Справа № 22ц-2508/2010 Головуючий у першій інстанції
БАРАНЕНКО С.М.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді: ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: ШАРАПОВОЇ О.Л., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: ШТУПУН О.М.
за участю ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ ім. Мічуріна про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
09 березня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 серпня 2009 року по 15 лютого 2010 року в сумі 5758 грн. 50 коп. та у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 14 вересня 2006 року перебувала з відповідачем в трудових відносинах, працювала головним бухгалтером. Наказом директора ТОВ ім. Мічуріна № 45 від 21 серпня 2009 року вона була звільнена з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України. В порушення приписів ст. 116 КЗпП України остаточний розрахунок з нею був проведений 15 лютого 2010 року. Трудову книжку вона отримала в січні 2010 року. З вини роботодавця була допущена помилка при оформленні її трудової книжки , що не дозволило своєчасно працевлаштуватися. Такі дії відповідача призвели до моральних страждань.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоз з 21 серпня 2009 року по 03 березня 2010 року в сумі 6737 грн., нарахування по листкам непрацездатності в сумі 554 грн. 28 коп. та у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що в порушення приписів ст. 116 КЗпП України остаточний розрахунок з нею був проведений 15 лютого 2010 року. Апелянт вказує на те, що з вини роботодавця була допущена помилка при оформленні її трудової книжки , і вказана помилка була виправлена лише 03 березня 2010 року, а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні слід стягнути по вказану дату включно. Апелянт зазначає, що при звільненні їй не були виплачені нарахування по листкам непрацездатності за період з 23.06.09 року по 25.06.09 року та з 30.06.09 року по 10.07.10 09 року на загальну суму 554грн. 28 коп. Апелянт вказує на те, що такі дії відповідача призвели до моральних страждань.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_6 з 14 вересня 2006 року перебувала з відповідачем в трудових відносинах, працювала на посаді головного бухгалтера.
Наказом директора ТОВ ім. Мічуріна № 45 від 21 серпня 2009 року ОСОБА_6 була звільнена з посади головного бухгалтера на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач пропонував позивачці з”явитися до товариства та отримати трудову книжку і розрахункові, а ОСОБА_6 не надано доказів, які свідчили про неможливість з”явитися до відповідача для отримання трудової книжки та розрахункових.
Проте, з таким висновком суду не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
За змістом ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 06 серпня 2009 року направила на адресу відповідача заяву про звільнення, в якій просила трудову книжку та розрахункові направити поштою за її місцем проживання. Вказана заява була отримана товариством 08 серпня 2009 року.
Грошові кошти ОСОБА_6 були направлені поштою : 31 серпня 2009 року – 593 грн. 92 коп. ( заробітна плата за липень 2009 року) та 12 лютого 2010 року – 1792 грн. 02 коп. ( 480 грн. 17 коп. – заробітна плата; 1239 грн. 36 коп. – відпускні; 72 грн. 85 коп. – компенсація). Трудова книжка була направлена ОСОБА_6 поштою 08 січня 2010 року.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в порушення приписів ст. 116 КЗпП України відповідач при звільненні ОСОБА_6 21 серпня 2009 року не провів остаточного розрахунку з позивачкою (не здійснив переказ грошових коштів), а тому на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Виходячи із заробітної плати позивачки за лютий та травень 2009 року розмір середньоденної заробітної плати становить 30 грн. 93 коп. ( 816.93 грн. + 1008 грн. = 1824 грн. 93 коп. / 59 календарних днів = 30 грн. 93 коп.). При визначенні середньоденного заробітку позивачки виключаються березень, квітень, червень та липень 2009 року, оскільки в цей період ОСОБА_6 не працювала у зв”язку з тимчасовою непрацездатністю. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 серпня 2009 року по 12 лютого 2010 року становить 5412 грн. 75 коп. ( 30 грн. 93 коп. Х 175 днів = 5412 грн. 75 коп.).
Під час розгляду справи представники відповідача пояснили, що позивачка листки непрацездатності за березень та квітень 2009 року до товариства своєчасно не надавала.
З акту від 25 грудня 2009 року, складеного працівниками ТОМ ім. Мічуріна, вбачається, що при відкритті сейфу, в якому ОСОБА_6 зберігала фінансові документи, були виявлені листки непрацездатності позивачки за березень та квітень 2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, товариством після звільнення позивачки були проведені нарахування ОСОБА_6 по листках непрацездатності за березень і квітень 2009 року та внесені дані до річного звіту, який надається Новогород-Сіверській міжрайонній виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачкою не були своєчасно надані товаристу листки непрацездатності за березень та квітень 2009 року, що унеможливлювало правильне визначення сум, які належать звільненому працівникові.
За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинени сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи, що позивачкою заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, керуючись приписами ст. 11 ЦПК України, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд враховує розмір суми, що належала позивачці при звільненні, істотність цієї суми порівняно з сумою середнього заробітку, ту обставину, що за відсутності листків непрацездатності неможливо було визначити суму, що належала позивачці при звільненні, та приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1800 грн.
Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про те, що середній заробіток має бути стягнутий по 03 березня 2010 року у зв”язку з тим, що з вини роботодавця була допущена помилка при оформленні її трудової книжки , і вказана помилка була виправлена лише 03 березня 2010 року, оскільки такі доводи не грунтуються на законі.
Також підлягають частковому задоволенню вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди. Заявлена ОСОБА_6 сума моральної шкоди на думку апеляційного суду є завищеною і не відповідає тим моральним стражданням, які зазнала позивачка, а тому виходячи з принципів розумності та справедливості, суд визначає розмір морального відшкодування в сумі 200 грн., і цей розмір є адекватним тим стражданням, які зазнала позивачка в результаті затримки розрахунку при звільненні.
Доводи апелянта про те, що при звільненні їй не були виплачені нарахування по листкам непрацездатності за період з 23.06.09 року по 25.06.09 року та з 30.06.09 року по 10.07.10 09 року на загальну суму 554грн. 28 коп., апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_6 з позовною заявою , яка б за формою і змістом відповідала приписам ст. 119 ЦПК України, про стягнення вказаних сум до суду першої інстанції не зверталася і такі вимоги не могли бути предметом розгляду суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст.ст. 88, 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 травня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ ім. Мічуріна на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1800 грн. (обов”язкові платежі з цієї суми не утримані).
Стягнути з ТОВ ім. Мічуріна на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 200 грн..
Стягнути з ТОВ ім. Мічуріна на користь місцевого бюджету м. Чернігова судовий збір в сумі 59 грн.. 50 коп.
Стягнути з ТОВ ім. Мічуріна на користь місцевого бюджету м. Чернігова витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: