Справа № 2-740-2010 рік

САКСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД АВТОНОМНОЇ  РЕСПУБЛІКИ  КРИМ

Рішення

Іменем України

    17 червня 2010 року Сакський міськрайсуд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді – Ісламгулової ОВ, з секретарем Дема НВ,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за добросовісним набувачем права власності на автомашину,

                         встановив:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2  про визнання за добросовісним набувачем  права власності на транспортний засіб.

Позов мотивує тим, що позивачка та невідомий їй чоловік домовилися про укладенні угоди купівлі-продажу автомашини. Після попередньої домовленості, 18 вересня 2008 року невідомий чоловік від імені власника машини, відповідача по справі ОСОБА_2, передав позивачці генеральну довіреність від власника автомашини марки «Мерседес Бенц С 180» 1996 року випуску, держномер НОМЕР_1, червоного кольору, письмовий  договір про укладення угоди купівлі-продажу автомашини, у відповідності до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купувала за 8000 амер доларів, що складає 38808,80 грн  вказану автомашину та пообіцяв, що  до кінця вересня 2008 року власник автомашини приїде до неї, щоб переоформити право власності  у МРЕО. У травні 2009 року для проходження техничного огляду позивачка на придбаній автомашині звернулася до МРЕО-1 м. Одеси, де згідно документів автомашина знаходилася на обліку. Як з»ясувалося, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є підробним, державні номери знешкоджені, замість вказаних видані нові, які встановлені на іншому автомобілі. Просить визнати за нею, добросовісним набувачем, право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач сповіщен про час та місце слухання справи на підставі ст. 74 ч.9 ЦПК України, оскільки за вказаною у довіреності адресою  не проживає.

Вислухавши позивачку, її представника, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене, що позивачка та невідомий їй чоловік на автобазарі м. Сімферополь АР Крим, домовилися про укладення угоди купівлі-продажу автомашини, яка відповідно до документів належала інший особі, відповідачу по справі.

Ст. 237 ЦК України дає поняття представництва: це є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

 У відповідності до ч.1 ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов»язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони ( довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити певному повіреному. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки довірителя.

Як вбачається з пояснень позивачки, доданих до справи  письмових матеріалів справи, особа, яка діяла від імені власника автомашини,  домовляючись про купівлю-продаж автомашини, законних підстав бути представником власника автомашини не мала, тому будь-які домовленості з цією особою правових наслідків не мають.

 З пояснень позивачки та її представника встановлене, що 18 вересня 2008 року невідомий чоловік, за його словами діявший від імені власника,  відповідача по справі ОСОБА_2, передав позивачці  довіреність на управління та розпорядження автотранспортним засобом від 17 вересня 2008 року, довіреність посвідчена нотаріально, приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Маслюком ВО, зареєстрована у реєстрі за № 3317. Вказаною довіреністю ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 керувати та розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого 8 серпня 2002 року Одеським МРЕВ-1, автомобілем марки Мерседес-Бенц С 180, випуску 1996 року, двигун НОМЕР_4, держномер НОМЕР_3. Вказана довіреність є єдиним документом, який підтверджує, що власник автомашини нотаріально довіряє позивачці  керувати та розпоряджуватися автомашиною.

Волевиявлення власника на продаж автомашини позивачці за вказану нею вартість  у судовому засіданні свого підтвердження не знайшло. Додана до справи копія домашньої угоди купівлі-продажу автомашини від імені продавця ОСОБА_2 та покупця  ОСОБА_1, у відсутності відповідача,  правових наслідків правочину не тягне, оскільки  довести у судовому засіданні, що у власника автомашини було волевиявлення саме на відчуження машини, позивачкою у суді не доведене.

З доданої до справи копії  угоди вбачається, що продавець зобов»язується до кінця вересня 2008 року провести державну реєстрацію автомашини, що не може бути виконано, оскільки  у відповідності до пояснень позивачки, висновків  науково-дослідного бюро судових експертиз, експерт якого проводив дослідження техничного паспорту автомашини,  дійшов висновку, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобуНОМЕР_2,  на автомашину Мерседес Бенц С 180, видане на ім.»я ОСОБА_2 виготовлено не на спеціальному поліграфічному комбінаті «Україна», а саморобним способом. Тобто є підробним.  Після відмови працівників Одеського МРЕВ-1  провести державну реєстрацію автомашини на ім.»я позивачки, вона звернулася до правоохоронних органів. У відповідності до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 10 липня 2009 року, встановлене, що техничний паспорт автомашини підроблений, ОСОБА_2 по указаному в техничному паспорті адресі не проживає з 2008 року;  раніше вказана автомашина знаходилася на обліку в МРЕВ-1 м. Одеси, були видані державні номери НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію ОІС № 526001 на ім.»я ОСОБА_2, в подальшому 22 грудня 2007 року працівниками МРЕВ-1 автомашина була знята з обліку, а державні номери знищені. Автомобіль 22 грудня 2007 года перереєстрований  на іншу особу - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зберігається у власника з новими держномерами НОМЕР_5.  Тобто, автомашина, про яку йдеться, перереєстрована на ім.»я іншого власника за іншими номерами. Автомашину, яку отримала позивачка у незнайомого чоловіка,  на обліку в органах МРЕВ не знаходиться і  власністю відповідача не є.

 Таким чином, в судовому засіданні  встановлене, що договір купівлі-продажу не був укладений, незнайомий чоловік, який нібито діяв від імені власника автомашини, законних підстав для цього не мав, машина не мала державної реєстрації, відповідно відповідач також не є власником. Тобто у відсутності угоди купівлі-продажу позивачка не може бути добросовісним набувачем, оскільки автомашину не придбала.

    На підставі викладеного ст. 330 ЦК України, керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд

                        вирішив:

    В задоволені позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за добросовісним набувачем права власності на автомашину, відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суда Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

        Головуючий