ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

за участю представників сторін:

позивача: не з'явились

відповідача : не з'явились

Рішенням господарського суду донецької області від 28.12.2006 року в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки від ІНФОРМАЦІЯ_1року недійсним у частині застосування коефіцієнту використання земельної ділянки на коефіцієнт “5” за недоведеністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року вказане рішення господарського суду залишено без змін.

Судові рішення вмотивовані тим, що підставою  незадоволення позову є та обставина, що стороною у оспорюваному договорі -орендарем є фізична особа -громадянин, а не суб'єкт підприємницької діяльності, який є позивачем у справі.

Не погоджуючись з  прийнятою у справі постановою апеляційного суду, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судовий акт скасувати та вирішити справу  по суті.

В силу ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти такі докази.

Проаналізувавши правильність застосування судами норм права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111⁵ та ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між громадянином ОСОБА_1та Горлівською міською радою ІНФОРМАЦІЯ_1року було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п. 1 - орендодавець - Горлівська міська рада надає, а орендар - громадянин ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2654 га на підставі рішення виконкому Горлівської міської ради від НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1.

Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями, які належать громадянину Соловйову Д.В. на праві власності згідно договору купівлі-продажу від НОМЕР_2.

Тобто, стороною у вищеназваному договорі - орендарем є фізична особа -громадянин, а не суб'єкт підприємницької діяльності, який є позивачем у справі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд обійшов  увагою необхідність співвідносити загальні норми правового інституту  “загальні положення про фізичну особу” та спеціальні норми правового інституту “фізична особа-підприємець”, які регулюють більш вузькі відносини.

Однак із зазначеним не можна погодитись, оскільки апеляційним судом чітко визначено щодо обсягу прав та обов'язків фізичної особи-громадянина та суб'єкту підприємницької діяльності, а саме у постанові зазначено, що фізична особа -громадянин у розумінні глави 4 Цивільного кодексу України та фізична особа -підприємець за главою 5 Цивільного кодексу України є різними особами, мають різний обсяг прав та обов'язків. Також судом звернуто увагу на те, що вони не можуть бути поєднані в одному зобов'язанні.

Скаржник у поданій касаційній скарзі звертає увагу, що рішення міської ради за № НОМЕР_1року мало назву “про передачу земельних ділянок для підприємницької діяльності”  в якому зазначалось про намір відповідача “передати фізичним особам земельні ділянки із земель запасу територіальної громади для підприємницької діяльності”, що на думку скаржника, є підтвердженням того, що угоду було укладено з позивачем як із суб'єктом підприємницької діяльності. Однак даний висновок суперечить матеріалам справи та не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (копія якого міститься в матеріалах справи), підтверджує, що позивач набув статусу підприємця ІНФОРМАЦІЯ_2року,  договір оренди земельної ділянки між громадянином ОСОБА_1. та Горлівської міською радою було укладено ІНФОРМАЦІЯ_1року, тобто, набуття громадянином ОСОБА_1. статусу підприємця передувало укладенню оспорюваного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір підписано сторонами належним чином та відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, укладено на підставі вільного волевиявлення учасників правочину та є погодженням дії двох сторін.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду за захистом свого порушеного або оспорюваного права або охоронюваних законом інтересів мають право звертатися громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем, суб'єктом підприємницької діяльності, не доведено, яким саме чином порушені його права та інтереси за договором, оскільки він не наділений правами та обов'язками за спірним договором.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Слід зазначити, що господарським судом Донецької області 23.05.2006 року прийнято рішення у справі за № 44/156 пн за позовом суб'єкта підприємницької діяльності  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Горлівської міської ради про зобов'язання укласти додаткову угоду  до договору оренди земельної ділянки від ІНФОРМАЦІЯ_1року. Зазначеним рішенням в задоволенні позову було відмовлено у зв'язку з заявленням вимог неналежним позивачем, тобто рішенням у вказаній справі було встановлено відсутність порушень прав та інтересів позивача за договором оренди від ІНФОРМАЦІЯ_1року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, як наслідок, підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду  - відсутні.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року у справі № 43/353пд -залишити без змін.

Головуючий                                                                             Є.Першиков

          Судді                                                                                                 Г.Савенко

                                                                                                                І.Ходаківська