ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року м. Запоріжжя
( 16 год. 41 хв.)
Справа № 2а-2825/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Гнідой А.В., розглядаючи у судовому засіданні адміністративну справу
за участю представника позивача – Харламової О.О.
відповідача – Власової І.Ю.
за позовною заявою: Запорізького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів
до: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню
та газифікації «Запоріжгаз»
про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
ВСТАНОВИВ:
19 травня 2010 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 976 651 грн. 75 коп.
Ухвалою суду від 20.05.2010 судом було відкрите провадження у справі та призначено судовий розгляд на 15.06.2010.
В позові вказано, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2009 рік складала 2406 осіб, таким чином середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1991 №875 повинна складати 96 осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 59 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. За порушення норм чинного законодавство відповідачу були нараховані адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 966 790 грн. 39 коп. У зв’язку із порушенням строків сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» позивач на вказану суму нарахував пеню у розмірі 9 861 грн. 36 коп.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовні заяві просить стягнути з відповідача 976 651 грн. 75 коп., з яких 966 790 грн. 39 коп. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та 9 861 грн. 36 коп. пень.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову обґрунтовані тим, що відповідно до чинного законодавства на відповідача покладено обов’язок створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, а не зобов’язано працевлаштовувати інвалідів. На протязі 2009 року підприємство подавало до органів працевлаштування звіти форми № 3-ПН. Також зазначає, що на протязі 2009 року відповідач неодноразово звертався до центрів зайнятості з проханнями про направлення до нього інвалідів для працевлаштування, на протязі 2009 року приймав участь у заходах центру зайнятості щодо працевлаштуванні інвалідів – семінарах на тему «працевлаштування незахищених верст населення». На підприємстві був проведений розрахунок нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, проводилась атестація робочих місць, відповідно до якої був розроблений та затверджений перелік професій, які мають право на додаткову відпустку, визначено види виробництва для працевлаштування інвалідів. На підприємстві 21.10.2008 був виданий наказ № 663 «Про створення робочих місць для інвалідів», а в 2009 укладена колективна угода, яка також передбачає створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, зазначив, що самостійно інваліди для працевлаштування до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» не зверталися. Відмов у працевлаштуванні інвалідам не було. Орджонікідзевським районним центром зайнятості інваліди до відповідача не направлялися у зв’язку з тим, що в центрі зайнятості зареєстрована невелика кількість громадян з обмеженою працездатністю та яким за висновком МСЕК протипоказана робота з фізичних та емоційним навантаженням. Просить в задоволені позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ річна-поштова, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2009 рік склала 2406 осіб.
Частиною першою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.
Отже, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону у відповідача повинна складати 96 особи. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2009 році, –59 осіб.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
За правилами ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Вирішуючи питання про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати інвалідів на створені робочі місця. Обов’язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов’язком роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче місце, тобто укладення з ним трудового договору.
В свою чергу, обов’язок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов’язку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-ХІІ, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Відповідач надав суду докази інформування ним органів працевлаштування про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а саме звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН з січня по грудень 2009 року.
Судом також встановлено, що відповідач з власної ініціативи неодноразово на протязі 2009 року звертався до директора Орджонікідзевського центру зайнятості з проханням надсилати для працевлаштування безробітних (в т. ч. працездатних інвалідів ІІІ групи) на певний перелік вакансій, що підтверджується листами від 11.01.2009 № 01/12, від 12.06.2009 № 79/12 та від 11.11.2009 № 160/12. На данні звернення Орджонікідзевський центр зайнятості направив на адресу відповідача перелік осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості. Як вбачається з даної відповіді, претендентів на вакантні посади відповідно до заявлених професій на обліку не перебуває.
Згідно пояснень представника відповідача ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» постійно на протязі 2009 року брав участь у групових масових заходах на семінарах на тему: «Працевлаштування незахищених верст населення», що підтверджується листом Орджонікідзевського районного центру зайнятості від 14.06.2010 № 463, яка міститься в матеріалах справи.
Крім того, 21.10.2008 Головою правління ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» видано наказ № 663 «Про створення робочих місць для інвалідів».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування. Також і сам факт того, що у відповідача у 2009 році працювали 67 інвалідів, свідчить про проведення останнім належної роботи з питань забезпечення інвалідів працею та виконання передбаченого діючим законодавством нормативу. Сам факт відсутності працевлаштованих інвалідів відповідно до нормативу, ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності, яка могла настати лише у випадку не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вина відповідача не була доведена, а тому підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності відсутні, у зв’язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова у повному обсязі виготовлена 21 червня 2010 року
Суддя /підпис/ О.О. Артоуз