Справа №2-299/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 року       Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –             судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря –             Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, –

В С Т А Н О В И В :

    Позивач 23.11.2009 року звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому зазначила, що 25 грудня 2008 року ОСОБА_2 отримав від неї гроші в сумі 4000 грн. (чотири тисячі грн.) за продаж їй 1/4 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності, свідоцтво НОМЕР_1 видане 16.02.2009 року, та 1/4 частини будинку, за довіреністю від ОСОБА_3, серія НОМЕР_2 виданої 26.06.2006 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка належить сестрі відповідача ОСОБА_3 на праві приватної власності свідоцтво НОМЕР_1 видане 16.02.2009 року. При цьому відповідач зобов'язався укласти з позивачем та нотаріально оформити договір купівлі-продажу вказаних чистин будинку після отримання необхідних документів у місячний строк, тобто до 25 січня 2009 року.

    Однак посилаючись на незадовільний стан здоров'я відповідач у встановлений термін до нотаріуса не з'явився, але у червні місяці на підтвердження та забезпечення своїх зобов'язань передав позивачу правовстановлюючі документи на будинок, а саме: технічний паспорт на будинок, оригінал витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, оригінал довіреності від 26.06.2006 року, свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 виданого 16.02.2009 року.

    Відтоді відповідач передав позивачці у володіння і розпорядження домоволодіння, повністю домовившись з позивачем за всіма істотними умовами договору купівлі-продажу, що підтверджується письмовими доказами.

    Однак відповідач не виконав своїх зобов'язань, і на неодноразові звернення і прохання позивача щодо нотаріального оформлення договору від виконання цього зобов'язання ухиляється.

    У зв’язку з цим, на підставі ст. ст. 220, 526, 599 ЦК України, просить суд постановити рішення, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачем, від 25 грудня 2008 року, а також визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

    Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Також пояснила, що вона наполягала на тому, щоб разом з відповідачем піти до нотаріуса і засвідчити угоду, але відповідач ОСОБА_2 після отримання грошей за будинок, передав їй правовстановлюючі документи на частину житлового будинку і сказав їй щоб подальшим оформленням будинку вона займалась сама. Після цього він поїхав в Апостолове.

    Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився. За окремим дорученням ОСОБА_2 був допитаний в якості відповідача Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за місцем свого проживання. Згідно протоколу судового засідання від 02 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі, підтвердив обставини справи таким чином як вони викладені у позовній заяві. Також не заперечував проти розгляду справи Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за його відсутності.

    Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась. Згідно повідомлення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області окреме доручення про допит в якості відповідача ОСОБА_3 повернуто без виконання у зв’язку з тим, що згідно відповіді Білоцерківського міського відділу ГУ МВС України в Київській області від 02.02.2010 року ОСОБА_3 дійсно зареєстрована в АДРЕСА_2 але згідно опитування сусідів за даною адресою не проживає.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України для чинності правочину необхідно, щоб зміст правочину не суперечив цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 1 статті 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Так, обов'язкове нотаріальне посвідчення правочинів встановлено для договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна (ст. 657 ЦК).

Крім того, частиною 1 статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

На виконання вимог Цивільного Кодексу України прийнято спеціальний Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 р., яким врегульовано відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону, а реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна (ст. 3), що підтверджує взаємопов'язаність державної реєстрації цих фактів. Державна реєстрація зазначених трьох видів фактів здійснюється за допомогою створюваної державної інформаційної системи - Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 видано довіреність, посвідчену 26 червня 2006 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Білик О.Г., реєстровий №4-2862, якою уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси перед третіми особами у всіх державних, громадських, приватних підприємствах, установах, організаціях, нотаріальних конторах, МБТІ, інформаційному центрі, земельних ресурсах, з питання продажу по ціні та на умовах за власним розсудом належного їй на праві особистої власності частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд під №91 (дев’яносто один), що знаходиться в смт. Славгород, Синельниківського району, Дніпропетровської області по вулиці Транспортна, та земельної ділянки, яка розташована за цією ж адресою. Для цього надала йому право: подавати від її імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, отримувати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, в тому числі Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, розписуватись за неї, підписувати договори цивільно-правового характеру (в тому числі договори купівлі-продажу), сплачувати необхідні платежі, одержати належні їй від продажу гроші і виконувати всі необхідні дії, пов’язані з цією довіреністю. Довіреність видана без права передоручення, строком на три роки, тобто дійсна до двадцять шостого червня дві тисячі дев’ятого року.

Згідно розписки від 25 грудня 2008 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) гривень за 1/4 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, та 1/4 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за довіреністю від його сестри ОСОБА_3, яка належить їй на праві власності.

Право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 а також право власності ОСОБА_3 на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 підтверджуються Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №22912536 від 03.06.2009 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_3 від 16.02.2009 року, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 16.02.2009 року Виконавчим комітетом Славгородської селищної ради на підставі рішення виконкому №9 від 09.02.2009 року.

Таким чином станом на 25 грудня 2008 року ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 по 1/4 частині будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, не належали, оскільки право власності на ці частини було зареєстроване лише 09.02.2009 року. У зв’язку з чим угоди купівлі-продажу між сторонами укладено не було, так як в момент вчинення правочину його зміст суперечив положенням ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і, таким чином, не відповідав вимогам ч.1 ст.203 ЦК України.

Недодержання ОСОБА_2 з його боку та за представництвом інтересів ОСОБА_3 в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачами договору купівлі-продажу частин житлового будинку укладено не було. 25.12.2008 року була складена лише розписка.

Крім того, оскільки правочини щодо нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, правочин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25.12.2008 року згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим.

Посилання позивача на положення ст. ст. 220, 526, 599 ЦК України суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Але, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін, в тому числі і передбачених ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та ч.4 ст. 202, ст. 203, ч. 1 ст. 207, ч.1 ст.209, ст. 210, ст.215, ч.2 ст. 220, ч.1, ч.2 ст. 319, ст.ст. 640, 655, 657, 658 ЦК України, ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                      Т.В.Прижигалінська