АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ справи 11-а-1137/2009 Головуючий 1 інстанції Трубніков А.В.
Категорія - ст.ст. 189 ч.4, 146 ч.3, Доповідач Бачурін О.В.
146 ч.2, 27 ч.5, 28 ч.3, 358 ч.3,
190 ч.4, 15 ч.2, 190 ч.4, 342 ч.2,
345 ч.2, 393 ч.2, 166 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Єфімової О.І.
суддів Бачуріна О.В., Єленіної Ж.М.
за участю прокурора Іванова А.В.
захисників ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вирок Соломянського районного суду міста Києва від 18 листопада 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Мукачева, Закарпатської області, громадянка України, українка, з вищою освітою, непрацююча, одружена, маюча на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, проживаюча за адресою: АДРЕСА_5 раніше судима 08.05.2001 року Ленінградським районним судом м.Києва від 08.05.2001 року за ст.ст.143 ч.2, 191, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,
засуджена за ч.4 ст. 189 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю, ч.4 ст.190 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю, ч.3 ст.146 КК України до 7 років позбавлення волі, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю, ч.3 ст.28. ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим їй остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю.
Міра запобіжного заходу тримання під вартою з 06.02.2007 року.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м.Сіван, Вірменія, вірмен, без громадянства, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, маючий на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючий за адресою: АДРЕСА_5 без постійного місця реєстрації в Україні, раніше не судимий,
засуджений за ч.4 ст. 189 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, ч.4 ст.190 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, ч.3 ст.146 КК України до 7 років позбавлення волі, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, ч.3 ст.28. ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим йому остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Міра запобіжного заходу тримання під вартою з 06.02.2007 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженка м. Києва, громадянка України, українка, з середньою освітою, розлучена, непрацююча, проживаюча за адресою: АДРЕСА_6 без постійного місця реєстрації, раніше не судима,
засуджена за ч.4 ст. 189 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю, ч.3 ст.146 КК України до 5 років позбавлення волі, ч.4 ст.190 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю, ст.166 КК України до 3 років позбавлення волі, ч.3 ст.28. ч.3 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим їй остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю.
Міра запобіжного заходу тримання під вартою з 22.01.2007 року.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженець АДРЕСА_7 українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, маючий на утриманні неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_12, проживаючий за адресою: АДРЕСА_8 раніше судимий 21.04.2006 року Миронівським районним судом Київської області за ч.1 ст.286 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений за ч.2 ст.146 КК України до 4 років позбавлення волі, ч.2 ст.342 КК України до 3 років позбавлення волі, ч.2 ст. 393 КК України до 5 років позбавлення волі, ч.2 ст.345 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим йому остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком йому призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу тримання під вартою з 16.03.2007 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженець АДРЕСА_9 громадянин України, українець, з середньою освітою, працюючий охоронцем Київського автомобільного ринку «Центральний», одружений, маючий на утриманні неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_16,
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10, проживаючий за адресою: АДРЕСА_11 не судимий в силу ст. 89 КК України,
засуджений за ч.3 ст. 358 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на нього покладені обовязки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично зявлятися в органи кримінально-виконавчої системи на реєстрацію і повідомляти про зміну місця проживання або роботи.
Міра запобіжного заходу підписка про невиїзд.
По справі вирішено питання речових доказів.
За проведення судово-почеркознавчих експертиз та судових будівельно-технічних експертиз з ОСОБА_3 стягнуто 1500 гривень, ОСОБА_5 1500 гривень, ОСОБА_2 693,04 гривень, ОСОБА_7 500 гривень, ОСОБА_4 500 гривень.
На користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві стягнуто з усіх засуджених 2825, 28 гривень за проведення експертизи, а саме з: ОСОБА_3 1000 гривень, ОСОБА_5 1000 гривень, ОСОБА_2 325 гривень, ОСОБА_7 250 гривень, ОСОБА_4 250 гривень.
На користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві за проведення експертизи з засуджених стягнуто 1059,09 гривень, а саме з: ОСОБА_3 500 гривень, ОСОБА_5 500 гривень, ОСОБА_2 59,09 гривень.
За вироком, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнанні винними в тому, що вони організували стійке обєднання з залученням ОСОБА_2 та інших невстановлених слідством осіб для заволодіння чужим майном громадян, маючи єдиний план злочинних дій з розподілом функцій кожного з учасників злочинної групи, відомий всім учасникам групи, направлений на досягнення єдиної злочинної мети, і в період з серпня 2004 року по лютий 2007 року скоїли злочини відносно потерпілих неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із залученням, необізнаних про плани організованої злочинної групи, громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_4
При цьому ОСОБА_11 та ОСОБА_5, будучи співорганізаторами злочинної групи, розробляли плани злочинної діяльності, керували діяльністю групи, займались підшуканням осіб, відносно яких планувалось вчинити злочин, керували підготовкою та вчиненням злочинів, за посередництвом невстановлених слідством осіб виготовляли підроблені документи, які використовувались при реалізації майна потерпілих, розподіляли кошти та інші матеріальні цінності, які були здобуті злочинним шляхом між усіма членами організованої групи.
ОСОБА_2 та інші невстановлені особи виконували вказівки організаторів групи, приймали безпосередню участь у вчинюваних організованою групою злочинах, при цьому використовували завідомо підроблені документи потерпілих, представляючись від їх імені вчиняли дії по наданню повноважень іншим членам організованої групи по розпорядженню майном жертв злочинів.
Так, в період часу з серпня по жовтень 2004 року організована група в складі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та інших невстановлених слідством осіб, шляхом застосування неодноразової погрози вбивством з демонстрацією ножа перед горлом неповнолітнього ОСОБА_8 та спричинення йому удару по голові розігрітою сковорідкою, вчинила вимагання у останнього передати право на належну йому квартиру АДРЕСА_1, змусивши таким чином його всупереч своєї волі дати усну згоду на підписання договору купівлі-продажу вказаної квартири, що завдало потерпілому майнової шкоди в особливо великих розмірах, тобто вчинили злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України.
Окрім того, продовжуючи свої дії члени організованої групи ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та інші невстановлені особи, із залученням необізнаних про плани злочинної організованої групи громадян ОСОБА_7 і ОСОБА_4, заволоділи квартирами ОСОБА_8, ОСОБА_12, а також частиною квартири ОСОБА_9, вчинивши тим самим 0злочини, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України, за слідуючих обставин.
04.10.2004 року вони, з метою придбання права на майно неповнолітнього ОСОБА_4 тобто протиправного укладання договору купівлі-продажу належної останньому квартири вартістю 147717, ввели в оману приватного нотаріуса ОСОБА_13, шляхом надання їй підробленого через невстановлених досудовим слідством осіб витягу з розпорядження представника Президента України «Про призначення опікунів та піклувальників» № 04-1478 від 05.09.2004 року про призначення ОСОБА_2 опікуном над племінником ОСОБА_8 і про надання їй дозволу на продаж квартири останнього та заяву ОСОБА_2 про надання нею як опікуном згоди на підписання ОСОБА_8 договору купівлі-продажу, що в подальшому після підписання цього договору купівлі-продажу ОСОБА_2 та наляканим погрозами неповнолітнім ОСОБА_8, спричинило останньому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
15.08.2007 року організована група в складі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та інших невстановлених слідством осіб, з метою складання довіреності на право продажу належної ОСОБА_9 частини квартири АДРЕСА_2 на імя ОСОБА_3, ввели в оману приватного нотаріуса ОСОБА_14 щодо законності його дій, що в подальшому, після вчинення підпису у реєстраційних документах ОСОБА_9, який був упевнений у наданні ОСОБА_3 нотаріальної довіреності лише на представництво його інтересів для захисту його майна від посягань інших осіб, призвело до придбання зазначеними членами організованої групи права на майно останнього.
Продовжуючи свій злочинний намір, з метою легалізації майна, отриманого завідомо злочинним шляхом, 15.08.2005 року, ОСОБА_3 звернулася до БТІ у м. Києві, де для отримання довідки-характеристики на вказану квартиру, надала довіреність на своє імя на право продажу частини квартири АДРЕСА_2 належної ОСОБА_9 та довіреність від імені ОСОБА_15 на уповноваження ОСОБА_3 бути її представником з питань оформлення усіх належних документів та продажу її частки вказаної квартири. 20.08.2005 року вказані члени організованої групи з метою передачі права на квартиру АДРЕСА_2, шляхом повідомлення неправдивої інформації про те, що ОСОБА_3 є нібито племінницею ОСОБА_9, який бажає продати свою частину квартири, ввели в оману брокера ОСОБА_16, покупця ОСОБА_17 (ОСОБА_18С.), ОСОБА_19 та приватного нотаріуса ОСОБА_20, що в подальшому спричинило придбанні необізнаною ОСОБА_17 ОСОБА_5) права власності на вказану квартиру, яке раніше було здобуте завідомо злочинним шляхом.
14.08.2006 року організована група в складі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та інших невстановлених слідством осіб, з метою складання генеральної довіреності на імя ОСОБА_3 на право управління і розпорядження усім майном ОСОБА_12, а саме: кв. № 1/5 АДРЕСА_12 ввели в оману приватного нотаріуса ОСОБА_21, шляхом надання останній завідомо підробленого документу паспорту громадянина України на імя ОСОБА_12 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_4, що в подальшому, після вчинення ОСОБА_4 підробленого підпису від імені ОСОБА_12 в реєстраційних документах, призвело до повторного незаконного придбання зазначеними членами організованої групи права на майно останнього.
05.09.2006 року організована група в складі ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_4А та інших невстановлених слідством осіб, з метою повторного складання генеральної довіреності на імя, не посвідченого у злочинні плани організованої групи, адвоката ОСОБА_22 на право управління і розпорядження усім майном ОСОБА_12, а саме: АДРЕСА_13 ввели в оману державного нотаріуса ОСОБА_23, шляхом повторного надання останній завідомо підробленого документу паспорту громадянина України на імя ОСОБА_12 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_4, що в подальшому, після вчинення ОСОБА_4 підробленого підпису від імені ОСОБА_12 в реєстраційних документах, призвело до повторного незаконного придбання зазначеними членами організованої групи права на майно останнього.
26.12.2006 року організована група в складі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та інших невстановлених слідством осіб, з метою повторного складання генеральної довіреності на імя ОСОБА_3 на право управління і розпорядження усім майном ОСОБА_12, а саме: квартирами в АДРЕСА_14 вартістю 256066 грн. та АДРЕСА_15 вартістю 340411 грн. в м. Києві, ввели в оману приватного нотаріуса ОСОБА_21, шляхом надання останній завідомо підробленого документу паспорту громадянина України на імя ОСОБА_12 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_4, що, після вчинення ОСОБА_4 підробленого підпису від імені ОСОБА_12 в реєстраційних документах, призвело до повторного незаконного придбання зазначеними членами організованої групи права на майно останнього, а також завдало ОСОБА_12 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
Також, члени організованої групи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 здійснили замах на заволодіння трьома квартирами, які належать ОСОБА_12, тобто скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Для цього, 17.08.2006 року вони, продовжуючи свій злочинний намір по заволодінню особистим майном ОСОБА_12, а саме: квартирами в АДРЕСА_14 вартісю 256066 грн. та АДРЕСА_15 вартістю 340411 грн. в м. Києві, діючи в інтересах усіх учасників організованої групи, з метою продажу даних трьох квартир, ввела в оману брокера ОСОБА_24 щодо бажання власника продати належні йому квартири, шляхом повідомлення останній про те, що ОСОБА_12 будучи братом ОСОБА_3, бажає продати належні йому три квартири та надати останній довіреність на право управління і розпорядження усім його майном, що в подальшому виразилося у оформленні 18.08.2006 року повторно введеним в оману нотаріусом ОСОБА_21 довіреності на уповноваження представництва інтересів власника квартир в органах з питань оформлення потрібних для продажу довідок на імя ОСОБА_24.
Таким чином, ОСОБА_3, діючи в складі організованої групи в період часу з 14.08.2006 року по 26.12.2006 року, виконала усі дії, направлені на заволодіння шляхом шахрайства правом на майно ОСОБА_12, однак не довела свій злочин до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки 11.08.2006 року до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві з заявою про зникнення останнього безвісти, звернулася його колишня дружина ОСОБА_10, після чого 29.09.2006 року на нерухоме майно останнього був накладений арешт.
Для здійснення своїх злочинних намірів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 ОСОБА_4 та інші невстановлені особи використовували та здійснювали пособництво у використанні підроблених документів, тобто вчинили злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України.
Так, вони, з метою заволодіння майном неповнолітнього ОСОБА_8 за допомогою підробленого витягу, шляхом передачі за посередництвом ОСОБА_3 невстановленій слідством особі оригіналу витягу з розпорядження представника Президента України у Мінському районі м. Києва № 754 від 27.12.1993 року «Про призначення опікунів та піклувальників», за яким ОСОБА_2 є опікуном неповнолітнього ОСОБА_8М.», отримали для використання від невстановлених слідством осіб підроблений витяг з розпорядження представника Президента України у Мінському районі м. Києва № 754 від 27.12.1993 року «Про призначення опікунів і піклувальників» № 04-1478 від 05.09.2004 року, за яким ОСОБА_2 призначена опікуном неповнолітнього ОСОБА_8 та за яким останній надано дозвіл на продаж квартири АДРЕСА_4. В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою введення в оману приватного нотаріуса ОСОБА_13 надали цей витяг з реєстру останній, тим самим вчинивши використання завідомо підробленого документу.
15.08.2007 року організована група в складі ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_2 та інших невстановлених слідством осіб, з метою заволодіння майном ОСОБА_9 та ОСОБА_15 за допомогою повторного складання завідомо неправдивих документів - довіреності на право продажу належної ОСОБА_15 частини квартири АДРЕСА_2 на імя ОСОБА_3 та довіреності на імя ОСОБА_3 на розпорядження банківським рахунком ОСОБА_15, ввівши в оману приватного нотаріуса ОСОБА_25, використали завідомо підроблений паспорт на імя ОСОБА_15 з вклеєною фотографією ОСОБА_2, в наслідок чого після вчинення останньою підробленого підпису від імені ОСОБА_15 в реєстраційних документах, вони отримали потрібні їм довіреності від ОСОБА_15 для подальших злочинних дій.
05.09.2006 року своїми діями члени організованої групи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи в інтересах усіх членів цієї групи, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 а саме: квартирами в АДРЕСА_14 вартістю 256066 грн. та АДРЕСА_15 вартістю 340411 грн. в м. Києві, ввівши в оману приватного нотаріуса ОСОБА_21 і державного нотаріуса ОСОБА_23, повторно використали підроблений паспорт громадянина України на імя ОСОБА_12 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_4 та вчинили підроблений підпис від іменні останнього, в результаті чого отримали нотаріально засвідчені наступні документи:
- 14.08.2006 року нотаріально посвідчену генеральну довіреність на право управління і розпорядження усім майном ОСОБА_12 на імя ОСОБА_3;
- 05.09.2006 року нотаріально посвідчену генеральну довіреність на право управління і розпорядження усім майном ОСОБА_12 на імя ОСОБА_22;
- 05.09.2006 року нотаріально посвідчене свідоцтво про те, що ОСОБА_12 є живим і проживає в м. Києві на АДРЕСА_5/5 і він особисто зявився до нотаріуса;
- 05.09.2006 року нотаріально посвідчене свідоцтво про те, що ОСОБА_12 підтвердив відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_3 і він особисто зявився в приміщення Дванадцятої київської державної нотаріальної контори;
- 12.10.2006 року нотаріально посвідчене свідоцтво про те, що ОСОБА_12 є живим і проживає в м. Києві на АДРЕСА_5/5 і він особисто зявився до нотаріуса;
- 26.12.2006 року нотаріально посвідчену генеральну довіреність на право управління і розпорядження усім майном ОСОБА_12 на імя ОСОБА_3.
Крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та інші невстановлені особи у складі організованої групи незаконно позбавили волі потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_26 і ОСОБА_12, що спричинило тяжкі наслідки, тим самим вчинивши злочини, передбачені ч. 3 ст. 146 КК України, за наступних обставин.
Приблизно в серпні 2005 року вони, з метою заволодіння особистим майном ОСОБА_9 та ОСОБА_15, а саме належною їм на праві спільної власності квартирою АДРЕСА_16 шляхом ведення останніх в оману з повідомленням їм неправдивої інформації про місце роботи ОСОБА_3 у благодійній організації «Червоний Хрест», що нібито допоможе у лікуванні ОСОБА_15, та про намір ОСОБА_3 захистити ОСОБА_9 від неправомірних дій працівників міліції, вчинили незаконне позбавлення волі ОСОБА_9 та його співмешканки ОСОБА_27, змусивши таким чином введеного в оману ОСОБА_9 підписати згоду на надання ОСОБА_3 довіреності на продаж належної йому частки квартири.
В середині серпня 2005 року, діючи в інтересах усіх членів організованої групи, з метою заволодіння особистим майном ОСОБА_9 та ОСОБА_15 на виконання раніше узгодженого плану злочинних дій про виселення ОСОБА_15 та незаконне позбавлення волі останньої, ОСОБА_3 шляхом введення ОСОБА_15 в оману про перебування її сина на лікуванні за межами м. Києва, вивезла її на невстановленому слідством автомобілі до м. Кагарлик, де зачинила її в орендованій у не посвідченої в злочинні плани організованої групи, ОСОБА_28 квартирі та утримувала її там приблизно на протязі одного тижня, тим самим незаконно позбавивши останню волі.
На початку серпня 2006 року організована група в складі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та інших невстановлених слідством осіб, з метою заволодіння особистим майном ОСОБА_12, а саме належними йому квартирами в АДРЕСА_14 вартістю 256066 грн. та АДРЕСА_15 вартістю 340411 грн., шляхом ведення останнього в оману, вивезли його на невстановленому слідством автомобілі за невстановлених слідством обставин до м. Кагарлик Київської обл., де проти його волі зачинили у невстановленому слідством приміщенні, яке він не мав змоги самовільно залишити, тим самим вчинивши незаконне позбавлення волі ОСОБА_12
За цим же вироком ОСОБА_7 вчинив опір представнику правоохоронних органів під час виконання ним службових обовязків.
Так, 23.03.2007 року, будучи затриманим на 10 діб в якості підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, під час проведення очної ставки з потерпілою ОСОБА_29, з метою втечі з-під конвою, шляхом інсценування поганого самопочуття та блювання, застосував при втечі фізичну протидію і насильство відносно працівника правоохоронних органів ОСОБА_30, тим самим вчинивши злочин, передбачений ч. 2 ст. 342 КК України.
Також, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що 23.03.2007 року, будучи затриманим на 10 діб в якості підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, під час проведення очної ставки з потерпілою ОСОБА_29, з метою втечі з-під конвою, шляхом застосування дій, які можуть загрожувати життю і здоровю, не виконав законних вимог працівників правоохоронних органів ОСОБА_31 і ОСОБА_32 та заподіяв їм легкі тілесні ушкодження, тим самим вчинивши умисне заподіяння працівниками правоохоронних органів тілесних ушкоджень у звязку з виконанням ними своїх службових обовязків, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України .
В апеляції захисник ОСОБА_6 просив вирок змінити та помякшити його підзахисному ОСОБА_33 призначене судом покарання, посилаючись на його суворість, але в подальшому за заявою адвоката ОСОБА_6 від 09.11.2009 року (т. 13 а.с. 223) та засудженого ОСОБА_7 від 21.07.2009 року (т. 13 а.с. 204) апеляція була відкликана.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати і направити справу на додаткове розслідування, посилаючись на свою невинуватість у вчиненні злочинів, фабрикування справи та на порушення кримінального процесу і його прав. Зокрема, на порушення права на ознайомлення з матеріалами справи, зазначаючи, що він тільки підписав відповідний протокол, на порушення права на захист при обранні йому запобіжного заходу, на проведення обшуку житла без понятих, на порушення права користуватися російською мовою, якою він володіє і про це заявляла ОСОБА_3 в клопотанні. Окрім того, за його твердженням, досудове слідство було неповним, оскільки очні ставки з ним і свідками не проводилися.
В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить вирок скасувати, посилаючись на невинуватість у скоєнні злочинів та фабрикацію справи з використанням неправдивих показів свідка ОСОБА_34, а також на порушення кримінально-процесуальних норм і її прав на досудовому та судовому слідстві, зокрема, проведення обшуку житла за відсутності санкції суду, неповноту судового розгляду під час якого не були розглянуті її клопотання, в тому числі, про виклик свідка ОСОБА_32 на додатковий допит, не врахування всіх обставин при призначенні покарання, а саме відсутності судимості та наявність двох неповнолітніх дітей.
В апеляції та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_2 визнавала себе винною за ст.. 166 КК України, а в решті засудження її за інші злочини просила вирок скасувати і направити справу для додаткового розслідування, в звязку з тим, що вважає себе потерпілою, так як вчинила всі дії під примусом, будучи матеріально залежною від ОСОБА_3, у стані сильного душевного хвилювання та внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин (п.п. 5,6,7,9 ст.66 КК України), посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і фабрикацію матеріалів слідства. За її твердженнями ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в своїх показах спростували версію про те, що вона входить до складу організованої групи, так як ОСОБА_3 позбавила її квартири, змусивши відмовитися від неї. Також, вона вказує на порушення її прав на захист, стверджуючи, що адвокат ОСОБА_35 не міг бути її захисником, оскільки раніше у 2001 році був слідчим по іншій справі за обвинуваченням ОСОБА_3
Крім того, в апеляції ОСОБА_2 просила помякшити призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у звязку із неправильним призначенням судом їй покарання, яким не враховано помякшуючі обставини.
Заслухавши доповідь судді, прокурора та засудженого ОСОБА_4, які заперечували проти поданих апеляцій, вважаючи вирок суду законним і обгрунтованим, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляцію ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що помякшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою підстави для цього.
Цих вимог районний суд не дотримався, оскільки в мотивувальній частині вироку обвинувачення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не сформулював в повному обсязі.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 предявлено обвинувачення у вчиненні злісного невиконання обовязків опікуна по догляду за неповнолітнім ОСОБА_8, тобто за ст. 166 КК України; ОСОБА_7 у втечі з-під варти під час проведення слідчої дії за ч. 2 ст. 393 КК України, а ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_7 у заволодінні шляхом шахрайства частиною квартири АДРЕСА_6, яка належала ОСОБА_15.
Проте, у мотивувальній частині вироку зазначені обвинувачення не відображені, тоді як за його резолютивною частиною вказані особи засуджені за статтями кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за скоєння цих злочинів.
Крім того, з огляду на ст. 64 і ч. 1 ст. 334 КПК України суд зобовязаний встановити в мотивувальній частині вироку час скоєння злочину. Описуючи епізод заволодіння шляхом шахрайства квартирою АДРЕСА_16 яка належала ОСОБА_9 та ОСОБА_15, суд в частині вироку вказав, що це відбулося у 2005 році, а в решті у 2007 році.
Також, формулюючи обвинувачення щодо заволодіння квартирою ОСОБА_8 суд не розмежував якими діями ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скоїли вимогу передачі права на майно з погрозою вбивства, а якими шахрайство.
Таким чином, не були встановлені обставини, що підлягають доказуванню по кримінальній справі.
Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 про невідповідність призначеного покарання, колегія суддів виходила з того, що, згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 за ч.4 ст. 189, ч.3 ст.146, ч.4 ст.190, ст. 166, ч.3 ст.28. ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі, районний суд в мотивувальній частині вироку зовсім не послався на дані про особу засудженої, обставини, що помякшують і обтяжують покарання та не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, тобто не дотримався вимог ст. 65 КК України. Саме на це посилається засуджена ОСОБА_2, вказуючи, що при постановленні вироку не враховано данні про її особу та помякшуючі обставини, а тому її апеляцію в цій частині слід визнати обґрунтованою.
Перевіряючи доводи апеляції про інші порушення норм кримінально-процесуального закону і неповноту судового слідства, колегія суддів вбачає ігнорування судом першої інстанції принципу безпосередності дослідження доказів.
Як вбачається з протоколу судового засідання, суд не викликав і не допитав свідків ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_34, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, а обмежився дослідженням їх показів на досудовому слідстві, в порядку ст. 306 КПК України.
Разом з тим, відповідно до ст. 306 КПК України, оголошення показів допускається тоді, коли є істотні суперечності між показами, які свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання, коли явка свідка в судове засідання з тих або інших причин неможлива та коли справа розглядається у відсутності свідка в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 292 КПК України.
Проте за матеріалами справи таких підстав для застосування ст. 306 КПК України не було, тому такі дії не відповідають вимогам ст. 257 КПК України, за якою суд при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
Таким чином, при розгляді справи в суді були істотно порушені норми кримінально-процесуального закону, що відповідно до вимог ст. 374 КПК України тягнуть скасування вироку.
Крім того, відповідно до ст. 328 КПК України, суд зобовязаний розвязати цивільний позов. Однак, не дотримавшись цієї норми кримінально-процесуального закону, суд проігнорував заявлений потерпілим ОСОБА_9 цивільний позов до засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої йому в наслідок їх шахрайських дій.(т. 13 а.с.28, 34-43, 51-52)
Зазначені порушення норм кримінально-процесуального закону перешкодили суду повно і всебічно розглянути кримінальну справу та постановити законний, обґрунтований, і справедливий вирок, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 задовольнити частково, вирок суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
При новому судовому розгляді необхідно повно і всебічно дослідити всі обставини по справі, встановити час скоєння шахрайства щодо квартири ОСОБА_9 і ОСОБА_15, зясувати обвинувачення по заволодінню майном ОСОБА_8 і надати правильну кваліфікацію зазначеним діям, зокрема що саме било скоєно відносно нього вимагання чи шахрайство, дослідити покази свідків відповідно з вимогами ст. ст. 257, 306 КПК України, зясувати дату народження ОСОБА_5, встановити інші дані про особи засуджених, перевірити інші обставини, які зазначені в клопотаннях засуджених і в апеляціях, зокрема необхідність провадити судочинство російською мовою та інші, а також розвязати цивільний позов ОСОБА_9, і постановити вирок з дотриманням вимог ст. 327-335 КПК України.
Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 залишити взяття під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_4 - підписку про невиїзд.
Апеляційне провадження по скарзі захисника ОСОБА_6 підлягає закриттю, у звязку з відкликом ним апеляції, погодженого з його підзахисним ОСОБА_7
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Соломянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2008 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Запобіжний захід ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 - взяття під вартою та ОСОБА_4 - підписку про невиїзд, залишити без змін.
Апеляційне провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Соломянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2008 року закрити.
Судді