Справа №2 а -91/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року                              м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –         судді Прижигалінської Т.В.

при секретарі –         Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк оскарження постанови АЕ№ 081677 від 15.01.2010 року, винесену старшим інспектором ДПС взводу ДПС супроводження при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Садиченко І.В. по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 300 грн., як пропущений позивачем з поважних причин, а також як незаконну відмінити постанову АЕ № 081677 від 15.01.2010 року, винесену старшим інспектором ДПС взводу ДПС супроводження при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області каштаном міліції Садиченко І.В. по справі про адміністративне правопорушення, та провадження по справі закрити, за відсутністю у його діях складу правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 січня 2010 року посадовою особою відповідача, а саме старшим інспектором ДПС взводу ДПС супроводження при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Садиченко І.В. винесено постанову АЕ № 081677 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо позивача, на підставі ст. 14-1 КУпАП.

Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав:

По-перше: у зазначений в постанові день його автомобілем могла керувати інша особа, оскільки правом керування зазначеним транспортним засобом має також ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АЕС № 060068. Хто керував автомобілем у зазначений в постанові день та час позивач точно вказати не може.

По-друге: фото, яке надіслане з постановою, вочевидь було зроблене в ручному режимі, а інспектор ігноруючи закон та завдання ДАІ не запобігав правопорушенням, а фіксував їх. Порушення порядку використання «Візіру» призводе до отримання доказів з порушенням закону і такі докази не мають доказової сили, та не можуть бути використані при розгляді справи по суті.

По-третє: фото з фіксацією тільки задньої частини його автомобіля, не має прив'язки до дороги та зони дії знаку «Зупинку заборонено». Тому вказане фото не є доказом здійснення позивачем правопорушення та викликає сумніви, що відповідно ст. 62 Конституції України повинно тлумачитись на його користь.

По-четверте: ст. 289 КУпАП передбачає 10-денний термін оскарження постанови з дня її винесення. Такої можливості позивач був позбавлений, оскільки постанова відповідачем була відправлена тільки 20.02.2010 року, а отримана позивачем 01.03.2010 року, про що свідчить штемпель на конверті. Вважаю, що при таких обставинах термін оскарження підлягає відновленню судом.

Позивач вважає дану постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та обґрунтування позову підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановою в справі про адміністративне правопорушення серія АЕ № 081677 від 15.01.2010 року, позивача було притягнуто за ч.1 ст.122 КУпАП, до адміністративної відповідальності, та на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 гривень.

Складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 255 КУпАП.

Підставою для складання постанови є фіксація порушення правил дорожнього руху, а саме фотознімки автомобіля позивача, на яких зафіксований автомобіль, дата знімків 15.01.2010 року та час 14.04:30, 14.05:08 годин.

Фотознімки та оскаржувану постанову на адресу позивача було відправлено 20.02.2010 року, про що свідчить копія поштового конверту зі штемпелем відділення зв'язку.

Таким чином позивач отримав оскаржувану постанову вже після 20.02.2010 року, а звернувся до суду з даним позовом 04.03.2010 року, в зв'язку з чим, на підставі ст.289 КУпАП суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду для оскарження постанови, через те, що позивач дізнався про винесення відносно нього постанови вже після 20.02.2010 року.

При цьому суд також враховує, що відповідач порушив встановлений ст.258 КУпАП триденний строк для направлення копії постанови та матеріалів фото-кінозйомки порушнику (постанова винесена 15.01.2010 року, а направлена позивачу 20.02.2010 року), що явилося додатковою перешкодою позивачу своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до постанови, старшим інспектором ДПС взводу ДПС супроводження при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Садиченко І.В. було встановлено, що позивач 15.01.2010 о 14 год. 05 хвил. в місті Дніпропетровську по вулиці Леніна керуючи автомобілем Хонда Аккорд, д/н НОМЕР_1, порушив вимоги п. 8.1. ПДР України, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», порушення зафіксовано приладом «Візір 0812585».

Але з фотознімків неможливо встановити яка саме особа керувала зазначеним транспортним засобом, з доданих до постанови матеріалів неможливо встановити в якому населеному пункті була зроблена зазначена фотографія та на якій саме вулиці.

Відповідно до ст.258 КУпАП посадові особи органів ДАІ мають право застосовувати без протокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Вимірювач швидкості «Візир» не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.

Таким чином, застосування цього технічного засобу як підстави для безпротокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляду справ у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст. ст. 258, 254, 268 КУпАП і суттєво порушує конституційні права громадян.

Як встановлено ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1.   на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2.   з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3.   обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4.   безсторонньо (неупереджено);

5.   добросовісно;

6.   розсудливо;

7.   з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8.   пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав,  свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9.   з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10.   своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що відповідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність вчинення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень оскаржуваних дій та прийняття рішень, у суді не доказана.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вина позивача в порушенні Правил дорожнього руху України, не доведена і тому його позовні вимоги в частині скасування постанови АЕ № 081677 від 15.01.2010 року, винесену старшим інспектором ДПС взводу ДПС супроводження при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Садиченко І.В. по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу 300 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд прийшов до висновку, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст. 247 КУпАП питання про закриття провадження у справі вирішується органом (посадовою особою) який розглядав справу про адміністративне порушення, тобто в даному випадку старшим інспектором ДПС взводу ДПС супроводження при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Садиченко І.В. Крім того, згідно вимог КАС України адміністративний позов не містить вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та компетенція адміністративних судів на дані вимоги не поширюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Поновити строк оскарження постанови АЕ № 081677 від 15.01.2010 року, винесену старшим інспектором ДПС взводу ДПС супроводження при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Садиченко І.В. по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу 300 грн., як пропущений з поважних причин.

Скасувати постанову АЕ № 081677 від 15.01.2010 року, винесену старшим інспектором ДПС взводу ДПС супроводження при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Садиченко І.В. по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу 300 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                                   Т.В.Прижигалінська