Справа № 2- 2504/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               11 травня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що він є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивач не з’явився, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у його відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість його прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_1 до розгляду.

        Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити.                      

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_1 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2009 року , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                  Справа № 2- 2506/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               11 травня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

         Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4030,3грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                          

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_2 до розгляду.

        Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити частково.    

       Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                            

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_2 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_2 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                  Справа № 2- 6815/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

         Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4238,8грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                          

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_3  до розгляду.

        Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити частково.    

       Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                            

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_3 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_3 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                    Справа № 2- 5172/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               01 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_4 до розгляду.

  Відновити ОСОБА_4 пропущений строк для звернення до суду.

        Позов ОСОБА_4  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити.                    

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_4 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_4 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                  Справа № 2- 6828/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

         Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4238,8грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                          

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_5  до розгляду.

        Позов ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити частково.    

       Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                            

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_5 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_5 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                  Справа № 2- 5947/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

         Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4030,3грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                          

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_6 до розгляду.

        Позов ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити частково.    

       Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                            

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_6 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_6 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                  Справа № 2- 5946/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

         Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4030,3грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                          

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_7 до розгляду.

        Позов ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити частково.    

       Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.                            

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_7 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_7 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                    Справа № 2- 8290 /10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що він є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивач не з’явився, надав судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у його відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість його прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_8  до розгляду.

        Позов ОСОБА_8  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити.

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_8 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_8 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                   Справа № 2- 6349/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_9 до розгляду.

        Позов ОСОБА_9  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити.                      

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_9 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_9 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

   Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_9 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 2010року.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                   Справа № 2- 6935/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_10 до розгляду.

        Позов ОСОБА_10 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити.                      

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_10 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_10 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2008року по 31 березня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                    Справа № 2- 7981/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_11 до розгляду.

        Позов ОСОБА_11 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити.              

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_11 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 30 квітня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_11 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 30 квітня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                  Справа № 2- 6946 /10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_12 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що він є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивач не з’явився, надав судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у його відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість його прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_12 до розгляду.

        Позов ОСОБА_12 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити.

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_12 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_12 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя

                                                                                                                      Справа № 2- 6945/10

                                                               РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               04 червня 2010года    Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_13 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.    

                                                                 ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.  В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв’язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.

       У судове засідання позивачка не з’явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв’язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.              

        Відповідач у судове засідання не з’явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.

       Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових  виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №   107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.

         П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

         Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

        Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим

звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

     На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.

                                                                 ВИРІШИВ:

  Прийняти позовну заяву  ОСОБА_13 до розгляду.

        Позов ОСОБА_13 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати – задовольнити.              

        Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування  ОСОБА_13 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                            

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити  ОСОБА_13 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.  

         Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути  подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя