ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2006 Справа № 27/229
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
Позивач: Кривошеїна І.О., довіреність №250/3 від 03.01.06, начальник бюро;
Позивач: Заремба О.І., довіреність №б/н від 01.12.05, головний бухгалтер;
Позивач: Зайцев М.В., довіреність №б/н від 03.01.06, представник;
Відповідач: Дуброва Л.А., довіреність №3348/10/08-09-15 від 10.02.06, головний державний податковий ревізор-інспектор;
Відповідач: Степура Е.В., довіреність №2626/10/08-09-15 від 03.02.06, головний державний податковий інспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року;
у справі №27/229;
за позовом відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського”, місто Дніпропетровськ;
до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську;
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення:
№0000940814/0/20125 від 15 липня 2004 року;
№0000940814/1/27687 від 27 вересня 2004 року
про визначення суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 3498228 гривень, в тому числі 1943460 гривень - основний платіж і 1554768 гривень - штрафні санкції, прийнятих Відповідачем спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що
в період перевірки встановлені і підтверджені бухгалтерською документацією наступні витрати, які безпідставно не були включені до валових витрат:
витрати по нарахуванню заробітної плати працівників, пов’язані з ремонтом обладнання в сумі 5729100 гривень;
сума помилково списаної кредиторської заборгованості в розмірі 1929000 гривень, оскільки така заборгованість була заявлена до реєстру вимог кредиторів товариства.
Крім того нарахування штрафних санкцій є ще неправомірним тому, що стосовно підприємства було порушено провадження у справі про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду у справі №27/229 від 14 березня 2006 року (судді Татарчук В.О., М.П. Кожан, Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
На думку суду відповідачем, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення безпідставно не враховані вказані суми заниження валових витрат та завищення валового доходу, що є порушенням абзацу “б” підпункту 4.2.2 пункта 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Крім того протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Помилки Позивача, які спричинили заниження валових витрат та завищення валового доходу мали місце в податкових періодах, що не підлягали перевірці:
валові доходи 2002 року завищено на 1929000 гривень в розмірі кредиторської заборгованості, помилково списаної на доход, та яка не підлягає списанню внаслідок того, що вона зазначена в реєстрі вимог кредиторів;
валові витрати попереднього періоду занижено на 5729100 гривень в розмірі витрат з нарахування заробітної плати працівників, пов’язаних з ремонтом обладнання.
Документи попередніх податкових періодів для перевірки перевіряючим не надавалися.
Однак, на експертне дослідження Позивачем були надані документи 2002 року які до справи по суті не відносяться.
Зазначене судом твердження Відповідача, що помилки Позивача, які спричинили заниження валових витрат та завищення валового доходу мали місце в податкових періодах, що не підлягали перевірці, відповідають дійсності, викладеній у попередньому акті перевірки.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно, з урахуванням наведених вище норм Закону, Відповідач повинен був самостійно визначити суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, оскільки Позивачем раніше не було віднесено вищезазначені витрати по виплаті заробітної плати працівникам, що здійснювали ремонт обладнання до складу валових, за власної помилки і дані попередніх поданих Позивачем декларацій з податку на прибуток не відображають цих витрат в складі валових (завищення сум податкового зобов’язання).
Підприємством Позивача було списано кредиторську заборгованість у зв’язку з закінченням строку позовної давності.
Зазначене списання відбулось на підставі акту від 30 грудня 2002 року списану суму було включено до складу валових доходів до декларації про прибуток за 12 місяців 2002 року на підставі підпункту 4.1.6 пункта 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
У зв’язку з тим, що на підприємстві Позивача було порушено провадження по справі про банкрутство і введено процедуру санації, було проведено інвентаризацію вимог кредиторів та встановлено, що списана сума включена до сформованого реєстру кредиторів і списанню не підлягала.
Тобто віднесення вищезазначеної суми до складу валових доходів Позивачем було здійснено помилково і ця сума підлягала виключенню з складу валових доходів.
Всі первинні документи, що свідчать про наявність помилки при включенні до складу валових доходів Позивачем були надані для перевірки працівникам Відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом встановлено підприємство Позивача ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського” були занижені валові витрати на суму витрат по нарахуванню заробітної плати працівників заводу, пов’язаних з ремонтом обладнання та завищений валовий дохід на суму помилково списаної кредиторської заборгованості, яка не
підлягала списанню за попередні податкові періоди.
Відповідно до висновку №219 від 25 листопада 2005 року судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз:
експертом документально підтверджено, що сума кредиторської
заборгованості в розмірі 1929022,6грн. в обліку підприємства відображена як кредиторська заборгованість за невідфактурованими поставками та включена до складу валового доходу в IV кварталі 2002р., а також включена до реєстру вимог кредиторів у складі загальної заборгованості за відвантажену постачальникам продукцію;
при складанні декларації за 2003 рік підприємством помилково завищено валовий доход на 2543335,13 гривень і сума 1929022,6 гривень не врахована у складі завищення валового доходу за IV кварталу 2003 рік;
сума фактичних витрат ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського” по заробітній платі працівників товариства, які пов’язані з ремонтом обладнання, складає 6774968,36 гривень (2002 рік - 5339057,58 гривень, 2003 рік - 1435910,78 гривень), що на 758268,36 гривень більше, ніж заявлено підприємством у позовній заяві.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду , що Відповідачем, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення безпідставно не враховані вказані суми заниження валових витрат та завищення валового доходу, що є порушенням абзацу “б” підпункту 4.2.2 пункта 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно, з урахуванням наведених вище норм Закону, Відповідач повинен був самостійно визначити суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, оскільки Позивачем раніше не було віднесено вищезазначені витрати по виплаті заробітної плати працівникам, що здійснювали ремонт обладнання до складу валових, за власної помилки і дані попередніх поданих Позивачем декларацій з податку на прибуток не відображають цих витрат в складі валових (завищення сум податкового зобов’язання).
Підприємством Позивача було списано кредиторську заборгованість у зв’язку з закінченням строку позовної давності.
Зазначене списання відбулось на підставі акту від 30 грудня 2002 року списану суму було включено до складу валових доходів до декларації про прибуток за 12 місяців 2002 року на підставі підпункту 4.1.6 пункта 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Вказана норма Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
не ставить дії податкового органу в залежність від дій платника податків.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з твердженням Позивача про те, що при врахуванні всіх сум занижених валових витрат та завищеного валового доходу в діяльності підприємства було відсутнє заниження оподатковуваного прибутку навіть при наявності в діяльності останнього порушень, встановлених актом перевірки.
Тому судова колегія вважає, що помилки Позивача, які спричинили заниження валових витрат та завищення валового доходу мали місце в податкових періодах, що не підлягали перевірці.
Крім того Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2001 року було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського” з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те що податковою інспекцією незаконно застосовний спірним податковим повідомленням-рішенням штраф в розмірі 209225,3 гривень.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року у справі №27/229, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар