Справа № 22ц - 118/2010р. Головуючий у 1 інст. – Приліпко В.М. Доповідач – Демченко Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Демченко Л.М.,
суддів – Редьки А.Г., Скрипки А.А.
при секретарі – Пільгуй Н.В.
з участю – відповідача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, -
в с т а н о в и в :
Даною апеляційною скаргою оскаржується рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2009 року, яким задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. В порядку виділу у натурі частки із майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину будинковолодіння, що розташоване по вулиці Київський, 10, міста Бахмач, Чернігівської області та виділено йому в натурі приміщення 1-2 площею 7, 2 м.кв., вартістю 9276, 00 грн., приміщення 1-3 пл. 3, 5 м.кв., вартістю 4509, 00 грн., приміщення 1-4 пл. 6, 4 м.кв., вартістю 8245, 00 грн., приміщення 1-5 пл. 7, 1 м.кв. вартістю 9147, 00 грн., приміщення 1-6 пл.5, 9 м.кв, вартістю 7600, 00 грн., літня кухня “В-1” вартістю 2281, 00 грн.. Залишено в сумісному користуванні в рівних частинах вбиральню “У” вартістю 140, 00 грн., колодязь “К” вартістю 1965, 0 грн., огорожу № 1 вартістю 510, 5 грн., ворота і хвіртку № 2 вартістю 932, 00 грн., ворота і хвіртку № 3 вартістю 144, 00 грн.. Стягнуто із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 622 грн. 40 коп. витрат понесених на сплату судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду судової справи, а всього стягнуто 652 (шістсот п»ятдесят дві) грн. 40 коп..
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.
В обґрунтування апелянт вказує на те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки воно не відповідає вимогам закону, а саме ст.ст.366, 371 ЦК України, на які посилається суд. Крім того, суд безпідставно послався на п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року „Про судову практику в справах про захист права приватної власності”, оскільки роз’яснення суду мало відношення до спорів, які регулювалися і виникли за нормами ЦК 1963 року.
ОСОБА_1 зазначає, що суд незаконно задовольнив вимоги позивача, оскільки він не є власником будинку і не має права ділити його в натурі. Крім того, позивач не змінював свої позовні вимоги та не ставив питання про переведення на нього прав та обов’язків співвласника, або про продаж належної ОСОБА_5, частини будинку, тому суд, виходячи за межі позовних вимог вивчав питання її згоди на придбання частини будинку ОСОБА_5.
Апелянт вказує, що в будинку крім її та чоловіка проживає сім’я доньки з двома неповнолітніми дітьми, тому суд ухваленим рішенням порушив права неповнолітніх, виділивши приміщення, які вони займають.
ОСОБА_1 вважає, що рішення не зможе бути виконане, оскільки власники не бажають виконувати роботи по переобладнанню будинку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та, виділяючи в натурі частку із майна подружжя, що перебуває у спільній частковій власності, і визнаючи за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину садиби, що розташована по АДРЕСА_2 та виділяючи йому конкретні приміщення, суд першої інстанції виходив з положень ст.366 ЦПК України та того факту, що ОСОБА_1 заперечувала проти виділу частки із спільного майна в натурі та відмовилася від придбання частки відповідача ОСОБА_5.
По справі встановлено, що на виконання рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 січня 2008 року, яким стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, спричинену пожежею в солідарному порядку в розмірі 449020 грн., виконавцем Бахмацького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження і описано та заарештовано майно, а саме садибу АДРЕСА_1 а.с. 139-140/
Рішенням Бахмацького районного суду від 13 листопада 2008 року було виключено з акту опису і арешту майна 1\2 частину будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 і на цю частину будинку визнано право власності за ОСОБА_1.
Відповідно до ст.371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 ЦК.
Згідно ч.1 ст.366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду про відшкодування шкоди державним виконавцем описане майно на суму 430 гривень, інше майно у відповідача відсутнє. / а.с. 4-5, справи № 2-з-6/ Оскільки, майна на яке може бути звернуто стягнення не достатньо для відшкодування шкоди, тому позивач і звернувся до суду з зазначеним позовом. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не наділений правом звертатися до суду з позовом про виділ його в натурі, так як він не являється власником будинку, не заслуговують на увагу, оскільки таке право ОСОБА_4, як кредитора у спірних правовідносинах, прямо передбачене ч.1 ст.366 ЦК України.
Згідно висновку будівельно-технічної експертизи будинковолодіння від 29.06.2009 року(а.с.16-36) визначено 2 можливих варіанту виділу Ѕ частки з домоволодіння та з зазначенням її вартості. Позивач просив визнати за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по вул. Київській, 10 у м. Бахмач, для звернення стягнення на неї згідно першого варіанту, що і було здійснено судом оскаржуваним рішенням. Оскільки, в даному випадку були заявлені позовні вимоги про виділ частки майна ОСОБА_5, що є об’єктом спільної часткової власності, та визнання на нього права власності, а не про поділ майна з необхідним переобладнанням чи переплануванням, а крім того рішенням виконкому Бахмацької міськради від 01 червня 2010 року без будь - якого обґрунтування було скасоване рішення цього ж виконкому від 27 травня 2010 року про надання дозволу на переобладнання чи перепланування, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню і без зазначеного дозволу виконавчого комітету місцевої Ради.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд незаконно послався на п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року „Про судову практику в справах про захист права приватної власності”, оскільки роз’яснення суду мало відношення до спорів, які регулювалися і виникли за нормами ЦК 1963 року, апеляційний суд не може взяти до уваги як підставу для скасування рішення, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Посилання апелянта на те, що ухваленим рішенням суд вийшов за межі позовних вимог, так як судом досліджувалось питання її згоди чи незгоди щодо прибдання належної ОСОБА_5 частини будинку, є безпідставними, оскільки позивачем була заявлена вимога про виділ частки із спільного майна в натурі і в резолютивній частині рішення суду зазначено про задоволення судом лише цієї вимоги, на підставі ч. 1 ст. 366 ЦК України.
За таких обставин рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: