ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 рокуСправа № 2а-1132/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Діхтяренка Ю.І.,

представника відповідача Бугайова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Луцька міжрайбаза Волинської облспоживспілки (далі – позивач, Луцька міжрайбаза) звернулася з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2010 року №0000112399/1, яким позивачу визначено податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 250000,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем в ході проведення перевірки Луцької міжрайбази безпідставно зроблено висновок про порушення товариством п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення підприємством валових витрат в сумі 666667 грн. згідно договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг, отриманих від Волинської облспоживспілки, які не були пов’язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені первинними документами, що свідчать про надану послугу, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Позивач вказує, що у періоді, який перевірявся (01.01.2008 року – 30.06.2009 року), між Луцькою міжрайбазою (замовником) та Волинською облспоживспілкою (виконавцем) діяли договори на надання інформаційних (консультаційних) послуг, згідно яких виконавець зобов’язувався надавати замовнику спеціальну інформацію, консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку, звітності, юридичні послуги та послуги з проведення маркетингових досліджень, а замовник – прийняти послуги та оплатити їх. На підтвердження виконання договірних зобов’язань сторони оформляли акти приймання-передачі виконаних робіт та проводили взаєморозрахунки, що підтверджує виконання вказаних договорів. Юридичні, інформаційно-довідкові та послуги з ведення бухгалтерського обліку і звітності, що надавалися позивачу, були спрямовані на обслуговування господарської діяльності, що підтверджується численними листами Волинської облспоживспілки про зміни до чинного законодавства, надання різного роду інформації, пошук найбільш вигідних бізнес-партнерів (постачальників, покупців). Виконавцем постійно організовувалися та проводилися економічні навчання, заняття, семінари, в яких приймали участь посадові особи Луцької міжрайбази, проводилася підготовка проектів господарських договорів, здійснювалася претензійно-позовна робота по стягненню коштів. Працівниками юридичної служби Волинської облспоживспілки здійснювалося представництво інтересів позивача у конкретних справах, на засіданнях правління облспоживспілки неодноразово розглядалися питання своєчасності та повноти розрахунків кооперативних організацій та підприємств за отримані на Луцькій міжрайбазі товари, погашення кредиторської заборгованості перед позивачем, затверджувалися заходи щодо покращення фінансового стану позивача. Тому витрати у грошовій формі, здійснені позивачем згідно платіжних доручень, є компенсацією за послуги Волинської облспоживспілки, які були отримані позивачем у зв’язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а отже згідно законодавства відносяться до валових витрат підприємства.

Позивач оскаржував складене за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення від 15.01.2010 року №0000112399/0 в адміністративному порядку, проте рішенням Луцької ОДПІ № 5943/10/25-006 від 24.03.2010 року первинну скаргу залишено без задоволення. 06.04.2010 року позивач одержав сформоване за наслідками розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №0000112399/1 від 24.03.2010 року про визначення Луцькій міжрайбазі податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 250000 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем – 166667 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 83333 грн. 50 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просив позов задовольнити. Додатково суду пояснив, що оплата інформаційних (консультаційних) послуг здійснювалася відповідно до рахунків, які виставлялися облспоживспілкою та актів виконаних робіт за відповідні місяці. Ціни на оплату зазначених послуг формувалися на договірній основі, що і було зазначено у відповідних договорах. Економічна вигода від отриманих послуг виражається в отриманому прибутку за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року. Як слідує із декларацій з податку на прибуток за 2008 рік та перше півріччя 2009 року, валовий дохід позивача від усіх видів діяльності у 2008 році склав 31760875 грн., приріст балансової вартості запасів за цей період становив майже 760000 грн., валовий дохід за перше півріччя 2009 року склав 13466828 грн., в тому числі від продажу товарів (робіт, послуг) – 13457008 грн. Ці факти свідчать про те, що отримані від облспоживспілки послуги були використані в господарській діяльності позивача та мали прямий вплив на суму отриманого прибутку.

В поданих суду письмових запереченнях проти адміністративного позову від 25.05.2010 року №3127/10/10-011 відповідач адміністративний позов не визнав та вказав, що актом перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року встановлено, зокрема, порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 166667 грн. 00 коп. Порушення полягало в тому, що позивач зайво включив до складу валових витрат витрати в загальній сумі 666667 грн. 00 коп. за інформаційні (консультаційні) послуги, отримані від Волинської облспоживспілки, які не були пов’язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені первинними документами, що свідчать про надану послугу, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Надані для перевірки первинні документи щодо придбання інформаційно-консультативних послуг (акти прийому-передачі виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні тощо) містять лише назву послуг та їх вартість, та не надані документи, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вказаних послуг, тобто не містять конкретизації проведених робіт. Відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представники відповідача, які брали участь у судових засіданнях, кожен зокрема, адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, та пояснили, що інформаційні (консультаційні) послуги не носили реальний характер та не були пов’язані з господарською діяльністю позивача. Крім того, не було економічної доцільності укладати договори на надання інформаційних (консультаційних) послуг з Волинською облспоживспілкою, яка зобов’язана безкоштовно надавати послуги позивачу. Представники відповідача просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою адміністрацією у Волинській області була проведена планова виїзна перевірка Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, про що було складено акт перевірки № 486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року. В акті перевірки № 486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року зафіксовано, зокрема, порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме зайве включення до складу валових витрат витрат в сумі 666667 грн. 00 коп. за надані Волинською облспоживспілкою інформаційні (консультаційні) послуги, які не були пов’язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені первинними документами, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 166667 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року Луцькою ОДПІ 15.01.2010 року сформовано та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000112399/0 про визначення Луцькій міжрайбазі податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 250000 грн. 50 коп. Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання первинної скарги від 28.01.2010 року №38, рішенням Луцької ОДПІ №5943/10/25-006 від 24.03.2010 року первинна скарга позивача залишена без задоволення. За наслідками розгляду первинної скарги Луцькою ОДПІ сформовано та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000112399/1 від 24.03.2010 року, у якому сума визначеного Луцькій міжрайбазі податкового зобов’язання з податку на прибуток залишилась незмінною.

Судом також встановлено, що між позивачем (замовником) та Волинською облспоживспілкою (виконавцем) були укладені договори на надання інформаційних (консультаційних) послуг від 29.12.2007 року, від 27.06.2008 року, від 23.09.2008 року, від 31.12.2008 року, від 31.03.2009 року, відповідно до яких виконавець зобов’язується надати замовнику спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію) та послуги з питань маркетингових досліджень, юридичні послуги, послуги по веденню бухгалтерського обліку та звітності, а замовник зобов’язується прийняти послуги та оплатити їх. Оплата інформаційних (консультаційних) послуг здійснювалася позивачем в безготівковій формі відповідно до виставлених рахунків та актів прийому-передачі виконаних робіт, при цьому, виконавець виписував податкові накладні. Позивач до складу валових витрат за відповідні податкові періоди відніс витрати, здійснені на придбання інформаційних (консультаційних) послуг в загальній сумі 666667 грн. 00 коп., в тому числі: у І кварталі 2008 року – 125000 грн. 00 коп., у ІІ кварталі 2008 року – 125000 грн. 00 коп., у ІІІ кварталі 2008 року – 125000 грн. 00 коп., у І кварталі 2009 року – 125000 грн. 00 коп., у ІІ кварталі 2009 року – 166667 грн. 00 коп.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, лише у пунктах 5.3 - 5.7 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження щодо включення певних витрат до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суми витрат є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат.

Той факт, що на час здійснення перевірки позивач мав документи на підтвердження витрат зі сплати вартості інформаційних (консультаційних) послуг, відповідачем не заперечується.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладення з Волинською облспоживспілкою договорів на надання інформаційних (консультаційних) послуг від 29.12.2007 року, від 27.06.2008 року, від 23.09.2008 року, від 31.12.2008 року, від 31.03.2009 року було пов’язане з господарською діяльністю та обумовлено отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, а отримані послуги були використані в господарській діяльності позивача. До таких висновків суд приходить на підставі того, що відповідно до умов вказаних договорів позивач отримував юридичні, інформаційно-довідкові та послуги з ведення бухгалтерського обліку і звітності, які були спрямовані на обслуговування господарської діяльності, та які полягали у наданні усних та письмових консультацій, письмових інформаційних листів про зміни до чинного законодавства, у пошуку найбільш вигідних бізнес-партнерів (постачальників, покупців). Крім того, виконавцем організовувалися та проводилися економічні навчання, заняття та семінари, в яких приймали участь посадові особи позивача, проводилася підготовка проектів господарських договорів, здійснювалася претензійно-позовна робота по стягненню коштів, на засіданнях правління облспоживспілки розглядалися питання своєчасності та повноти розрахунків кооперативних організацій та підприємств за отримані у позивача товари, погашення кредиторської заборгованості, затверджувалися заходи щодо покращення фінансового стану позивача, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку про реальний характер отриманих позивачем послуг від Волинської облспоживспілки та їх зв’язок із господарською діяльністю.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція –дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про невідповідність актів прийому-передачі виконаних робіт, складених між позивачем та Волинською облспоживспілкою, вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», оскільки такі акти містять необхідні реквізити, зокрема, назву документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, деталізація змісту і обсягу наданих послуг в актах прийому-передачі чи відсутність таких відомостей не впливає на порядок віднесення до складу валових витрат понесених витрат за послуги при реальному характері наданих послуг і підтвердженні їх використання в господарській діяльності.

Крім того, представниками відповідача не спростовані твердження представника позивача про настання економічної вигоди від отриманих послуг, яка виражається в отриманому прибутку за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, що підтверджується даними податкових декларацій з податку на прибуток за 2008 рік та перше півріччя 2009 року, в зв’язку з чим суд не бере до уваги заперечення відповідача про відсутність економічної вигоди від укладення вказаних договорів.

Суд також не бере до уваги твердження представників відповідача про те, що Волинська облспоживспілка зобов’язана була надавати зазначені послуги на безоплатній основі, оскільки згідно із пунктом 7 Статуту Волинська облспоживспілка надає практичну допомогу в поліпшенні організації торгівлі і громадського харчування, заготівельної та виробничої діяльності, системи платних послуг лише споживчим товариствам та їхнім спілкам, до яких позивач не належить, при цьому, ні Статутом Волинської облспоживспілки, ні Статутом Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки, ні чинним законодавством України не заборонено укладати договори про надання послуг на платній основі між позивачем та Волинською облспоживспілкою.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність податкового повідомлення-рішення від 24.03.2010 року № 0000112399/1, а викладені в акті перевірки № 486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат витрат за надання інформаційних (консультаційних) послуг не знайшли свого підтвердження. Відтак, прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.03.2010 року № 0000112399/1.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 24 березня 2010 року №0000112399/1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – з 16 червня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій