Справа  №2-19

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9.06.2010 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

    головуючого судді               – Мясоєдової О.М.,

при секретарі                 – Андрейченко І.О.

за участю позивача                          – ОСОБА_1,

        відповідача             – ОСОБА_2,

        представника відповідача     – ОСОБА_3,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за зобов'язанням , –

                                                     В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що між ним та ОСОБА_5, який помер в 2001 році, 1 листопада 1997 року був укладений договір оренди з правом викупу  будинку розташованого за адресою : АДРЕСА_1. В зазначеному складському приміщенні він приймав  шкури великої рогатої худоби.  В березні 1998 року  відповідач в нічний час приїхав  до складського приміщення і таємно викрав  246 оброблених шкір великої рогатої худоби ,які належали йому, вартістю 42925 грн. на 2004 рік. Він звернувся до Дзержинського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровської області з заявою про порушення кримінальної справи за цим фактом. 15.11.2004 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України . Ця постанова була скасована постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.09.2005 року.  Він ще неодноразово звертався до міліції, суду, але врешті решт йому було відмовлено в порушенні кримінальної справи по даному факту. У нього  є розписка, згідно якої відповідач ОСОБА_2  підтверджував прийняття на себе зобов’язання  по сплаті   грошей за 246 оброблених шкір великої рогатої худоби вагою 5500 кг, у сумі еквівалентній на 24.04.2004 року 8 500 доларів США-  42 925,00 грн. Ця   розписка була складена власноруч відповідачем на комп'ютері 24.05.2004 року, підписана відповідачем власноручно та скріплена печаткою ТОВ «Підвенно-Українська товарно-сировинна компанія». Розпискою відповідач прийняв на себе зобов’язання   24.05.2004 року по поверненню йому за шкури великої рогатої худоби грошей у сумі еквівалентній 8 500 доларів США, що складає на теперішній час згідно курсу НБУ грошову суму - 68 098,60 грн. Він  не звертався до органів міліції з заявою про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_2, а також не звертався до суду з заявою про стягнення з відповідача боргу за зобов'язанням у зв’язку з тим, що той обіцяв розрахуватися з ним  по боргам, переоформити на нього 1/2 частину магазину. 18.08.2004 року відповідач звернувся до органів міліції з заявою, що   нібито він вимагає гроші та побив його, і він зрозумів, що борг   повернутий не буде і почав звертатися у правоохоронні органи з цього питання. Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, при якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії. А кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Видавши йому розписку про виконання зобов'язання по поверненню грошей, відповідач прийняв на себе зобов'язання по виконанню грошового зобов'язання розрахуватися за отримані шкіри великої рогатої худоби. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, а також за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач не бажає у добровільному порядку повернути борг по прийнятому на себе грошовому зобов'язанню. Розписка, яка надана йому відповідачем, свідчить про встановлення правочину  між ними. Правочин вчинено в письмовій формі, яка відповідає вимогам ст. 208 ч.3 ЦК України. Згідно довідки, виданої Центрально-Міським відділенням Промінвестбанку у м. Кривому Розі офіційний курс НБУ становить на 3.11.2009 року за 100 доларів США -  801,18 грн. Тому він просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу - 68098,60 грн.,та судові витрати по справі : ІТЗ - 30 грн. , судовий збір – 429,25грн .

Відповідач  ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи це тим, що розписку, датовану 24.05.2004 року, він не складав. Такої розписки він не писав, не підписував текст і не скріплював печаткою ТОВ « Південно-Українська товарно-сировинна компанія» оскільки не було підстав для написання такої розписки. Він вважає, що позивач підробив цю розписку для того, аби у того  були формальні підстави для звернення до суду. 11.05.2006 року Дзержинським райсудом м. Кривого Рогу була порушена кримінальна справа проти нього за ознаками ст. 356 КК України. Ця кримінальна справа була порушена на підставі скарги приватного звинувачення поданої ОСОБА_1 до суду , в якій він звинуватив  його в таємному викраденні у березні 1998 року належних йому 246 шкур великої рогатої худоби, просив визнати  його потерпілим і цивільним позивачем  та стягнути з нього  суму станом на 2004 рік - 40456,60 грн.  В скарзі  приватного звинувачення жодним словом не йдеться про наявність у ОСОБА_1 розписки, яку він буцімто написав  і підписав , яка підтверджувала би його заборгованість перед ОСОБА_1 за 246 шкур КРС на суму 40456,60 грн. Така розписка не додавалась до матеріалів скарги приватного звинувачення Дзержинському районному суду під час розгляду  кримінальної справи. Ця справа розглядалась в 2006 році , а розписка датована 2004 роком, тому можливо зробити висновок , що такої розписки на 2006 рок у ОСОБА_1 не було, він її підробив пізніше, тобто у 2007 році, для того, щоб мати підстави звернутись до суду з позовом про стягнення з нього  грошових коштів. Він  не має  у власності комп’ютера, не може ним користуватись , а тому  і не міг скласти ніякого документу - розписки. Про те, що  він не складав цієї розписки підтвердила і комплексна  авторознавча технічна  експертиза проведена в Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Представник відповідача  ОСОБА_3 позов   ОСОБА_1 не визнав , вказавши суду , що позивач не надав суду  доказів про те, що розписка складена була  відповідачем, та на час складання  розписки відповідач не працював у ТОВ   «Південно-Українська товарно- сировинна компанія», та не міг поставити  на розписці відбиток печатки.

Суд вислухавши сторони , свідків , дослідивши  письмові матеріали  вважає ,  що позов  задоволенню не підлягає .

 Позивач звернувся до Центрально-Міського  суду з позовом  по стягнення суми боргу за зобов’язанням 23.05.2007 року. В обґрунтування своїх вимог посилається на розписку  від 24.05.2004 року, яку надав йому нібито  відповідач  на підтвердження факту наявності боргових  зобов’язань.

Із розписки(листа) від 24.05.2004 року вбачається, що вона виконана від імені ОСОБА_2  печатним текстом за допомогою копіювально-розмножувальної   техніки. В  нижній частині документу мається відтиск круглої печатки «Південно-Українська товарно-сировинна компанія». Поряд розташований підпис.

Згідно висновку експерта сектора  НДЕКЦ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області   від 28.11.2008 року  № 58/04-398  підпис, розташований в листі (розписці), виконаній 24.05. 2004 року від імені ОСОБА_2 виконана ОСОБА_2  (а.с. 86-89).

Із висновку  Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.заслуж. проф. М.С. Бокаріуса  від 29 травня 2009 року № 1865  вбачається , що у розписці від 24.05.2004 року підпис від імені ОСОБА_2 і відтиск печатки ТОВ «Південна –Українська Товарно-Сировинна Компанія» виконані одночасно в період з 5.06. 1999 року до 16.08.1999 року, текст розписки надруковано в інший час. У наданій розписці спочатку виконувався підпис від імені ОСОБА_2, зверху наносився відтиск печатки ТОВ «Південна –Українська Товарно-Сировинна Компанія», потім виконувався текст розписки. Розписка не виготовлена шляхом монтажу із застосуванням комп’ютерної і копіювально-розмножувальної техніки. Текст наданої розписки надруковано на струминному принтері, підпис виконано пастою для кулькових ручок, відтиск печатки нанесено рельєфним кліше. Відбиток печатки ТОВ «Південна –Українська Товарно-Сировинна Компанія» у розписці від 24.05.2004 року нанесено у період з 5.06.1999 року до 16.08.1999 року. Підпис від імені ОСОБА_2 на розписці виконаний у період з 5.06.1999 року до 16.08.1999 року, а не в той  період часу, яким виконано друкований текст і датовано розписку.

Згідно висновку судової авторознавчої експертизи № 1822 від 17 червня 2009 року  Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.заслуж. проф. М.С. Бокаріуса   вбачається , що ОСОБА_2 вірогідно всього, не являється автором, наданого на дослідження тексту листа-розписки від 24.05.2004 року. У дослідженому тексті не встановлені ознаки, що можуть свідчити про незвичайний психофізиологічний стан автора. Вирішити питання про те, чи виконаний текст листа-розписки під диктовку чи шляхом переписування, не надається можливим внаслідок обмеженості об’єму мовного матеріалу, що міститься у цьому тексті, у якому не були відображені відповідні інформативні ознаки писемної мови. Текст листа виконаний у руслі побутового (звичаєвого) стилю російської писемної мови. У тексті листа існує логічна нечіткість, непослідовність, недостатня конкретність. Зокрема, в третьому абзаці розписки стверджується, що «Сейчас у меня нет возможности вернуть тебе деньги за пять с половиной тонн шкур КРС. Я понимаю, что на тот момент эти шкуры стоили 6000 долларов США, а сегодня где-то 8500 долларов США и что ОСОБА_4 должен тебе 38000 долларов США, поэтому ( ?!) просил и еще раз прошу: не предпринимай в отношении меня никаких мер» «ОСОБА_4 меня заверил, что после его освобождения  он вернет тебе деньги, которые ты ему дал на покупку ресторана «Лира». Між тим, в четвертому абзаці листа відзначається: «Я обещаю, что верну деньги за 5,5 тонн шкур крупного рогатого скота .. ( до цього повідомлялося: «скоро вернется ОСОБА_4 и тогда вернем стоимость шкур») а деньги от реализации кожи ( ?) которые я имел неосторожность дать ОСОБА_4 ( он обещал через две недели отдать ), тебе вернет ОСОБА_4. Я эти деньги не  использовал ( ? ) эти деньги должен тебе ОСОБА_4, они входять в общую сумму долга тебе 38000 долларов США. С ОСОБА_4 общий долг тебе подбили с суммой тридцять восемь тисяч долларов  США он согласен». То це спільний борг двох братів чи борг одного ОСОБА_4? Дуже нелогічно це викладено. В цілому лист виконаний у руслі побутового (звичаєвого) стилю писемної мови, тому викликає подив заключна фраза, що розміщена після (нижче) зазначення дати, підпису та відбитку печатки: «Подлинность письма расписки подтверждаю печатью ООО «ЮУТСК» через которую были отправлены шкуры  КРС в Чехию на «РТА», где я на тот момент являлся директором». Таким чином, особа, яка склала цей лист розглядає його як офіційний документ - розписку, що містить зобов’язання виплатити адресату борг. Хоча до цього повідомлялося, що переважну частину боргу 38000 доларів, зобов’язується повернути адресату брат особи, що склала листа. Тобто, в розписці, офіційному документі від ім’я особи, яка її склала, підписаним ним одним, міститься зобов’язання однієї особи.

Допитані свідки позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8 не підтвердили суду факт того, що розписка від 24.05.2004 року складена саме відповідачем ОСОБА_2

Звукозапис розмови позивача та відповідача, наданий ОСОБА_1, і який, на його думку, є доказом складення розписки саме відповідачем, взагалі не прослуховується.

Починаючи з 2004 року позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до правоохоронних органів: Дзержинського РВ КМУ із заявами про порушення проти відповідача кримінальної справи  за фактом таємного викрадення шкур у 1998 році, про що свідчать долучені до справи  документи: копія  постанови Дзержинського РВ КМУ УМВС  України в Дніпропетровській області від 15.11.2004 року за цим фактом,  копія заяви до  Дзержинського РВ КМУ УМВС  України в Дніпропетровській області від 20.02.2006 року, в якій він просить порушити  кримінальну справу проти ОСОБА_2; копією скарги приватного обвинувачення, поданої до Дзержинського суду м. Кривого Рогу в якій позивач просить за фактом викрадення шкір порушити  кримінальну справу  проти ОСОБА_2 за ст. 356 КК України , а його - ОСОБА_1 - визнати потерпілим і цивільним позивачем.  Але в цих заявах і у скарзі приватного звинувачення, що були подані після дати, яка зазначена в розписці - 24.05.2004 року ОСОБА_1 не посилався на наявність боргового зобов’язання, оскільки вона могла б безперечно підтвердити як сам факт причетності ОСОБА_2 до викрадення шкір так і наявність і розмір боргу.

Розділ І Книги п’ятої ЦК України містить загальні положення про зобов’язання.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 626 ЦК України надає дефініцію та види договорів. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 ЦК України.

    Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Аналіз обставин справи, як їх надають сторони, а також зміст листа-розписки, датованого 24.05.2004 року, приводить суд до висновку, що зобов’язання, яке за твердженням позивача мало місце між сторонами, не передбачено розділом ІІІ Книги п’ятої ЦК України, так само як і іншими нормативно-правовими актами. Воно не містить усіх істотних елементів, передбачених ст.ст. 717, 731, 827, 1046 ЦК України.

Більш того, як встановлено експертизою, текст листа-розписки, датованої 24.05.2004 року, був виконаний після виконання підпису та проставляння відбитку печатки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В  :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за зобов’язанням – відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя                             Мясоєдова О.М.