КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.06.2010                                                                                           № 20/38

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Ільченко І.В., довіреність № 012/1365 від 26.05.2010 року

відповідач-1 - не з"явився

 від відповідача-1 - не з"явились

від відповідача-2 - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.01.2010 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Гідросила"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2010

 у справі № 20/38 ( .....)

 за позовом                               ВАТ "Гідросила"

 до                                                   СПД - фізична особа ОСОБА_3

                                                  Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду  міста Києва  від 16.03.2010 року у справі  20/38  в позові Відкритого акціонерного товариства «Гідросила» до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 та Підприємства з іноземними  інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»  про спростування  недостовірної  інформації  відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Гідросила» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з  апеляційною скаргою від 01.04.2010 року (вх. № 02-4.1/3022 від 21.04.2010 року), в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити  позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована  неправильним застосуванням місцевим господарським судом  норм матеріального та процесуального  права.

Скаржник відзначає, що матеріалами справи підтверджується  (відеозаписами наданими  позивачем та  відповідачем-2, які є ідентичними), що 27 січня  2009 року  о 22 год. 25 хв.  та 31 січня  2009 року о 18 год.  25 хв. (повтор) на „5 каналі” телебачення України  вийшла програма «Народний контроль», що освітлює діяльність ВАТ „Вінницький завод  тракторних  агрегатів” (ВАТ „ВЗТА”). На думку апелянта, факт поширення  інформації  відповідачами доведено.

Крім того, апелянт  вважає, що місцевим господарським судом було необґрунтовано не взято до уваги той факт, що висвітлюючи події навколо корпоративного конфлікту  акціонерів з менеджментом ВАТ „ВЗТА” в програмі „Народний контроль” на „5 каналі”, повідомлено: „Взяти під контроль, а потім ліквідувати. Таку тактику застосовують кіровоградські конкуренти вінницького заводу”. Під час цього вислову коментуючого диктора було показано адміністративні та виробничі будівлі ВАТ „Гідросила”, зокрема показано приміщення  пропускного пункту на територію позивача, в якому розміщено напис ВАТ „Гідросила”.

Апелянт вважає, що господарським судом було безпідставно не взято до уваги ту обставину, що єдиним конкурентом вінницького ВАТ „ВЗТА” в місті Кіровограді є ВАТ „Гідросила”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 року у справі   № 20/38 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.06.2010 року о 11 год. 15 хв.

В судове засідання 01.06.2010 року з’явилися повноважні  представники позивача  та відповідача-2.

Відповідач-1 в судове засідання без поважних причин не з’явився, свого представника  не направив, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги викладені в апеляційній скарзі, а уповноважений представник  відповідача-2 в усних поясненнях просив суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року  у справі № 20/38 без змін, а апеляційну  скаргу ВАТ „Гідросила” – без задоволення.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності відповідача-1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних  представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До Господарського суду міста Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство  „Гідросила” з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи  ОСОБА_3 (далі по тексту – відповідача-1) та Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „НБМ” (далі по тексту – відповідача-2) про спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги заявлені про спростування недостовірної інформації, яка була поширена відповідачем-1 через відповідача-2 про позивача у програмі „Народний контроль” 27 січня 2009 року  о 22 год. 25 хв. та 31 січня 2009 року о 18 год. 25 хв.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2009 року о 22 год. 25 хв. та 31.01.2009 року о 18 год. 25 хв. у програмі „Народний контроль” на „5 каналі” було поширено інформацію, яку позивач вважає такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію позивача.

Місцевий господарський суд зазначив, що позивач у позовній заяві відзначає, що висвітлюючи події навколо корпоративного конфлікту акціонерів з менеджером Відкритого акціонерного товариства „Вінницький завод тракторних агрегатів” (ВАТ „ВЗТА”) у програмі „Народний контроль” було повідомлено наступне: „Взяти під контроль, а потім ліквідувати. Таку тактику застосовують кіровоградські конкуренти вінницького заводу”. Під час цього вислову коментуючого диктора було показано адміністративні та виробничі будівлі позивача, зокрема, показано приміщення пропускного пункту на територію позивача, на якому розміщено напис ВАТ „Гідросила”.

Одразу після вказаного вислову в передачі коментується: „Опоненти не згодні, свої звинувачення кидають в бік вінничан”. Одночасно із вказаними словами про опонентів було продемонстровано та процитовано частину «відкритого листа введених в оману акціонерів ВАТ „ВЗТА” до громадськості та засобів масової інформації про події 11 січня 2009року”. За твердженням позивача, глядачам доведено, що зазначений лист ініційований опонентом в особі позивача, що також не відповідає дійсності.

Після демонстрації відкритого листа йде коментар: „проте публічно аргументувати свої звинувачення ошукані акціонери не захотіли” та йде демонстрація телефонної розмови з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а потім знову коментар журналіста: „попередньо зустріч призначали двічі, але у зазначений час так і не з'явилися». Проте, не вказано, що саме ці особи є авторами цього відкритого листа, та не наведено фактів, що журналіст вів розмову саме щодо зустрічі, з метою „.. публічного аргументування своїх звинувачень...”.

Далі в передачі разом з коментарем подій навколо укладення договору купівлі-продажу акцій ВАТ „ВЗТА” московським бізнесменом зазначено: „Вінничани доводять, що він продав свій пакет спочатку їм, але потім таку ж угоду уклав з кіровоградською фінансово-промисловою групою...”. Проте, ніяких угод щодо купівлі-продажу акцій ВАТ „ВЗТА” з російським бізнесменом позивач не вчиняв.

В подальшому, у передачі йде коментар: „Ще одна справа ініційована кіровоградською групою розбилася... Свої претензії позивачі пред'являли щодо незаконності придбання 25% акцій ЗАТ „ВЗТА” у лізингової компанії „Украгромашінвест”. Проте, як зазначає позивач, позивачем не було ініційовано судової справи щодо купівлі акцій, а тим більше – не розбивалася „вщент” (ініційована судова справа).

Неправдивою, за твердженням позивача, є також наступна інформація: „Згодом ці акції були скуплені, здебільшого кіровоградською групою, проте вінничани встигли викупити свій пакет, кажуть у плани монополіста це не входило”. Проте, позивач не є монополістом, не купував акції ЗАТ „ВЗТА” у лізингової компанії „Украгромашінвест”.

Крім того, коментар „Але виробництву загрожувала доля кількох вінницьких підприємств, які були куплені конкурентами, нібито для розширення, згодом їх просто вирізали на брухт” є неправдивою, негативною інформацією, що спрямована на дискредитацію позивача, як конкурента ВАТ „ВЗТА”.

З урахуванням викладеного вище, позивач просив місцевий господарський суд визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію позивача відомості поширені СПД – фізичною особою ОСОБА_3, яка володіє авторськими правами на передачу, через „5 канал” у програмі „Народний контроль” 27.01.2009 року о 22 год. 25 хв.  та 31.01.2009 року о 18 год. 25 хв.; зобов'язати СПД –фізичну  особу ОСОБА_3 спростувати поширені неправдиві відомості.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідач-1 заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту поширення відповідачами вказаної у позовній заяві інформації. Наданий позивачем диск із відеозаписом передачі не є належним доказом, оскільки невідомо коли, ким та з чого здійснювався запис на вказаний диск. Відповідач-1 не поширював інформацію, вказану позивачем у позовній заяві.

Разом з тим, відповідач-2 у відзиві заперечував проти позовних вимог, з посиланням  на те, що наданий позивачем диск із записом не є належним доказом у справі, оскільки доказом повинна бути лише достовірна копія ефірної трансляції.

Між тим, суд першої інстанції зазначив, що після завершення перегляду диску, на якому міститься достовірна копія ефірної трансляції програми „Народний контроль”, що наданий відповідачем-2, представник відповідача-1 в усних поясненнях зазначив, що показ приміщень Відкритого акціонерного товариства „Гідросила” не можна вважати вказівкою на позивача, оскільки це було загальним показом міста Кіровограда у програмі. Крім того, у програмі взагалі не згадувалось найменування позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом,  причиною виникнення спору у даній справі є питання про наявність підстав для визнання поширеної відповідачем інформації недостовірною та її спростування.

Між тим, господарський суд зазначив, що позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач її достовірність.

Разом з цим, суд першої інстанції, враховуючи, що відповідач-1 заперечував проти того, що у програмі „Народний контроль” була поширена інформація про позивача (так як показ приміщень Відкритого акціонерного товариства „Гідросила” не можна вважати вказівкою на позивача, оскільки це було загальним показом міста Кіровограда у програмі; найменування позивача у програмі взагалі не згадувалось), дійшов до висновку, про  необхідність призначення судової експертизи матеріалів відеозвукозапису у справі № 20/38.

При цьому,  місцевим господарським  судом на вирішення експерта ухвалою суду від 30.06.2009 року були поставлені наступні питання: - Чи міститься на наданій відповідачем-2 достовірній копії ефірної трансляції програми „Народний контроль”, що вийшла на „5 каналі” 27.01.2009 року о 22 год. 25 хв. інформація про Відкрите акціонерне товариство „Гідросила” (позивач у справі) та/або про діяльність, яка здійснюється позивачем (враховуючи з 08 хв. 49 сек. по 08 хв. 52 сек. запису диску (22:35:30 -22:35:33 передачі) та сторінку 6 проспекту позивача)?

Чи асоціюється інформація, яка поширена у програмі „Народний контроль”, що вийшла на „5 каналі” 27.01.2009 року о 22 год. 25 хв. (достовірна копія ефірної трансляції надана відповідачем-2) із Відкритим акціонерним товариством „Гідросила” (позивачем у справі) та/або діяльністю, яка здійснюється позивачем (враховуючи з 08 хв. 49 сек. по 08 хв. 52 сек. запису диску (22:35:30 -22:35:33 передачі) та сторінку 6 проспекту позивача)? У випадку позитивної відповіді на дане питання, визначити коло глядачів, серед яких може виникнути наведене сприйняття інформації та якої саме поширеної інформації це стосується.

Крім того, суд першої інстанції відзначив, що витрати по проведенню експертизи покладено на позивача, оскільки в силу закону саме позивач повинен довести факт поширення негативної інформації про позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вартість зазначеної експертизи позивачем, як заінтересованою стороною, яка повинна надати докази на підтвердження заявлених  позовних вимог, оплачена не була, відповідно висновок експертизи щодо питань, які потребують спеціальних знань, у матеріалах справи відсутній. Крім того, на вимогу місцевого господарського суду позивачем не було надано письмових пояснень щодо підстав нездійснення оплати вартості експертного дослідження.

А тому, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість, недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність підстав для спростування поширеної відповідачами інформації, яка порочить ділову репутацію Відкритого акціонерного товариства «Гідросила».

Відповідно до частини третьої статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Тобто цією нормою встановлюється презумпція недостовірності негативної інформації про особу.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” (далі – Постанова № 7) визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Як встановлено місцевим господарським судом, що, висвітлюючи події навколо корпоративного конфлікту акціонерів з менеджером Відкритого  акціонерного товариства  „Вінницький завод тракторних агрегатів” у програмі „Народний контроль” на „5 каналі” телебачення України, відповідачі поширили певну інформацію, яку позивач вважає недостовірною і такою, що  порочить його ділову репутацію.

У статті 299 Цивільного кодексу України (далі – ЦК  України) зазначено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

У пункті 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію” зазначено, що за змістом приписів статті 91 ЦК право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб’єкта (підприємця).

Відповідно до статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, колегія суддів відзначає, що підставою виникнення права  на спростування недостовірної інформації є юридичний склад правопорушення, протиправність якого  включає в себе сукупність певних обставин, серед яких, між іншим, поширення  інформації, що стосується  певної фізичної чи юридичної особи,  – позивача, тобто з якої можна було б точно  встановити, що вона стосується  конкретної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки при перегляді диску, наданого відповідачем-2, на якому міститься достовірна копія ефірної трансляції програми „Народний контроль”, що вийшла на „5 каналі” 27.01.2009 року о 22 год. 25 хв. місцевим господарським судом не було виявлено прямої вказівки на позивача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Гідросила” є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними.

При цьому, колегія суддів констатує, що позивач в апеляційній інстанції не надав доказів, на підтвердження  викладених в апеляційній скарзі обставин, зокрема, доказів що підтверджують факт  поширення негативної інформації про позивача.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року у справі                  № 20/38 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Гідросила» – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 20/38 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 07.06.10 (відправлено)