ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2006 Справа № 3/332
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Крутовських В.І
суддів: Прокопенко А.Є. –доповідач , Дмитренко А.К.
При секретарі судового засідання Чоха Є.О.
За участю представники сторін:
від позивача: Діденко Р.А. юрисконсульт, довіреність №496 від 02.03.06; Малюга О.С. представник, довіреність №60 від 01.01.06;
від відповідача: Хрієнко В.М. головний енергетик, довіреність №06/1004 від 23.03.06; Дербічова І.А. начальник юридичного відділу, довіреність №08/1694 від 16.06.06;
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський крохмалепатоковий комбінат, смт.Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.05р. у справі № 3/332
за позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський крохмалепатоковий комбінат, смт Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область
про стягнення 7 885 грн. 66 коп.
За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський крохмалепатоковий комбінат, смт Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область
до Державного підприємства “ Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору №ПР/Є-03-3180/НЮ-1181 від 01.01.03р. у частині зобов’язання споживача здійснювати плату за отримані послуги з передачі електроенергії (п. 4.1 Договру).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.05р. по справі № 3/335 (суддя Юзіков С.Г.) задоволено первісний позов Державного підприємства “ Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський крохмалепатоковий комбінат”, смт Дніпровське, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області 10681грн. 78коп. боргу та пені і відмовлено у задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський крохмалепатоковий комбінат” у частині зобов”язання споживача (відповідача) здійснювати оплату за отримані послуги з передачі електроенергії (п. 4.1 договору).
Оскаржуючи рішення господарського суду ВАТ “Дніпровський крохмалепатоковий комбінат” просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаржник вважає безпідставним нарахування , проведені позивачем за 2005 рік, так як вважає, що строк дії договору №ПР/є-03-3180/ню-1181дг скінчився 31.12.04р., судом не взято до уваги, що витрати по утриманню мереж повинен відшкодовувати власник товару. Також скаржник вважає, що судом при винесенні рішення по зустрічному позову не взято до уваги, що типовим договором, на який послався суд, взагалі не передбачено право позивача стягувати плату за послуги з передачі активної електроенергії. Позивач має право тільки на нарахування плати за перетікання реактивної електричної енергії, також скаржник посилається на те, що позивач взагалі не є електропередавальною організацією.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що господарський суд виніс дане рішення на підставі всебічного, повного і обгрунтованого розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, вважаючи на наступне.
01.01.03р. сторонами укладено договір №ПР/Е-03-3180/НЮ-1181дг (далі договір) про технічне забезпечення електропостачання споживача.
На підставі п. 1.1 договору позивач зобов”язаний забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії відповідачеві, а останній зобов”язаний оплатити надані послуги.
Пунктом 10.6 договору передбачено: “Цей договір укладається на строк до 31.12.03р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що договір №ПР/Е-03-318/ню-1181дг припинив совю дію 31.12.04р. і посилається на той факт, що неодноразово направляв на адресу позивача листи стосовно укладення нового договору, вважаючи договір від 01.01.03р. таким, що втрачає чинність з 31.12.04р.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновками господарського суду щодо безпідставності доводів скаржника. Відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу листів про припинення дії договору у строк до 01.12.04р., посилання відповідача про те, що сторонами у справі було розпочато процедуру укладення договору на 2005 рік не можна вважати підставою для припинення дії спірного договору.
Умови пункту 10.6 договору відповідають тексту затверджених Постановою НКРЕ України від 22.08.02р. №928 “Про внесення змін та доповнень до Правил користування електричною енергією типових форм договорів у галузі електропостачання, відповідно матеріалів справи у 2005 році позивач і відповідач продовжували виконувати сової зобов”язання по спірному договору.
Таким чином слід вважати, що договір №ПР/Е-03-3180/НЮ-1181дг продовжив свою дію на 2005 рік.
Згідно матеріалів справи борг відповідача за 2004-2005 роки становить 10317грн. 03коп.
Пунктом 8.2. договору передбачено сплату пені за прострочення платежу, яка згідно розрахунку позивача становить 970грн. 29коп.
Безпідставні також доводи скаржника щодо відшкодування витрат на утримання мереж, які як вважає відповідач він не повинен відшкодувати позивачу.
Пунктом 6.15 Постанови НКРЕ України від 22.08.2002 № 928 "Про внесення змін та доповнень до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28" передбачено, що у разі передачі електричної енергії послідовно мережами декількох суб'єктів господарювання договори про спільне використання технологічних електричних мереж (про технічне забезпечення електропостачання) укладаються безпосередньо між суб'єктами, які мають спільну межу балансової належності, і мають враховувати обсяги передачі електричної енергії наступному субспоживачу.
Підпунктом 1 пункту 12.1 ПКЕЕ передбачено, що Електропередавальна організація має право отримувати від Постачальника електричної енергії або Споживача оплату послуг з технічного забезпечення електропостачання та інших послуг відповідно до договору.
В даному випадку позивач являється електропередавальною організацією, що підтверджується копією ліцензії РП №0037 на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами і відповідно умов спірного договору відповідач являється споживачем електроенергії і зобов”язаний здійснювати позивачу оплату послуг з технічного забезпечення електропостачання.
Листом від 04.08.05р. за №05-39-11/3504 Національна комісія регулювання електроенергетики України надала роз”яснення позивачу щодо спірних відносин і зазначила, що ДП “Приніпровська залізниця” здійснює свою господарську діяльність як електроперадавальна організація, у зв”язку з чим ВАТ “ЕК”Дніпрообленерго” має здійснювати відшкодування обгрунтованих витрат ВАТ “Дніпровський крохмалепатоковий комбінат” як власник товару.
Таким чином колегія суддів не приймає інформацію, викладену в листі ВАТ “ЕК”Дніпрообленерго” за №1570-АКД від 27.02.06р., наданому відповідачем в обгрунтування апеляційної скарги як безпідставну і яка спростована матеріалами справи.
Щодо зустрічного позову.
Господарський суд обгрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні зустрічного позову приймаючи до уваги наступне.
На підставі пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 №28 (у редакції постанови НКРЕ від 22.08.02 №928) (далі - Правила), транзит електричної енергії - це обумовлене в договорі (про технічне забезпечення електропостачання, про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, про передачу (транзит) електричної енергії) забезпечення передачі певних обсягів електричної енергії власником електричних мереж або суб'єктом господарювання, який здійснює оперативне управління цими електричними мережами.
Таким чином, у зв'язку з тим, що електрична енергія може передаватись виключно електричними (електроустановками), які належать тим чи іншим суб'єктам господарської діяльності за ознакою права власності, перехід права власності безпосередньо на електричну енергію, як на товар, може відбуватись на тій чи іншій межі балансової належності електричних мереж відповідно до умов укладених договорів, при цьому витрати на утримання мереж якими здійснюється передача електроенергії має відшкодовувати власник товару.
При цьому, згідно з підпунктом 1 пункту 12.1 Правил, електропередавальна організація має право отримувати від постачальника електричної енергії або споживача оплату послуг з технічного забезпечення електропостачання та інших послуг відповідно до договору.
Статтею 153 ЦК Української РСР, чинного на момент укладання Договору, передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Вказана стаття розповсюджувалась й на умови типового договору.
Аналогічні положення містяться й у ЦК України (2003р.), який набрав чинності з 01.01.2004р., й діяв на момент спірних правовідносин.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У даному випадку умови Договору не суперечать й ст. 630 ЦК України „Типові умови договору”, якою визначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Таким чином спірний пункт договору (п.4.1) не протирічить чинному законодавству, договір укладено за згодою відповідача, підстави для визнання недійсним договору в частині зобов”язання відповідача здійснювати оплату за отримання послуги з передачі електроенергії відсутні.
У зв”язку з вищенаведеним колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про перевірку тарифів, викладене у листі від 16.06.06р. за №08/900, оскільки позивач, як встановлено судом, не є власником товару.
Приймаючи до уваги викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.05р. у справі № 3/332 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий В.І.Крутовських
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко
З огигіналом згідно
Помічник судді А.В.Тальян