№4-139 Копія
П О С Т А Н О В А
17 червня 2010 року місто Київ
Суддя військового місцевого суду Київського гарнізону капітан юстиції СЛОБОДЯНЮК П.Л., при секретарі судового засідання АНТАНЮК Н.І., за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України – майора юстиції БАЙДИ О.В., обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника – адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції ЗБАРИХА С.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 -
В С Т А Н О В И В:
Слідчий в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України за погодженням з ВО військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до чотирьох місяців.
Згідно подання та матеріалів кримінальної справи №10400005, досудовим слідством встановлено, що у квітні 2010 року майор ОСОБА_7, будучи старшим оперуповноваженим 2 відділу 2 Головного відділу 4 Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, здійснюючи в рамках своїх повноважень оперативне супроводження фінансово-господарської діяльності ДП Міністерства оборони України „Київський ремонтний завод „Радіан”, під приводом нібито виявлення окремих порушень з боку колишнього керівництва цього підприємства – громадянина ОСОБА_5, вимагав від останнього хабар у розмірі 10000 доларів США за те, що він відповідним чином не буде вчиняти дії, пов’язані з наданою йому владою та службовим становищем.
20 квітня 2010 року співробітниками Управління внутрішньої безпеки СБ України зафіксовано отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_7 частини хабара в сумі 40000 грн.
В цей же день органом досудового слідства стосовно ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України і затримано в порядку ст.ст.106, 115 КПК України в якості підозрюваного у вчиненні вказаного злочину.
Постановою військового місцевого суду Київського гарнізону від 22 квітня 2010 року продовжено затримання ОСОБА_7 до десяти діб.
28 квітня 2010 року підозрюваному ОСОБА_7 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, а наступного дня військовим місцевим судом Київського гарнізону йому обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
11 червня 2010 року строк досудового слідства по даній справі у встановленому порядку було продовжено до чотирьох місяців.
Враховуючи те, що в двохмісячний строк тримання під вартою ОСОБА_7 виконати всі необхідні для закінчення досудового слідства по кримінальній справі слідчі дії неможливо, а також беручи до уваги і те, що сам ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, його особу, обставини і характер вчиненого ним злочину, наявність підстав вважати про намагання ОСОБА_7 ухилитись від слідства, про перешкоджання встановленню істини по справі шляхом висловлення погроз або підкупів на свідків по справі, знищення документів і предметів, які можуть стати речовими доказами по справі, тим самим роблячи висновок про відсутність підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м’який, переслідуючи мету забезпечення виконання процесуальних рішень, слідчий просив суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до чотирьох місяців з утриманням його на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку у місті Києві та Київської області.
ОСОБА_7 та його захисник в судовому засіданні просили залишити подання слідчого без задоволення. При цьому, ОСОБА_7 пояснив, що наміру будь-яким чином перешкоджати слідству по справі не має, а навпаки всіляко буде допомагати органу досудового слідства у встановленні істини по ній. Також ОСОБА_7 пояснив, що його родина перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки перед дружиною за місцем роботи є заборгованість по виплаті заробітній платні, чим ускладнюється догляд за його малолітньою дитиною. Крім того, обвинувачений пояснив, що в умовах перебування під вартою він не може отримати кваліфіковану медичну допомогу, а стан здоров’я у нього не на належному рівні.
Захисник КОРБУТ підтримала думку свого підзахисного, та в свою чергу пояснила, що враховуючи закінчення досудового слідства по даній справі, на її думку, підстав вважати, що ОСОБА_7 буде перешкоджати встановленню істини по справі немає, оскільки фактично залишилось лише ознайомитись із кримінальною справою, а це можна зробити і при застосуванні іншої менш сурової міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Прокурор у судовому засіданні вважав за необхідне подання слідчого задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7. При цьому, прокурор, як на підстави для задоволення подання також послався на те, що ОСОБА_7, враховуючи його характер роботи та професійні навички, перебуваючи на волі може зашкодити слідству по справі шляхом впливу на свідків та здійснення інших дій, направлених на перешкоджання встановленню істини.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, подання, заслухавши доводи прокурора та думку обвинуваченого і його захисника, враховуючи обставини даної конкретної справи, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення подання слідчого, і до вказаного висновку суд дійшов виходячи із наступного.
У відповідності до вимог ч.2 ст.148 та ч.1 ст.155 КПК України, взяття під варту, як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад три роки та при наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжувати злочинну діяльність, а згідно положень ст. 165-3 цього ж кодексу, строк тримання обвинуваченого під вартою може бути продовжено виключно за наявності підстав.
В той же час, як вбачається із матеріалів справи, за час перебування під вартою ОСОБА_7 (з 20 квітня 2010 року), орган досудового слідства в рамках розслідування даної справи провів значну кількість слідчих дій, пов’язаних із формуванням доказової бази, а саме: були допитані свідки, в тому числі і сам заявник - громадянин ОСОБА_8, з яким, окрім того, проводилось як відтворення обстановки та обставин події, так і очна ставка з обвинуваченим. Крім того, у вказаний час мало місце також і проведення експертизи щодо справжності грошових коштів, що проходять по справі, було встановлено наявність відповідного майна ОСОБА_7 із подальшим накладенням арешту на це майно, проведені різного роду виїмок, а також і обшук за місцем роботи обвинуваченого, в ході якого було вилучено окремі документи.
Більше того, сам слідчий у своєму поданні зазначає, що на теперішній час ОСОБА_7 залишилось лише пред’явити нове обвинувачення та виконати інші слідчі дії, пов’язані із закінченням розслідуванням кримінальної справи, виконати вимоги ст.ст. 218-221 КПК України.
Зазначене свідчить про те, що двохмісячне перебування під вартою ОСОБА_7 в рамках обраної міри запобіжного заходу - взяття під варту, в цілому надало можливість органу досудового слідства забезпечити проведення цілого комплексу заходів з розслідування даної справи, зважаючи на усунення можливості обвинуваченого перешкодити встановленню істини у справі, а сама по собі обставина тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, не може бути підставою для подальшого його утримання під вартою.
Таким чином, враховуючи викладене, та сукупність всіх даних, які містяться в матеріалах справи, суд не вбачає підстав для продовження застосування такої суворої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою, і вважає доцільним змінити її на підписку про невиїзд.
Крім того, змінюючи ОСОБА_7 міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд, суд приймає до уваги його вік, те, що він виключно позитивно характеризується за місцем служби, має окремі проблеми зі здоров’ям, матеріальний стан його родини, який має скрутний характер, сімейний стан, а саме те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина.
Що ж стосується посилання прокурора на те, що ОСОБА_7 в силу своїх професійних навичок та характерних особливостей роботи може відповідними заходами та діями зашкодити належному проведенню досудового слідства, то, зважаючи на положення процесуального закону, у разі виявлення конкретних фактів з цього приводу, орган досудового слідства на всьому етапі розслідування справи володіє процесуальною можливістю порушити у встановленому законом порядку питання щодо зміни ОСОБА_7 міри запобіжного заходу на більш суворий.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи всі зазначені обставини у своїй сукупності, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 148, 150, 155, 165-165-2, 165-3 КПК України,
П О С Т А Н О В И В:
1. У поданні слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 – відмовити .
2. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.
3. Обрати міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд стосовно обвинуваченого ОСОБА_3.
На постанову судді протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону.
ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.
КОПІЯ ЗВІРЕНА З ОРИГІНАЛОМ:
СУДДЯ ВІЙСЬКОВОГО СУДУ
КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ
КАПІТАН ЮСТИЦІЇ П.Л. СЛОБОДЯНЮК