АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–2519/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 57 - Корман О.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхан Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_8, приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. про визнання правочину недійсним (удаваним), розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на частину будинковолодіння, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_8 приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. про визнання правочину недійсним (удаваним), розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на частину будинковолодіння.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 24 жовтня 2008 року вона з колишнім чоловіком ОСОБА_8 уклали договір дарування 37/100 частини житлового будинку на користь ОСОБА_6 – їхньої дочки. Перед укладанням договору дарування 37/100 житлового будинку в АДРЕСА_1 вони домовились, що донька буде надавати позивачці та її колишньому чоловікові матеріальну допомогу у розмірі не нижче прожиткового мінімуму та буде оплачувати комунальні послуги. Але дочка не дотримала обіцянки щодо матеріальної допомоги, погрожує позивачці виселенням з житла. Фактично позивач залишається без житла. Після отримання правової допомоги позивач зрозуміла, що потрібно було укладати не договір дарування, а договір довічного утримання. Проте, що позивач вважала, що укладала договір довічного утримання, а не дарування, свідчить на її думку, її перебування в своєму помешканні, оскільки ключів від житла вона не передавала, продовжує оплачувати за комунальні послуги та здійснює повноцінний догляд за житлом, як повноцінний власник. Просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування 37/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 посвідчений 24 жовтня 2008 року, розірвати фактично укладений між сторонами 24 жовтня 2008 року договір довічного утримання внаслідок неналежного виконання набувачем, ОСОБА_6, своїх обов’язків по довічному утриманню відчужувача, визнати за позивачем право власності на подаровану нею 37/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 посвідчений 24 жовтня 2008 року.
В судовому засіданні позивач свої вимоги зменшила і просила суд визнати недійсним договір дарування 37/200 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 посвідчений 24 жовтня 2008 року, розірвати фактично укладений між сторонами 24 жовтня 2008 року договір довічного утримання внаслідок неналежного виконання набувачем ОСОБА_6 своїх обов’язків по довічному утриманню позивача, визнати за позивачем право власності на подаровану нею 37/200 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 посвідчений 24 жовтня 2008 року.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2010 року позов ОСОБА_7 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування від 24 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І., реєстраційний номер № 8154, в частині дарування ОСОБА_7 37/200 частини будинку, розташованого по АДРЕСА_3 ОСОБА_10.
Розірвано фактично укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 24 жовтня 2008 року договір довічного утримання внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 своїх обов’язків по довічному утриманню ОСОБА_7.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 37/200 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 Черкаської області.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 сплачений нею судовий збір в сумі 300 грн. 89 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2010 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, даруючи ОСОБА_6 37/100 частини свого будинку, усвідомлювала свої дії.
Про це свідчить ряд обставин, про це свідчать покази нотаріуса Кучер О.І., яка пояснила, що документи, які були необхідні для укладання договору дарування, добровільно готувала сама позивачка.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що між сторонами по справі був укладений договір дарування з метою приховання іншого правочину - договору довічного утримання, не ґрунтується на доказах, що містяться у матеріалах справи та встановлених обставинах.
При цьому колегія суддів зазначає, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, працює і ніякого стороннього догляду не потребує.
Тому рішення суду, як постановлене всупереч обставинам справи та зібраним по справі доказам, підлягає до скасування, а в позові ОСОБА_7 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду від 15 березня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на частину будинковолодіння, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено на протязі 2-х місяців до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М.Трюхан