Справа № 2-113/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    19 травня 2010 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл боргових зобов’язань,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2, подала до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача, ОСОБА_3, у якому просила: розділити зобов’язання між нею і відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором № 2 від 10 січня 2008 року, який укладений між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», Семенівське відділення № 3053, на суму 5000 гривень в інтересах сім’ї в рівних долях; суму несплаченого боргу по зазначеному кредиту із загальної несплаченої суми 1187 гривень поділити по 593 гривні 50 копійок на кожного, тобто позивача і відповідача ОСОБА_3; зобов’язати відповідача ОСОБА_3 сплатити по кредитному договору № 2 від 10 січня 2010 року, який укладений між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», Семенівське відділення №3053, на суму 5000 гривень в інтересах сім’ї, половину залишку несплаченої суми грошових коштів 593 гривні 50 копійок із розрахунку суми залишку, яка складає 1187 гривень 00 копійок, розділивши порівну на дві сторони, що дорівнює 593 гривні 50 копійок; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 1906 гривень 50 копійок, сплачених позивачем грошових коштів за договором № 2 від 10 січня 2008 року, який укладений між позивачем і відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», Семенівське відділення №3053, на суму 5000 гривень в інтересах сім’ї, із розрахунку загальної суми, яка сплачена в рахунок погашення кредиту і складає 3813 гривень 00 копійок, розділивши порівну на дві сторони, що дорівнює 1906 гривень 50 копійок; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 775 гривень 03 копійки сплачених позивачем грошових коштів як процентів за користування вказаним кредитом згідно кредитного договору № 2 від 10 січня 2008 року на суму 5000 гривень в інтересах сім’ї, із розрахунку загальної суми, яка сплачена як проценти за користування вказаним кредитом, що складає 1550 гривень 66 копійок, розділивши порівну на дві сторони, що дорівнює 775 гривень 03 копійки. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 у позові зазначила про те, що 28 квітня 2001 року вона і відповідач ОСОБА_3 одружилися. Шлюб був зареєстрований Миколаївською сільською радою Семенівського району 28 квітня 2001 року. Від цього шлюбу народилась дитина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проживаючи у шлюбі, вони за спільні їхні кошти вирішили придбати автомобіль. 01 лютого 2008 року згідно біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу № БЦ 8020105М від 01 лютого 2008 року вони придбали автомобіль марки «ВАЗ-2109», за що сплатити 20000 тисяч гривень. Придбаний автомобіль ОСОБА_3 в Менському МРЕВ УДАІ УМВС в Чернігівській області зареєстрував на своє ім’я. Так як не вистачало коштів на придбання вказаного автомобіля, позивач 10 січня 2008 року в інтересах сім’ї уклала кредитний договір № 2 з відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і на підставі даного договору отримала одноразово в кредит 5000 гривень з виплатою процентів за користування кредитом в розмірі 23% річних строком на 36 місяців. Останній внесок для погашення кредиту повинен відбутися не пізніше 9 січня 2011 року. Так як дана сума кредиту бралася за взаємною згодою та в інтересах сім’ї, тому ці кошти, тобто 5000 гривень, була повністю використана для придбання автомобіля. Через деякий час після придбання автомобіля позивач та відповідач розірвали шлюб та розділили все майно, яке знаходилося у їх спільній сумісній власності. З моменту отримання кредиту згідно кредитного договору № 2 від 10 січня 2008 року позивач постійно його сплачує і станом на 25 березня 2010 року вона сплатила 3813 гривень боргу і 1550 гривень 66 копійок відсотків за користування кредитом, тобто всього нею сплачено 5363 гривні 66 копійок. На 25 березня 2010 року залишок несплаченого кредиту складає 1187 гривень 00 копійок. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією поділити кредит в розмірі 5000 гривень на двох в рівних частках, але він відмовився це зробити, що і змусило її звернутись до суду за захистом своїх прав і інтересів.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, направила в суд свого представника ОСОБА_1.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та пояснив про те, що, на його думку, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

    Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, поважні причини неявки суду не повідомив, був повідомлений судом належним чином про час і місце судового засідання, у попередньому судовому засіданні брав участь та позов не визнавав повністю.

    Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», у судове засідання свого представника не направила, була повідомлена належним чином про час і місце судового засідання.

    Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне задовольнити позов частково за наявних у справі даних та доказів з наступних підстав.

Вищезазначені обставини, що викладені ОСОБА_2 у позові як обґрунтування позовних вимог, знайшли своє повне підтвердження у судовому засіданні, і доводяться даними пояснення представника позивача, відомостями копії біржового контракту (а.с. 12), копії кредитного договору (а.с. 13-14), довідки від кредитодавця про оплату заборгованості за кредитним договором станом на 25 березня 2010 року (а.с. 15), копіями квитанцій про сплату позивачем заборгованостей за кредитним договором (а.с.16-23), довідкою про склад сім’ї позивача (а.с. 8); копією свідоцтва про розірвання шлюбу між сторонами (а.с. 10).

Відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення побуту, з’ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України).

Таким чином, у результаті придбання подружжям автомобіля в кредит боргові зобов’язання перед кредитодавцем у даному випадку несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

При таких даних, на основі ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України, ст. ст. 15, 372 Цивільного кодексу України суд убачає за потрібне позов задовольнити з усіх вимог, окрім вищевказаної вимоги про примусове зобов’язання відповідача сплачувати зазначену суму за кредитним договором, оскільки відповідач внаслідок задоволення позову матиме можливість добровільно виконати розподілені між сторонами зобов’язання перед кредитодавцем і позивач не надала суду доказів щодо того, що відповідач буде ухилятися від виконання таких обов’язків, а отже примушувати відповідача до виконання щойно виниклого обов’язку перед кредитодавцем в натурі у відповідності до правил п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України у суду на даний час немає правових підстав. Тому суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2, згідно якої вона просить зобов’язати відповідача ОСОБА_3 сплатити по кредитному договору № 2 від 10 січня 2010 року, який укладений між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», Семенівське відділення №3053, на суму 5000 гривень в інтересах сім’ї, половину залишку несплаченої суми грошових коштів 593 гривні 50 копійок із розрахунку суми залишку, яка складає 1187 гривень 00 копійок. В решті ж позовних вимог позов слід задовольнити.

Задовольняючи позов, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_3 стосовно повного не визнання позову, висловлені ним у попередньому судовому засіданні, оскільки вони зовсім не спростовують встановлені судом обставини та суперечать вимогам вищезазначеного законодавства.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл боргових зобов’язань – задовольнити частково.

Розподілити зобов’язання за кредитним договором № 2 від 10 січня 2008 року, який укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в рівних долях, а саме Ѕ частину зобов’язань за даним договором покласти на ОСОБА_2 та Ѕ частину зобов’язань за вказаним договором покласти на ОСОБА_3, таким чином виділивши до сплати:

ОСОБА_2 593 (п’ятсот дев’яносто три) гривні 50 копійок залишку несплаченого боргу за договором;

 ОСОБА_3 593 (п’ятсот дев’яносто три) гривні 50 копійок залишку несплаченого боргу за договором.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1906 (одну тисячу дев’ятсот шість) гривень 50 копійок на відшкодування оплати боргу за кредитним договором № 2 від 10 січня 2008 року, який укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 775 (сімсот сімдесят п’ять) гривень 03 копійки на відшкодування оплати процентів за кредитним договором № 2 від 10 січня 2008 року, який укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 оплачені нею при подачі позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 51 (п’ятдесят одну) гривню 00 копійок державного мита.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 (п’ятсот) гривень 00 копійок на відшкодування витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                          О. І. Гнип