ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.07.06 р.                                                                               Справа № 16/166                               

Суддя Господарського суду Донецької області В.В.Манжур

При секретарі      Москаленко  О.О. ,  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом   Донецької залізниці м. Донецьк

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Комсомольське  рудоуправління”   м.Комсомольське  

Про стягнення   152 048  грн. 88  коп.  

          За участю:

  Представників сторін :          

  від позивача:             Плахтюк А.І. по дор. , Ширяєва О.О. по дор.     

  від  відповідача :            Вебер М.О. по дор.    

    

В С Т А Н О В И В:  в  судовому засіданні  було  оголошено  перерву  згідно ст. 77  ГПК  України до  07.07.2006р

          Ухвалою  господарського суду  Донецької  області  06.05.2006р. порушено  провадження  по  справі за  позовом  Донецької залізниці м. Донецьк до Відкритого   акціонерного товариства   « Комсомольське  рудоуправління   м.Комсомольське   про стягнення 152 048 , 88    грн.  -  плати   за  користування вагонами  .

          Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні не   було  надано клопотання про   фіксацію  судового процесу  технічними засобами , на  підставі  чого  фіксації  процесу  не  була  здійснена.  Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 119 Статуту залізниць України, Правила користування вагонами, контейнерами, відомості плати за користування вагонами .

          Відповідач проти заявлених вимог заперечує,  стверджує, що він  уклав з  позивачем   угоду № 7/150   від 07.09.2000р. про те, що   позивач (  Донецька  залізниця)  буде надавати послуги подання та розвантаження вагонів на своїй  залізничній колії, але  останній не виконав  своєчасне передання вагонів, так як  вагони не  були  подані   на  під`їздні  колії ,  а  підприємство  не  було  повідомлено  своєчасно  про  подачу  вагонів, тому  його  вина  в  цьому  не  передбачається     . Також ,  відповідач   стверджує  , що  між  ним та  позивачем   існує  договір   № 603002/47   від 27.11.2002р. «  Про  організацію  перевезень  вантажів і проведення  розрахунків   за  перевезення   та  надані залізницею  послуги»  , згідно  якого  вантажовласник   пред`являв  залізниці  у визначений            термін   місячні плани  перевезень   форми  ГУ-12  та  заявки   на  подачу  вагонів ,  а  залізниця  повинна  була  подавати  під  завантаження  вагони згідно  із  затвердженими  планами  і  заявками  вантажовласника.  В супереч   укладеного  договору  залізниця   подала  порожні  вагони   та  при   їх  подачі   порушила  п.п. 8, 9, 10  розподілу  ІІІ «Правил  користування  вагонами» , а  саме  -  порядок   оформлення  затримки  вагонів  на  підходах до  станції  призначення , то б то   не представила   копії  повідомлень  про  затримку  вагонів  вантажовласнику , не  надала  докази   вини   вантажовласника  у  затримці  вагонів .   На  підставі  викладеного, відповідач  наполягає  на   відмовлені  в  замовленні  позовних  вимог   (  відзив    № 17/10-8  від  29.05.2006р., доповнення  до  відзиву  № 08/2313  від 06.06.2006р.) .    

          Представником відповідача було надано заяву про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” к участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача від 19.06.06р. № 02-41/22633.

          З огляду на те, що рішення по справі не може вплинути на права та обов’язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» , зібрані по справі документи  є достатніми для вирішення справи по суті, та виходячи з того що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» не є стороною  по договору № 7/150 від 07.09.2000р. про експлуатацію залізничних колій – господарський суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної заяви.  

          

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд  встановив  наступне :

Між   позивачем -  Донецькою  залізницею  м.Донецьк   та  відповідачем -  ВАТ                     «  Комсомольське  рудоуправління»  м.Комсомольське   був  укладений  договір  № 7/150   від 07.09.2000р. про  експлуатацію   залізничної  під`їздної  колії  ВАТ « Комсомольського  рудоуправління»  при  станції  Каракуба  Донецької  залізниці  , щодо  експлуатації  , регламенту  роботи   та  характеристики  під`їздної  колії .

Відповідно ст. 18  Статуту залізниць України  та    п.1.2. « Правил планування  перевезень  вантажів»    місячне  планування  перевезень   вантажів здійснюється  залізницями  відправлення  на  підставі договорів  та замовлень відправників . Замовлення  повинні  складатися  у  вагонах , і  у  випадках , передбачених  Правилами  і в тоннах .   Згідно зі ст. 17 Статуту залізниць України   для  забезпечення   перевезення  вантажів  залізничним  транспортом  здійснюється   місячне   планування  перевезень .  Умови  та порядок організації  перевезень  визначаються   Правилами , в  яких   встановлений порядок   розроблення  , термін  подання  заявок , затвердження  планів та облік  виконання  перевезень вантажів .  

В  зв`язку  з  зазначеним   між   позивачем  та  відповідачем   було  укладено  договір  № 603002/47   від 27.11.2002р. «  Про  організацію  перевезень  вантажів і проведення  розрахунків   за  перевезення   та  надані залізницею  послуги»  , за  умовами  якого    вантажовласник    зобов`язаний    був   пред`являти   залізниці  у визначений            термін   місячні плани  перевезень   форми  ГУ-12  та  заявки   на  подачу  вагонів ,  а  залізниця  повинна  була  подавати  під  завантаження  вагони згідно  із  затвердженими  планами  і  заявками  вантажовласника.

Одночасно  , перевезення   вантажів  залізничним  транспортом  у  власних  вагонах   здійснювались  згідно  договору  № 542  від 19.08.2003р. «  Про  організацію  перевезень  вантажів в  власному  (  орендованому ) рухомому  складі»  , укладеного  між  відповідачем  -  ВАТ « Комсомольське  рудоуправління   (  замовником  )  та  ТОВ « Лемтранс»  м.Донецьк    (  експедитором) .

Як  свідчать  матеріали справи , вагони , плату  за  користування  якими   заявлено  позивачем  до  стягнення  ( 152 048 , 88  грн.) , були  подані  залізницею   понад  затверджений сторонами  план  перевезень  на  травень 2005 року з  урахуванням   орендованих  вагонів  ТОВ « Лемтранс» ,  що  підтверджується    планом  перевезень  за  травень 2005  року    ,  обліковою  карткою  №  2612  за  травень  2005  року ,   по                         ст. Каракуба  Донецької  залізниці , а  саме  залізницею  було  подано  , а  відповідачем  прийнято  на  протязі   травня  2005  року   завантажених  вагонів  Укрзалізниці  на  539  одиниць  більше  , а  вагонів  ТОВ «  Лемтранс»  на   524  одиниці  менше , чим  було  передбачено  по  плану  перевезень .  Також,   під  перевезення   флюсів  в  вагонах  ТОВ « Лемтранс»  призначенням  ВАТ « Алчевський  МК»  було  подано 210  вагонів , замість  запланованих 284 вагонів  , то б то  на  74  одиниці  менше ; при  перевезенні  флюсів в  вагонах  Укрзалізниці   було  заплановано  315  вагонів , а  подано  649  вагонів  , то б то  на  334  одиниці  більше  , що  є   порушенням  п.2.2.  договору                       № 603002/47   від 27.11.2002р. «  Про  організацію  перевезень  вантажів і проведення  розрахунків   за  перевезення   та  надані залізницею  послуги»  .

Згідно  ст. 119 Статуту  залізниць  України  та  п.2.  “  Правил  користування           вагонами  і  контейнерами “  передбачено, що за  користування  вагонами  і  контейнерами  залізниці  вантажовідправниками , вантажоодержувачами ,  вантажовласниками,  власниками  залізничної   под`їздної   колії , портами  , організаціями , установами , громадянами – СПД  вноситься  плата  .   Згідно п.7  “ Правил  користування  вагонами  і  контейнерами “   час  користування  вагонами на залізничних під`їздних коліях, що  обслуговуються  локомотивами  власників колій , обчислюється  з  моменту їх передавання на  передавальних  коліях . Зазначена  плата   вноситься  за  кожен  час затримки  вагонів  на  станціях  призначення  і  на  підходах  до  них   в  очікуванні  подання  їх  під  вивантаження  , перевантаження  з  причин , що  залежать  від вантажоодержувача  , власника  залізничної   під`їзної  колії , порту  , підприємства . За  час   затримки  на  коліях  залізниці   вагонів , що  належать  підприємствам    чи  орендовані  ними , стягується  50   %   зазначених   розмирів  плати. Якщо  подання   вантажовідправнику  на  його  замовлення  порожніх  спеціальних  вагонів   затримується  з  вини   вантажовідправника   з  нього  стягується   плата  за  весь  час  затримки   вагонів  на  станції  навантаження.  

З посиланням на ст. 119 Статуту залізниць України (далі – Статут) та “Правила користування вагонами і контейнерами” (далі – “Правила”) за користування зазначеними вагонами позивачем на відповідача нарахована плата у сумі   152 048 , 88   грн. (з  ПДВ ), про   що  останнім  на  адресу  відповідача     був  виставлений  рахунок – фактура   на  оплату             №  239   від  10.08.2005р.  

Відповідач  проти  нарахованої  суми  152 048 , 88   грн. (з  ПДВ )  заперечує,  посилається  на  те ,  що  позивач (  Донецька  залізниця)  повинен   був  надавати послуги подання та розвантаження вагонів на своїй  залізничній колії, але  останній не виконав  своєчасне передання вагонів, так як  вагони не  були  подані   на  під`їздні  колії ,  а  підприємство  не  було  повідомлено  своєчасно  про  подачу  вагонів, тому  його  вина  в  цьому  не  передбачається     . Також ,  відповідач   стверджує  , що  між  ним та  позивачем   існує  договір   № 603002/47   від 27.11.2002р. «  Про  організацію  перевезень  вантажів і проведення  розрахунків   за  перевезення   та  надані залізницею  послуги»  , згідно  якого  вантажовласник   пред`являв  залізниці  у визначений            термін   місячні плани  перевезень   форми  ГУ-12  та  заявки   на  подачу  вагонів ,  а  залізниця  повинна  була  подавати  під  завантаження  вагони згідно  із  затвердженими  планами  і  заявками  вантажовласника.  В супереч   укладеного  договору  залізниця   подала  порожні  вагони   та  при   їх  подачі   порушила  п.п. 8, 9, 10  розподілу  ІІІ «Правил  користування  вагонами» , а  саме  -  порядок   оформлення  затримки  вагонів  на  підходах до  станції  призначення , то б то   не представила   копії  повідомлень  про  затримку  вагонів  вантажовласнику , не  надала  докази   вини   вантажовласника  у  затримці  вагонів .   На  підставі  викладеного, відповідач  наполягає  на   відмовлені  в  задоволенні  позовних  вимог   

Господарським   судом  Донецької  області  слухання  справи  було  відкладено          згідно  ст. 77  ГПК  України  для надання  додаткових  документів   , а  саме  надання  повідомлень залізницею     на  адресу  відповідача  щодо  затримки   вагонів , відповідні  накази  , акти ,  докази   направлення   вищевказаних  повідомлень  на  адресу  відповідача  .

Представником   позивача  в  судове  засідання  були  надані  акти  затримки  вагонів загальної  форми  за  травень  2005  року   , відомості  оплати  за  користування   вагонами, копії  листів  з  журналу   повідомлень  , в  яких  є  тільки  посилання  на   повідомлення  ,  а  докази  відправки   їх в  матеріалах  справи   відсутні  , також  в  матеріалах  справи  відсутні  підстави  відмови  від  підписання  або  прийняття  зазначених  повідомлень  (  про  які  є  посилання  тільки   в  журналі  «  ...  від  підпису  відмовився ..» , а  хто ,  посада  та  підстави  відсутні ) .

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Згідно ст.  34  Господарського процесуального кодексу України   господарський  суд   приймає  тільки  ті  докази   , які  мають   значення   для  справи  та  підтверджені   певними  засобами  доказування  .

В  даному  випадку    судом не  були  прийняти  , як  докази   простою    вагонів та   належне  повідомлення   вантажоотримувача  залізницею ,  повідомлення  , накази  , акти   загальної  форми   за  травень   2005  року   , оскільки  зазначені  акти    були   складенні  з  порушеннями  норм  ч. 38 , ч. 39, ч. 39/ 1,  57  розпроділу  V «  Облік   простою  вагонів   та   відповідальність   за  невиконання   норм  простою , строків  обороту   вагонів»  Правил  перевезення   ,    розподілу   37   «  Правила  складання  актів»    Правил  перевезення  вантажів»  , то б то  без  належного   повідомлення  вантажоотримувача   та  без    відповідного  підпису  .

Згідно розподілу   37   «  Правила  складання  актів»    Правил  перевезення  вантажів   Акти   загальної  форми    повинні  складатися   для  посвідчення   (  в  даному  випадку  )   б) :  простою   вагонів  на  станції   призначення  в  очікуванні    подачі  під   вивантаження   по  причинам   , що  залежать   від  вантажоотримувача ( ст. 156  Статуту  Залізниць  України )  .  На  підставі  вищевказаних  пунктів   Правил  перевезення  вантажів   акти   загальної  форми    повинні  бути  підписані    представниками  станцій  та  вантажовідправника, вантажоотримувача   або  власника   залізнодорожної  під`їздної  колії  . В  актах   повинно  вказуватися   :   час   початку ,  закінчення   затримки  (  простою )   поданих   на  під`їздну  колію  вагонів   , час  їх  затримки   понад  встановлених  строків   в годинах   та  хвилинах , та  кількість   всіх    затриманих   вантажів по  їх  роду   та  осності , що  простаївають   в  цей  час   на  станції   в  очікуванні  подачі.      Ні  одна    зі  сторін  не  має  права  відмовитись   від  підпису  акта  . При  не згоді  зі  змістом   акту   сторона  вправі   викласти  свою  думку          ( п.4    розподілу   37   «  Правила  складання  актів»    Правил  перевезення  вантажів ).

Також,   в при  розгляді  справи  судом  виявлено , що  зазначені  спірні   вагони , за  користування   яких  позивачем  була  нарахована  плата  , були  порожніми  , про  що  є  посилання  в  актах   загальної  форми   за  травень 2005 року .  

Порядок  подачі   порожніх  вагонів  для  виконання  плану  перевезень   вантажів  і  розрахунків  за  перевезення  встановлений  «Правилами  планування   перевезень  вантажів» ,  затверджених наказом Мінтрансу  України  від 09.12.02р. № 873 і зареєстрованих у Мін’юсті України 29.12.02р. за № 1030/7318.

Згідно п.2.1.  Правил № 873  встановлено , що  місячне  планування  перевезення  вантажів  у  межах  України  здійснюється  на  підставі  замовлень  відправника  в  порядку, встановленому  цими  Правилами , а п.2.3.  передбачено  , що  планування   перевезень  вантажів  у  власних  чи  орендованих  вагонах  здійснюється   відправником  за  окремими  замовленнями  ( форма ГУ -12)  незалежно  від  того , належать  ці  вагони   відправникові , одержувачу  чи  оператору. Згідно п.6.4.3. Правил № 873   залізниця  за  погодженням з  відправником   може  подавати   вагонів  більше  ніж  передбачено  заявкою  . Але  в даному  випадку   позивачем   не  надано   доказів , що  відповідач   заявляв  понад затверджений   план    перевезень  на  травень  2005  року  надання  спірних   вагонів.    

З  огляду    на  зазначене  суд  встановив , що  позивач  при  нарахування  плати за  користування   вагонів  в  сумі  152 048 , 88  грн.   не  вірно  трактує   і  не обґрунтовано  застосовує  ст. 119  Статуту залізниць України , яка  передбачає  нарахування  плати  за  затримку  навантажених  вагонів  на  коліях  залізниці   в  очікуванні  подачі  їх   під  вивантаження  , перевантаження  з  вини  , що  залежить  від  вантажоодержувача  .  У  даному  випадку  вина  відповідача   відсутня  , оскільки  спірні  вагони  подавались    не  на  станцію Каракуба  , зазначену  в  плані  перевезень на  травень 2005  року  , а  на     станції  Іловайськ ,  Горлівка ,  Єнакієве  , Вуглегорськ   та  про   це   відповідач  не  був  належним  чином  повідомлений.  То б  то плата  за  користування  порожніми  вагонами ,   що  прямують  під  навантаження  на  адресу  вантажовласника  Статутом  залізниць України  не  передбачена .  

Спірні  порожні    вагони  , власності   ТОВ « Лемтранс» , не  є « вантажем   на  своїх  осях»  та  не   є вантажем  у  розумінні  Статуту  залізниць  України , ст. 6 , яка  визначає    «вантаж»  як  матеріальні  цінності  , що  перевозяться  залізничним  транспортом   спеціального  призначення  для  цього вантажним  рухомим  складом  .

Оскільки  порожні  вагони  , за  перевезення   яких  позивачем  нарахована   плата  за  користування   вагонами   (  відомості  за  травень  2005  року )   згідно  ст. 119  Статуту  залізниць  України   , не  є  вантажем   , відсутня  необхідність  прийняття  вагонів  на  відповідальне зберігання  згідно зі  ст. 47  Статуту , яка  передбачає , що  у  разі  прибуття  вантажу  на  адресу одержувача , поставка  якого  йому не  передбачена   планом , останній  зобов`язаний   прийняти  такий  вантаж   від  станції  на  відповідальне зберігання.

За  твердженнями  позивача  , порожні  спірні  вагони    прибули  за  вантажними документами  , однак   у  підтвердження   посилається  тільки  на  акти  загальної  форми  за  травень  2005  року  , відомості  нарахування  плати .

Відповідно  до  Правил  оформлення  перевізних  документів  , затверджених  наказом   Міністерства  транспорту  України  № 644  від 21.11.2000р., до  вантажних    перевізних  документів   входять , накладна , дорожня  відомість , корінець  дорожньої  відомості  та  квитанція  про  приймання  вантажу  , які  в  матеріалах  справи  є  відсутніми .  

На  підставі  вищевикладеного ,  суд  дійшов  висновку   , що  вимоги  позивача  щодо  застосування  до  відповідача  у  відповідності  до ст. 119  Статуту залізниць  України   плати за  користування  вагонами  в  сумі  152   048 , 88  грн., (  з  ПДВ )   є  необґрунтованими  та   такими , що  не  підлягають задоволенню  .

Крім того   ,  сума   ПДВ  - 20 %   -  25 341 , 48  грн.  , нарахована  на  суму  плати  за  користування  вагонами   126 707 , 40  грн. є  безпідставною   ,  оскільки   податок на додану вартість є внутрішнім  податком та, згідно норм Закону України “Про податок на додану вартість”,  нараховується на суму вартості реалізованих платником податку товарів, робот чи послуг, а підставою виникнення суми    126 707 , 40  грн.  була не реалізація позивачем товарів, робот та послуг, а   застосування  норм ст. 119 Статуту передбачають відшкодування    залізницям лише суми плати за користування вагонами.

Судові  витрати   Господарський суд  Донецької області  згідно п.3 ст. 49  ГПК України, якщо  спір   виник  внаслідок  неправильних дій сторони  (  позивача  по   справі  )  покладає  на  неї  .  

Враховуючи вищевикладене, керуючись  ст. ст. 18, 47 ,  119 Статуту залізниць України,    ч. 38 , ч. 39, ч. 39/ 1,  57  розпроділу  V «  Облік   простою  вагонів   та   відповідальність   за  невиконання   норм  простою , строків  обороту   вагонів»  Правил  перевезення ,    розподілу   37   «  Правила  складання  актів»    Правил  перевезення  вантажів ,   ст. 12, 64-77  ,  ст. 156  Статуту  Залізниць  України ,     п.2.1.  Правил   обслуговування  під`їздних  колій     від 31.01.2004р.  ,   ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

 В  задоволенні  позовних  вимог  Донецької залізниці м. Донецьк до Відкритого   акціонерного товариства   « Комсомольське  рудоуправління   м. Комсомольське   про стягнення 152 048 , 88    грн.  -  плати   за  користування вагонами  ,  відмовити .

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

                                                      

        Рішення   підписане  07.07.2006р.        

          

Суддя                                                                         Манжур В.В.