УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

№ 33-226/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 березня 2010 року                                 м. Київ

Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Бовтрук В.М., розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,      

                                             в с т а н о в и в:

    Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень на користь держави.  

    Згідно з постановою судді, 06 грудня 2009 року близько 14 години 20 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем  «ВАЗ 21091», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в м. Києві по вул. Березняківській, 11, повертаючи ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку прямо, що призвело до зіткнення з даним автомобілем, після чого ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_3. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали пошкодження. У зв»язку з такими обставинами суддя дійшов висновку, що саме порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху призвело до таких наслідків.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт зазначає, що суд не вірно оцінив докази по справі, не надав належної оцінки обставинам дорожньо-транспортної пригоди, які могли вплинути на правильність прийнятого рішення. Крім того апелянт зазначає, що було грубо порушено його право на захист, а саме не допущено адвоката в судове засідання.    

    Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції, а справу щодо нього закрити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, вважаю їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

        Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП є правильними і підтверджуються наявними в адміністративній справі доказами, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 096574 від 06 грудня 2009 року ( а.с.1), протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди ( а.с.6), схемою дорожньо-транспортної пригоди, будь-яких зауважень щодо правильності її складання, розташування транспортних засобів ОСОБА_2 не заявляв ( а.с.2), поясненнями учасників ДТП  ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  які були також допитані і в судовому засіданні апеляційної інстанції, і які стверджували, що саме автомобіль під керуванням ОСОБА_2, повертаючи ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Шевроле», який рухався в зустрічному напрямку прямо, після чого і сталося зіткнення автомобілів «Шевроле» під керуванням водія ОСОБА_6 та «ВАЗ 21091» під керуванням водія ОСОБА_2, після чого автомобіль «ВАЗ» зіткнувся з автомобілем «Ніссан», який знаходився в нерухомому стані.

Підстав для обмови ОСОБА_2 вищевказаними особами по справі не встановлено.

Не послався на такі обставини і сам апелянт.  

Отже, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він перед маневром лівого повороту переконався у його безпечності і, що в момент виконання маневру зустрічного транспорту  на смузі руху, яку він перетинав, не було, необґрунтовані, а тому, саме порушення ним пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв”язку з дорожньо-транспортною подією, що сталася, і її наслідками.

Таким чином, дослідивши всі докази по справі з достатньою повнотою, суддя районного суду обгрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 в порушенні ним п.п.10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів, визнавши його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Порушення судом першої інстанції права ОСОБА_2 на захист апеляційною інстанцією не встановлено, доказів, які б підтверджували таке порушення, до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не надав.

Враховуючи вищенаведене вважаю, що постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, а апеляція - такою, що не підлягає задоволенню.

 На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

                                      п о с т а н о в и в:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду міста Києва В.М. Бовтрук