ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2010 р.                                                            Справа № 50/90-10

вх. № 4366/2-50

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивач, ОСОБА_1, довіреність № 534  від 09.04.09,  ФОП ОСОБА_2;

відповідач -   Колісник Я.В.,  довіреність № б/н  від 03.03.2009 р.,  ТОВ фірма "Автоальянс",

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_2, м. Харків  

до  ТОВ фірма "Автоальянс", м. Харків  

про розірвання договорів

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд розірвати договори оренди нерухомого майна № 01/10/09-01 та № 01/10/09-04,  укладені  між  позивачем та відповідачем  01.10.2009 р. та виселити  відповідача з орендованих приміщень, які знаходяться за адресою: м.Харків, вул..Мельникова, б.21.

В судовому засіданні  07.06.2010 р. позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем  в спірних приміщенням здійснено реконструкцію, яку проведено без  його дозволу, що стало підставою для розірвання договору.

В судовому засідання 07.06.2010 р. відповідач зазначив, що  ухвалу про порушення провадження  він не отримав та не мав можливості надати відзив на позов.

В судовому засіданні 07.06.2010 р. оголошувалося перерву до 14.06.2010 р.  для необхідності надання сторонами додаткових  та витребуваних доказів.

Представник  відповідача в судовому засіданні 14.06.2010 р. заперечував проти позову у повному обсязі у зв»язку з відсутністю доказів в підтвердження викладених в позовній заяв фактів  та просив суд  провадження у справі до вирішення  Харківським окружним  адміністративний  судом справи  № 2а-3446/10/2070 (клопотання вх.. № 11153 від 10.06.2010 р.) зупинити.

15.06.2010 р. через канцелярію суду відповідач надав клопотання (вх. № 11416) в якому просив витребувати у відповідача зазначені в клопотанні документи, яке було розглянуто судом в судовому засіданні  та задоволено, у зв»язку з чим в судовому засіданні 14.06.2010 р. оголошувалося перерву до 16.06.2010р.

В судовому засіданні  16.06.2010 р. відповідач надав додаткові заперечення на позов, в яких просив суд відмовити  позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні 16.06.2010 р. оголошувалося перерву до 17.06.2010 р. для необхідності надання сторонами додаткових доказів.

16.06.2010 р. після судового засідання до суду надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 13696 від 16.06.2010 р.), в якій відповідач просить суд стягнути з  відповідача по зустрічному позову (позивача по первісному позову) збитки в розмірі 16985,00 грн.  

В судовому засіданні  17.06.2010 р. відповідач надав клопотання про оголошення перерви  у зв»язку з необхідністю додаткового ознайомлення з  матеріалами справи  та підготовкою документів в підтвердження нездійснення  ТОВ фірмою «Автоальянс» реконструкції спірних приміщень.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання та надав   додаткові обгрунтування позовних вимог.

Судом розглянуто клопотання про оголошення перерви в судовому  засіданні  та враховуючи принцип  змаганності сторін  суд його задовольнив та оголосив перерву в судовому засіданні  до 18.06.2010 р. для необхідності надання сторонами додаткових доказів по справі.

Представник відповідача  в судове засідання 18.06.2010 р. будь-яких доказів  так і не надав.

Судом розглянуто зустрічну позовну заяву.

Відповідно до ст.60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати  до позивача зустрічний  позов  для  спільного  розгляду  з  первісним позовом.  Зустрічний  позов  повинен  бути  взаємно  пов'язаний  з первісним. Подання  зустрічного  позову  провадиться    за    загальними правилами подання позовів.

Відповідно до 3-1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Згідно з пунктом 8 Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258) за зустрічну позовну заяву витрати оплачуються у розмірі передбаченому для подання позовної заяви до суду першої інстанції.

За приписами статті 65 ГПК України,  суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до неї не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі та доказів надіслання іншій стороні у справі копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Таким чином, враховуючи  відсутність доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  при поданні зустрічного позову, суд вважає за необхідне повернути зустрічний позов та зазначити, що повернення зустрічного позову без розгляду не позбавляє скаржника можливості звернутися до господарського суду з відповідним позовом на захист свого порушеного права.

Розглянувши  клопотання відповідача про зупинення провадження у справі , суд відповідно до ст.79 ГПК України, відмовив  в  його  задоволенні  з підстав  непов"язаності  вказананої в клопотанні справи зі справою, яка розглядається.

В судовому засіданні 18.06.2010 р., з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

01.10.2009 р. між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна №01/10/09-01 (далі –Договір №1), відповідно умов якого позивач зобов»язався передати  відповідачу у строкове платне користування за плату майно - нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1,2,4,5,І, 2-ого поверху № 8-13  в літ.А-2  загальною площею 171,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, вул..Мельникова, б.21, а відповідач зобов»язався  прийняти його у строкове користування та сплачувати орендну плату.

В той же день 01.10.2009 р. між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна № 01/10/09-04 (далі – Договір №2), відповідно умов якого позивач зобов»язався передати  відповідачу у строкове платне користування за плату майно - нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1,3,4,10-13; 2-ого поверху № 24-31 в літ.Б-2 загальною площею 595,6  кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, вул..Мельникова, б.21, а відповідач зобов»язався  прийняти його у строкове користування та сплачувати орендну плату.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1,2,4,5,І, 2-ого поверху № 8-13  в літ.А-2  загальною площею 171,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, вул..Мельникова, б.21, належать позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2006 р.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1,3,4,10-13; 2-ого поверху № 24-31 в літ.Б-2 загальною площею 595,6  кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, вул..Мельникова, б.21, належать позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2006 р.

Відповідно до п.1.4 Договорів №1 та №2, майно передається в оренду з метою здійснення діяльності по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та продажу автозапчастин.

Відповідно до п.2.1 Договорів №1 та №2, передача-приймання майна, що орендується оформлюється актами прийому передачі, які є невід»ємною частиною договору.

Факт передачі відповідачу  вказаного майна  підтверджується актами прийому-передачі від 01.10.2009 р., в п.2 яких зазначено, що об»єкти оренди на момент передачі знаходяться в стані годним до експлуатації згідно мети, яка вказана в договорах.

Таким чином, відповідач  висловив своє погодження  з придатністю вказаних приміщеннь для експлуатації  під приміщення для ремонту та технічного обслуговування автомобілів та продажу автозапчастин і автомобілів.

Згідно п.4.1 та 4.3 Договорів №1 та №2,  орендар зобов»язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення  та умов цього договору, забезпечити збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

06.03.2010 р. позивач звернувся до начальника ГУ МНС України в Харківській області  з вимогою проведення перевірки фактів  здійснення відповідачем реконструкції  орендованих приміщень без погодження   їх  власником.

11.03.2010 р.  позивач  направив  на  адресу відповідача телеграму, в якій просив останнього   забезпечити  явку уповноваженого  ТОВ фірми «Автоальянс» 12.03.2010 р.  за адресою: м.Харків, вул.Мельникова, 21    для участі в проведенні перевірки  використання переданих орендованих приміщень її власником.

Позивачем на вказану телеграму від відповідача  отриманий лист, в якому зазначено, що у зв»язку з відсутністю директора ОСОБА_4 забезпечити явку уповноваженої особи  та узгодити проведення перевірки використання орендованих приміщень не має можливості.

19.03.2010 р. позивач направив відповідачу телеграму, в якій зазначено, що у зв»язку з неналежним виконанням умов спірних договорів в частині недотримання  вимог пожежної безпеки, він вважає за необхідне їх розірвати, яка була неотримана відповідачем у зв»язку з їх відмовою в прийнятті даної телеграми.

Враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, спірні приміщення знаходяться у позивача на праві власності.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору

Відповідно до п.7.2 Договорів,  орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Згідно п.4.3 Договорів, орендар зобов»язався забезпечити збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Проте, як встановлено під час розгляду справи, відповідач неналежним чином виконував умови Договорів та припустив їх порушення, а саме:  за  договором №1  з приміщення №9 (коридор) на сходи влаштував двірний отвір, а за договором №2  в приміщенні №13 літ."Б-2" (майстерня) встановив перегородки для влаштування туалету, що підтверджується наступним.

Так, відповідно до листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області  № 7120-3442 від 01.06.2010 р. планування нежитлових  приміщень будинку №21 по вул..Мельникова відповідає технічному паспорту міської  БТІ реєстр № 33888 від 02.06.2006 р. за винятком:

- в приміщенні №13 літ."Б-2" (майстерня) встановлено перегородки для влаштування туалету;

- з приміщення №9 (коридор) на сходи влаштовано двірний отвір.

Це також підтверджується  довідкою  КП «Харківське МБТІ»від 28.05.2010 р., під час проведення сумісної перевірки 28.05.2010 р. нежитлових приміщень  за адресою: м.Харків, вул.Мельникова, 21 спеціалістом БТІ було встановлено, що між приміщеннями 2-ого поверху №9 та ІІ облаштований двірний отвір,  в літ."Б-2" частина приміщення №13 (майстерня) 1-ого поверху переобладнана в сан.вузол.

Здійснення вказаних змін підтверджується також й актом  перевірки № 80ПРОК від 16.04.2010 р.  інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, який представлений  самим відповідачем.

Відповідно до ч.3  ст. 767 Цивільного кодексу України, наймач зобов’язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Відповідно до ч. 3 ст. 773 Цивільного кодексу України,  наймач має право змінювати стан речі, переданої йому в найм, лише за згодою наймодавця.

Згода наймодавця обов’язкова й у разі якщо наймач має намір поліпшити річ, що є предметом договору найма (оренди). Так, відповідно до ч.1 ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Статтею 188 Господарського кодексу України  передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або  договором,  сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором. Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У   разі   якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі   неодержання   відповіді   у встановлений   строк   з   урахуванням   часу   поштового   обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач, отримавши вищезазначені висновки 19.03.2010 р. направив відповідачу телеграму, в якій зазначено, що у зв»язку з неналежним виконанням умов спірних договорів, він вважає за необхідне їх розірвати, яка була неотримана відповідачем у зв»язку з їх відмовою в прийнятті даної телеграми, проте відповіді на неї не отримав з підстав відмови відповідача в ї прийнятті.

За ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:  наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач  без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок  проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Зазначений перелік  підстав розірвання договору найму на вимогу наймодавця є вичерпним.

Відповідно до ч.5 ст.188 ГК України,  якщо  судовим  рішенням  договір  змінено  або  розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним  рішенням,  якщо  іншого   строку   набрання   чинності   не встановлено за рішенням суду.

Як вже зазначалося раніше, спірні приміщення  знаходяться у позивача на праві власності, що підтверджується  витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно,  технічними паспортами  та договорами купівля-продажу.  

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного  кодексу  України, право  власності  набувається  на  підставах,  що  не   заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо  інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку  при розгляді справи підтверджено  правомірне володіння позивачем спірним майном на праві власності.

Якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Суд зазначає про те,  що згідно  ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров’я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Суд констатує, що відповідач своєю недбалою поведінкою шляхом здійснення  без погодження на те наймодавця  реконструкцій  спірних приміщень порушив право власності позивача на його приміщення.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.4-3 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч.2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про розірвання Договорів оренди № 1 та №2  правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

В силу ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 4.7 Договорів №1 та №2,  у разі припинення або розірвання договору орендар зобов»язаний  повернути орендодавцю  орендоване майно у належному стані, не гірше ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням  нормального фізичного зносу та відшкодування орендатору збитків у разі погіршення стану або втрату орендованого майна з вини суборендаря.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо виселення відповідача з орендованих приміщень обґрунтованою та такою,  що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 121, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 509, 526, 598, 610, 611,612, 614, 626,  629,651  Цивільного кодексу України, ст. 20,173, 174, 179, 188,193, 283, 284, 285, 286, 291 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 33, 34, 44, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Позов задовольнити повністю.

Розірвати  договір оренди нерухомого майна №01/10/09-01 від 01.10.2009 р., укладений між суб»єктом підприємницької  діяльності  фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1)  та  товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Автоальянс» (код 30882092, м.Харків, пр..Леніна, б.27А).

Виселити товариство з обмеженою відповідальністю фірмою «Автоальянс» (код 30882092, м.Харків, пр..Леніна, б.27А) з займаних нежитлових  приміщень  1-ого поверху № 1,2,4,5,І, 2-ого поверху № 8-13  в літ.А-2  загальною площею 171,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, вул..Мельникова, б.21 протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди нерухомого майна № 01/10/09-03 від 01.10.2009 р. укладений між суб»єктом підприємницької  діяльності  фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1)  та  товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Автоальянс»(код 30882092, м.Харків, пр..Леніна, б.27А).

Виселити товариство з обмеженою відповідальністю фірмою «Автоальянс»(код 30882092, м.Харків, пр..Леніна, б.27А) з займаних нежитлових  приміщень 1-ого поверху   № 1,3,4,10-13; 2-ого поверху № 24-31 в літ.Б-2 загальною площею 595,6  кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, вул..Мельникова, б.21 протягом 10 днів  з дня  набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю фірмою «Автоальянс»(код 30882092, м.Харків, пр..Леніна, б.27А) на користь суб»єкта підприємницької  діяльності  фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1)  - 340,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами на  9 аркушах, в тому числі квитанцію № 2998755П від 15.06.2010 р. на суму 170,00 грн.  

Зазначити, що повернення зустрічного позову без розгляду не позбавляє скаржника можливості звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Суддя                                                                                 

Рішення підписано 18.06.2010 р.