ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2010 р. Справа № 2-а-1735/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,
за участю: представника відповідача –Дячка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Фірма “Дуумвірат” (далі –ПП «Дуумвірат») до Управління Пенсійного фонду України в Бершадському районі Вінницької області (далі –УПФ України в Бернадському районі) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені
в с т а н о в и в :
В квітні 2010 року ПП «Дуумвірат»звернулось в суд з позовом про визнання протиправними та скасування рішень УПФ України в Бершадському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 18 від 27 січня 2010 року, № 123 від 30 березня 2010 року та № 132 від 06 квітня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення, на думку позивача, є протиправними, оскільки відповідачем при постановленні вказаних рішень, охоплені одні й ті самі періоди застосування санкцій. Крім того, відповідачем не обґрунтовано розрахунок застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені, вказавши період за який застосована штрафна санкція, відповідач не зазначив прострочення якого саме платежу було здійснено позивачем. В зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
В судове засідання представник позивача не з’явився, до суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи (телеграма за вх. № 12202 від 11.06.2010 року).
Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав суду письмове заперечення по справі № 875/06-23/00 від 10.06.2010 року. Зазначив, що твердження позивача про необґрунтованість розрахунку застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені є безпідставними оскільки рішення приймались відповідно до самостійно поданих позивачем розрахунків сум страхових внесків та даних облікової картки платника-страхувальника. Крім того, станом на 10.06.2010 року позивач повністю погасив заборгованість по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкціях та пені, в тому числі і по рішеннях УПФ України в Бершадському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 18 від 27 січня 2010 року, № 123 від 30 березня 2010 року та № 132 від 06 квітня 2010 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважаю, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приватне підприємство “Дуумвірат” зареєстроване в УПФ України в Бернадському районі і є платником страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 3, пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»суб’єктами системи пенсійного забезпечення є страхувальники. Страхувальниками є роботодавці –підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.
Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах.
Згідно частини 3 статті 18 Закону, страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
На виконання зазначеної норми Закону Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року затверджено «Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»(далі –Інструкція), якою, між іншим, визначено порядок нарахування і сплати фінансових санкцій та пені.
Згідно зі статтею 106 Закону та підпункту 8.1. Інструкції, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у строки, визначені статтею 20 цього закону вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій.
Відповідно до пунктів 8, 9 статті 106 Закону та пункту 9.3. Інструкції за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 13 статті 106 Закону територіальні органи Пенсійного Фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам рішення про нарахування пені та накладення штрафів. Протягом 10 робочих днів із дня одержання рішення страхувальник зобов’язаний сплатити суму штрафних санкцій та пені.
Згідно пункту 9.1. Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону.
В силу підпункту 9.3.2. пункту 9.3 Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14 даної Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Пунктом 9.8. Інструкції встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафу є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник чи банк отримали рішення про накладення штрафу і не сплатили зазначені в них суми протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання органу державної виконавчої служби та страхувальнику ( пункт 9.9 Інструкції) .
В силу пункту 9.10. Інструкції суми фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків, стягуються в тому самому порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Строки давності щодо стягнення штрафів не застосовуються ( пункт 9.11 Інструкції).
Рішенням № 18 від 27 січня 2010 року УПФ України в Бершадському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 263,45 грн. (10%) та нараховано пеню в розмірі 665,02 грн. (0,1%) за період з 20.05.2009 року по 26.01.2010 року.
Рішенням № 123 від 30 березня 2010 року УПФ України в Бершадському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 61,45 грн. (10%) та нараховано пеню в розмірі 667,07 грн. (0,1%) за період з 20.05.2009 року по 22.03.2010 року.
Рішенням № 132 від 06 квітня 2010 року УПФ України в Бершадському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 54,87 грн. (10%) та нараховано пеню в розмірі 811,46 грн. (0,1%) за період з 20.05.2009 року по 02.04.2010 року.
Не погодившись з вказаними рішеннями позивач звернувся з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Стосовно рішення № 18 від 27.01.2010 року відповідач вважає, що позивач пропустив 10 –денний строк оскарження, передбачений частиною 13 статті 106 Закону, оскільки воно отримане позивачем ще 02.02.2010 року, що вбачається з поштового повідомлення за № 14084 та просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду встановлені статтею 100 КАС України.
Окрім того, як вбачається з письмових заперечень № 875/06-23/00 від 10.06.2010 року, станом на 10.06.2010 року позивачем повністю погашено заборгованість по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, по штрафним санкціям та пені, в тому числі і по рішеннях № 18 від 27.01.2010 року, № 123 від 30.03.2010 року та № 132 від 03.04.2010 року, які є предметом оскарження у даній справі.
Пунктом 8 статті 3 КАС України закріплено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Право на захист —це суб'єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.
Підставою позову - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід по позову.
Завдання правосуддя це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб’єктивних прав особи. Ознакою спору є мета його учасників - доведення правомірності своїх інтересів, їх захист всупереч інтересам протилежної сторони.
Правозахисна функція органів адміністративної юстиції передбачає вжиття заходів, які захищають порушені адміністративним органом права, свободи чи інтереси особи. У такий спосіб усуваються перешкоди у реалізації особою її правових можливостей.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, на момент вирішення питання щодо правомірності оскаржуваних рішень та відповідності їх прийняття вимогам частини 3 статті 2 КАС України застосовані ними штрафні санкції та нарахована пеня позивачем повністю погашені, а відтак станом на день розгляду справи в суді відсутній предмет позову, відповідно вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Беручи до уваги вищевикладене, судом не встановлено підстав для визнання протиправними та скасування рішень, які виконані позивачем, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 100, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
В задоволені позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 16.06.2010 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович
11.06.2010