Справа № 22-5909/10 Головуючий в 1-й інстанції Даниленко В.В.
Доповідач Горелкіна Н.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 09 » червня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді Горелкіної Н.А.
суддів - Остапчука Д.О., Штелик С.П.
при секретарі- Пасинок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання суб»єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В:
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року неправомірною.
Зобов»язано Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва здійснити нарахування ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що розмір щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, право на яку має позивач, визначався на підставі чинного законодавства і постанов Кабінету Міністрів України. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленої постанови в цих межах, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відмова Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була неправомірною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним зміни, які вносились цим законодавчим актом в Закон України «Про соціальний захист дітей війни», і якими особам, що мають статус дитини війни, встановлювався інший розмір надбавки.
Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань, щодо визначення їх розміру.
Дії відповідача визнані обґрунтовано неправомірними та на останнього покладено обов’язок по усуненню порушень прав позивача в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв’язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва відхилити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді