Справа №2-934/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 березня 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді                                                               Бурлаки А.І.

при секретарі                                                                           Слинько М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у спільному майні подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

       ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності у спільному майні подружжя.

       В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що 28.10.1999р. був зареєстрований шлюб між нею та відповідачем. Від спільного подружнього життя мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час перебування в шлюбі, згідно договору купівлі-продажу №4321 від 08.08.2002р. за спільні кошти була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 вартістю 10000.00грн. Дана квартира зареєстрована на ім’я відповідача. Загальна площа спірної квартири 34,8кв.м, в тому числі житлова – 16,9кв.м. Також є підсобні приміщення, кухня, ванна, туалет, водопровід, електроплита, каналізація, центральне опалення. Спірна квартира знаходиться на другому поверсі 9-типоверхового будинку. Шлюб між нею та відповідачем був розірваний 30.07.2008р.  Відповідач в березні 2009 року залишив спірну квартиру. На даний час в ній проживає вона з донькою. Оскільки відповідач не надавав матеріальну допомогу на утримання дитини в добровільному порядку, змушена була в квітні 2009 року звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.07.2009р. з відповідача були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ј частини заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 квітня 20009 року і до досягнення дитиною повноліття.  На даний час між нею та відповідачем виникає спір відносно права на спірну квартиру. Відповідач не визнає за нею ні права власності на квартиру, ні права на проживання і вимагає продажу квартири, на що вона погодитися не може. Згідно довідки Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції №1224/2 від 05.02.2010р. заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 01.02.2010р. складає 4397.00грн. Весь цей час позивачка сама утримує дитину. Вважає, що її частка в спільному майні може бути збільшена до 2/3 частини спірної квартири, а частка відповідача має складати 1/3 частини квартири. Відповідач в даний час проживає в квартирі батька. Просила визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка на даний час зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, залишивши за ним право власності на 1/3 частину спірної квартири. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати по сплаті держмита в сумі 66.66грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120.00грн., а всього 186.66грн..

       Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково. Пояснив, що 28.10.1999р. був зареєстрований шлюб між ним та позивачкою. Від спільного подружнього життя мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 За час перебування в шлюбі була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 вартістю 10000.00грн. (3500.00дол.США). При придбаванні спірної квартири його батьки дали 2500.00дол.США, а батьки позивачки – 1000.00дол.США. Дана квартира зареєстрована на його ім’я. Загальна площа спірної квартири 34,8кв.м, в тому числі житлова – 16,9кв.м. Вважає, що з врахуванням інтересів сторін можливі два варіанти поділу квартири, а інше майно можливо поділити порівну. Просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

        Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

        Згідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

        Сторони не заперечують, що майно, а саме квартира АДРЕСА_1 була придбана ними в період шлюбу, 08.08.2002 року. Це підтверджується договором купівлі-продажу квартири. Шлюб між сторонами був зареєстрований 28.10.1999р., а розірваний 30.07.2008 року.  

        Відповідно до  ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.  

       На підставі ч.1 ст.71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

       В даному випадку суд вважає за можливе відступити від засади рівності часток подружжя, оскільки з позивачкою ОСОБА_1 проживає малолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач не надає на її утримання матеріальної допомоги і не сплачує аліменти, які стягнуті з нього за рішенням суду про що свідчить довідка №1224/2 від 05.02.2010р. Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції.

        Вимоги відповідача щодо реального розподілу спірної квартири та іншого спільного майна подружжя, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідач не надав доказів.                

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 10, 11, 60, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, ст.ст.69-71 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

        Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.  

        Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.  

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 держмито в сумі 66.66грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120.00грн., а всього: 186.66грн. (сто вісімдесят шість гривень 66 копійок).

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий                                                                                                             А.І.Бурлака