ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 рокуСправа № 2а-1608/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кириченко О.О.,
з участю представника позивача Романчук А.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі (далі – УПФ України в Луцькому районі) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька спеціалізована пересувна механізована колона – 562» (далі – ТзОВ «Луцька СМПК – 562») про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
ВСТАНОВИВ:
УПФ України в Луцькому районі звернулося в суд з позовом до ТзОВ «Луцька СПМК – 562» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2010 року, термін сплати яких настав в сумі 3 877,94 грн.. Позов обґрунтовано тим, що відповідач зареєстрований в УПФ України в Луцькому районі як платник страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до розрахунку суми страхових внесків за березень 2010 року, який поданий відповідачем до УПФ України в Луцькому районі сума страхових внесків становить 4304,58 грн., проте відповідачем страхові внески в сумі 426,64 грн. погашені. Непогашеним залишається 3 887,94 грн. страхових внесків. Просить стягнути з відповідача на користь УПФ України в Луцькому районі заборгованість зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 3 877,94 грн.
Представник позивача Романович А.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові. По суті пояснила, що у відповідача згідно з поданим розрахунком суми страхових внесків за березень 2010 року заборгованість по страхових внесках становить 3 877,94 грн., яку просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач в судове засідання двічі свого повноважного представника для участі в розгляді справи не направив, не повідомив суд про причини неявки, клопотання про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за №0347510.
Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України розгляд справи проводиться у відсутності відповідача на підставі наявних в ній доказів, оскільки судом вжиті всі передбачені заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному об’ємі з наступних підстав.
З преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі – Закон № N 1058-IV) вбачається, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
У відповідності до статті 1 Закону України N 1058-IV страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України № N 1058-IV страхувальниками є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Разом з цим, пункт 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1 статті 4 вищеназваного Закону, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах, зокрема, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону N1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У пункті 6 частини 2 статті 64 Закону №1058-IV передбачено, що одним із обов’язків Пенсійного фонду є здійснення контролю за дотриманням страхувальниками і застрахованими особами пенсійного законодавства.
Відповідно до свідоцтва №01353002 від 27.02.1995 року, виданого Луцькою районною радою, ТзОВ «Луцька СПМК» є юридичною особою, яке зареєстроване за адресою: вул. Ранкова, 1В, м. Луцьк, Волинська область.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в УПФ України в Луцькому районі як платник страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки використовує працю найманих працівників.
Частиною 6 статті 20 Закону N 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
З оглянутого в судовому засіданні розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2010 року, що підлягають сплаті, і які були відповідачем подані позивачу вбачається, що сума по страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування становить 4 304,58 грн., проте як вбачається з розрахунку ціни позову відповідачем страхові внески в сумі 426,64 грн. погашені в добровільному порядку.
Таким чином, сума страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка не погашена відповідачем складає 3 877,94 грн. (4304,58 – 426,64).
Відповідно до частини 1, 2 статті 106 Закону №1058-IV, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що заборгованість відповідача по страховим внескам за березень 2010 року становить 3 877,94 грн., яка на день розгляду справи відповідачем не погашена, оскільки доказів про її погашення останній не суду не надав.
Розмір недоїмки по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування також стверджується розрахунком ціни позову, який оглянутий в судовому засіданні.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість по страховим внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 877,94 грн. підлягає примусовому стягненню з ТзОВ «Луцька СПМК-562» в користь УПФ України в Луцькому районі.
Судові витрати по справі згідно частини 4 статті 94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 17, 128, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 17, 18, 20, 58, 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтей 1, 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька спеціалізована пересувна механізована колона – 562» в користь Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області 3877 (три тисячі вісімсот сімдесят сім) гривень 94 копійки недоїмки зі сплати страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається позивачем протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 18 червня 2010 року, а відповідачем – з дня отримання ним копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий С.Ф. Костюкевич