№ 2- 778 /2010 рік

РІШЕННЯ

іменем України

24 червня  2010 року                                                          м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

    головуючого судді                     – Нестерцової Н.В.,

    за участю секретаря судового засідання         – Шевцова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2010 року ОСОБА_1  звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якій просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком у розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 1 січня 2006 року та по день винесення рішення; зобов’язати відповідача в подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1  зазначила, що вона, ІНФОРМАЦІЯ_1, має соціальний статус «Дитина війни». Відповідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року їй повинна здійснюватися, але не здійснювалася, щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

10 березня 2010 року вона звернулася до Пенсійного фонду з проханням перерахувати та виплатити їй соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але їй було відмовлено.

Положення ст. 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Зупиненням відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік, було порушено положення Основного Закону України. Вона вважає, що відповідач був зобов’язаний здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 % за 2006 рік, відповідно до ст. 22 Конституції України, де вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року визнав неконституційним.

2

Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

П. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, а саме дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення ст. 67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а також враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року в якій зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь якого закону чи іншого нормативного акту з точки зору його відповідності Конституції, а також чинному законодавству.

Таким чином, положення п. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратило чинність 22 травня 2008 року.

Зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Попри те, що Конституція України, як норма прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, відповідач, як орган владних повноважень, не здійснив виплату належних їй сум в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та гарантованої Конституцією України, чим грубо порушив її права.

Вважала, таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Належним чином повідомлена позивач ОСОБА_1  в судове засідання не з’явилася, у позовній заяві, посилаючись на похилий вік та стан здоров’я, просила розглянути справу за її відсутністю.

Представник належним чином повідомленого відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області в судове засідання не з’явився, подали до суду письмову заяву з проханням розглядати справу за відсутності їх представника та письмову довідку, в якій вказали, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, але надбавку «Дітям війни» не отримує, оскільки вона є громадянкою Російської Федерації.

3

Враховуючи, що позивач у позовній заяві та представник відповідача просили розглядати справу за їх відсутністю, судовий розгляд справи проведено за відсутністю сторін на підставі наявних у справі доказів, що надані сторонами.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, пенсія їй призначена довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії АГ № НОМЕР_1 /а. с. 6/.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з посвідки на постійне проживання серії ХР № 10319, виданої 1 березня 2004 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Росії /а.с. 5/.

З вищенаведеного вбачається, що позивач ОСОБА_1 не є громадянкою України, через що вона не є дитиною війни в розумінні ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в зв’язку з чим і не має права на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої вказаним законом.

За таких обставин в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до   управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії –   відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: