КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.06.2010                                                                                           № 40/353

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від прокуратури:    Чипова О.В. за посвідченням.

від позивача-1:        не з’явився.

від позивача-2:        Кудерська Н. І. – представник за довіреністю,

від відповідача:       не з’явився.

від третьої особи-1: Яковлев О.В. –Голова правління.  

від третьої особи-2: Мельничук Ю.Л. представник  за довіреністю № 2059 від 14.09.2009.

від третьої особи-3:  ОСОБА_5 представник  за довіреністю № 308 від 30.07.2009.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурор Шевченківського району м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2010

 у справі № 40/353 ( .....)

 за позовом                               Прокурор Шевченківського району м.Києва

 до                                                   Товарна біржа "Центральна"

 третя особа позивача           Житлово-будівельний кооператив "Науковий робітник"  

 третя особа відповідача           ОСОБА_7

          Акціонерний банк "Київська Русь "

 про                                                   визнання торгів такими, що не відбулися

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 02.03.10 у справі № 40/353 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Прокурор Шевченківського району м. Києва подав на нього апеляційне подання, в якому просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Прокурор зазначає, що відчуження приміщення по вул.Пушкінській, 7 в м.Києві є незаконним, а торги такими які не відбулись, так як спірне приміщення на момент проведення торгів відносилось до переліку об'єктів культурної спадщини і не могло бути відчуженим без попереднього погодження з Головним управлінням з охорони культурної спадщини.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційне подання, в якому просив залишити  рішення господарського суду м. Києва без змін, а апеляційне подання Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва - без задоволення.

Представники Позивача 1  та Відповідача в судове засідання з невідомих причин не з’явилися, хоча про місце  та час проведення був належним чином повідомлені. Враховуючи, що у справі достатньо матеріалів, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу в наявному складі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.

27 січня 2006р. на Товарній біржі “Центральна” відбулися відкриті торги з продажу майна ЗАТ "Декорум", продавець ЗАТ "Декорум" в особі ліквідатора Щербаня О.М., який діяв на підставі Постанови господарського суду міста Києва від 22.01.2004 по справі № 23/719-б та Закону України "Про відновлення плотоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з продажу нежитлового напівпідвального приміщення загальною площею 309,8 кв.м. за адресою м. Київ , вул. Пушкінська 7, переможцем яких стала ОСОБА_7 З переможцем торгів був укладений договір купівлі -продажу від 27.01.2006, посвідчений президентом товарної біржі “Центральна”. Надалі  ОСОБА_7 отримала свідоцтво від 14.02.06р., видане приватним нотаріусом Тверською І.В. за реєстровим номером 565.

Відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок проведення конкурсу (аукціону) з продажу майна банкрута незалежно від форм власності визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств".

Пунктом 43 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.11.1997 № 02-5/444 зі змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство" визначено, що у разі, коли суб'єктом банкрутства є юридична особа, заснована на недержавній формі власності, ліквідаційна комісія може або безпосередньо проводити аукціон, або доручати його проведення спеціалізованому підприємству (установі), яке має ліцензію Фонду державного майна України на право організовувати продаж майна на аукціонах, біржах, за конкурсом. Зазначене підприємство (установа) має діяти відповідно до угоди з ліквідаційною комісією.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що аукціон відбувся згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На вимогу ст. 30 Закону в Всеукраїнському рекламно - інформаційному виданні "Торги. Майно. Контракти" №16/1 від 27.12.2005 було розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна, що належить ЗАТ "Декорум".

Як вбачається з протоколу № 1 результату відкритих торгів з продажу майна ЗАТ "Декорум" від 27.01.2006 учасниками торгів були 2 фізичні особи і тому продаж майна відбувся у формі конкурсу (аукціону) відповідно до п. 30 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, посилання скаржника  в апеляційному поданні на Закон України "Про товарну біржу" в частині порядку здійснення біржових операцій по продажу нерухомого майна, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки вказані правовідносини регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, скаржник в апеляційному поданні стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги норми Закону "Про охорону культурної спадщини", що забороняють відчужувати майно, яке являється об’єктом культурної спадщини.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Даний Реєстр є загальнодоступним і в ньому не міститься інформації щодо віднесення нежитлового приміщення по вул. Пушкінська, 7 до об'єкту культурної спадщини.

Стаття 14 цього ж Закону передбачає, що Управління охорони культурної спадщини зобов'язано письмово повідомити власника об'єкту про те, що об'єкт є щойно виявленим пам’ятником архітектури.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Управління охорони культурної спадщини повідомляло попереднього власника приміщення про надання йому статусу пам'ятника архітектури.

Отже, твердження Позивачів, що ЗАТ «Декорум» знав про те, що дане приміщення є щойно виявленим пам'ятником архітектури є безпідставним.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про охорону культурної спадщини» інформування про об'єкти культурної спадщини, занесені до реєстру, проводяться шляхом: публікації Реєстру, встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам’ятниках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

Також, своїм листом №529 від 03.02.10 Головне управління охорони культурної спадщини повідомило, що будинок під №7 по вул. Пушкінська в м. Києві ще не внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток.

В листі від 07.12.2009 № 8200 Головне управління охорони культурної спадщини зазначено, що будинок за вказаною адресою перебуває на обліку як щойно виявлений об’єкт культурної спадщини і згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини» об’єкти культурної спадщини можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу культурної спадщини.

В судовому засіданні представник Головного управління  охорони культурної спадщини підтвердив той факт, що при необхідності дане погодження надається всім без винятку і випадків не надання останнього в його практиці не було.

Крім того, є добросовісним набувачем нежилого приміщення розміром 309,8 кв.м. по вул. Пушкінській, 7 у м. Києві, вказаний факт встановлений 10   квітня 2008 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, яким Житлово-будівельному кооперативу „Науковий робітник" було відмовлено у позові до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна від 27 січня 2006 року та задоволено зустрічний позов ОСОБА_7, яким визнано останню добросовісним набувачем нежилого приміщення розміром 309,8 кв.м. по вул. Пушкінській, 7 у м. Києві.

Ухвалою від 26 червня 2008 року Судової колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2008 року справа № 2-10209/08 визнано право власності на не житлове напівпідвальне приміщення у будинку № 7 по вул. Пушкінській, м. Києва за ОСОБА_7, та відмовлено Житлово-будівельному кооперативу „Науковий робітник" у визнанні права власності на майно та витребуванні майна з чужого незаконного володіння.

11  лютого 2009 року на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва за ОСОБА_7, визнано право власності на не житлове напівпідвальне приміщення у будинку № 7 по вул. Пушкінській, м. Києва.

Відповідно до Ухвали Верховного суду України від 24 квітня 2009 року відмовлено Житлово-будівельному кооперативу „Науковий робітник" у відкритті касаційного провадження у даній справі.

На підставі ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановленні судом і мають значення для вирішення спору.

Вищенаведеними рішеннями судів підтверджено та встановлено законність проведення аукціону з продажу не житлового напівпідвального приміщення загальною площею 309,8 кв.м., розташованого у будинку № 7 по вул. Пушкінська м. Києва, що відбувся 27 січня 2006 року на Товарній біржі „Центральна", а отже є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановленні судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Прокурором  Шевченківського району м. Києва, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційному поданні.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційного подання Прокурора  Шевченківського району м. Києва , суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2010р. у справі № 40/353 залишити без змін, а апеляційне подання Прокурора  Шевченківського району м. Києва  – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 40/353 повернути до Господарського суду м. Києва

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді