зборів повинно було відбутися шляхом внесення відповідних змін до Договору про наземне обслуговування або укладання нового договору.
Доказів про внесення зазначених змін до Договору суду позивачем не надано.
Крім того, суд враховує, що позивач за період з травня 2003р. по серпень 2004р. (період за який заявлено позов) отримав знижки аеропортових зборів від відповідача на кожний місяць згідно з наказами Міністерства транспорту України і наказами Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, про що зазначає відповідач у своїх запереченнях від 06.08.2007р. № Д-35-08-1360, а також позивач у позовній заяві.
Виходячи з наведеного, позивач фактично оспорює розмір відсотків знижок на аеропортові збори, які було встановлено наказами Міністерства транспорту України та Державіаслужби, посилаючись на те, що інші авіакомпанії в той же час отримували більші знижки. Проте, слід врахувати, що зазначені знижки різного розміру встановлювалися наказами названих відомств у залежності від кількості внутрішніх польотів на тиждень, які виконуються авіакомпаніями, на підставі Положення про порядок надання знижок зі зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному просторі України та аеропортові обслуговування в Аеропортах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 06.06.2002р. № 369.
Доказів щодо неправильного визначення стосовно позивача розміру знижок позивач суду не надав.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Позивачем не доведено обставини, на які він посилається, як на підставу позовних вимог, а саме позивачем не доведено наявності зобов’язань у відповідача надавати позивачу відповідне 30% зменшення розміру зборів, не доведено належними доказами факт надання відповідачем 30% зменшення іншим підприємствам-авіакомпаніям, та норми законодавства, які були порушені в результаті ненадання відповідачем позивачу такого зменшення. Тому суд вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Судові (господарські) витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити повністю.
Суддя