Справа № 2-1978\10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31 травня 2010 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Маньковської О.О.
при секретарі Савіній Г.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснодоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області про стягнення підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 1159,20 грн., -
В С Т А Н О В И В:
15.03.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказала, що вона має статус "дитина війни", і , відповідно до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.2006 року, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що в 2009 році вона отримувала щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Постановою КМУ №530. Позивач не згодна з позбавленням її права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Навела розрахунки, відповідно до яких відповідачем їй не доплачена сума в розмірі 1195,20 грн. Посилаючись на ст.. 22 Конституції України, рішення КСУ від 22.05.2008 року № 10-рн2008, просить стягнути з відповідача на її користь суму недоплаченого їй як особі, що має статус "дитина війни" підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в розмірі 1195,20 грн..
Позивач надала суду письмову заяву з проханням справу розглянути у її відсутності.
Від відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області надійшов лист з проханням справу розглянути у відсутності їхнього представника. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач позовні вимоги не визнає і прохає відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що вимоги позивача необґрунтовані. У 2007 році дія ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей віни" була зупинена ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік". У 2008 та 2009 роках дітям війни, в тому числі і позивачеві, здійснюється виплата щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як це передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року. Вважає неправомірним застосування позивачем у розрахунках розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки даний показник застосовується лише при розрахунку пенсій, призначених відповідно до ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, і відповідач, як державний орган, не може допустити нецільового використання бюджетних грошей.
Враховуючи, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на неї поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.6), копією пенсійного посвідчення з відміткою штампу «Дитина війни» (а.с.5)
Позивачу в 2009 році виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком в розмірах, визначених Постановою КМУ № 530. Дана обставина підтверджена інформацією УПФУ, визнана сторонами, і в суду немає сумнівів щодо її достовірності та добровільності її визнання.
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні випливає, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розміру соціальної доплати у діючому законодавстві для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. Посилається на Постанову КМУ від 28.05.2008 року №530, відповідно до якої встановлений наступний розмір державної соціальної допомоги: з 22.05.2008 року - 48,10 грн; з 01.07.2008 року - 48,20 грн, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. У вказаних розмірах допомога позивачу була виплачена у 2009 році.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Розглянувши позов по суті суд встановив наступне:
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У перехідних положеннях Закону України "Про соціальний захист дітей війни " зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2006 року.
У період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік" не вносилось жодних змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тобто ст.. 6 вказаного закону є діючою у первинній редакції, на підставі чого позивач, як особа, що має статус "дитина війни" у 2009 році має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, встановлених ст.. 6 спеціального ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" - 30% мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленому на конкретний період часу.
Суд вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосована ст.. 71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік", відповідно до якої Кабінету Міністрів України передані повноваження щодо визначення конкретних розмірів соціальних виплат, які нараховуються виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, оскільки соціальна виплата, яка предметом данного позову, вираховується виходячи із іншого показника, а саме - мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, визначеного на певний період часу. Тому суд визнає неправомірними посилання відповідача на Постанову КМУ № 530, якою встановлені конкретні розміри щомісячного підвищення до пенсії особам, що мають статус "дитина війни", оскільки вказана постанова суперечить вимогам діючого Закону України "Про соціальний захист дітей війни". оскільки в Україні діє принцип верховенства права відповідач, як державний орган, повинен керуватись нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, тобто - Законом України.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст.. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно з п. 9 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини, а за відсутністю такого - суд виходить із загальних засад законодавства.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо того, що спірні правовідносини повинні регулюватися виключно ЗУ "Про Державний бюджет України на відповідний рік", оскільки з моменту визнання окремих положень цього закону неконституційними, вони втратили чинність, і відповідач не мав права користуватися ним. Також суд не визнає посилань відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою встановлені конкретні розміри підвищення до пенсії особам. які мають статус "Дитина війни", оскільки з моменту відновлення дії ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в первинній редакції відповідач, як державний орган, мав, відповідно до ст.. 8 Конституції України, виконувати положення Закону України, а не Постанови КМУ, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.
Задовольняючи позов частково, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача визначеної позивачем суми, оскільки компетенція по нарахуванню підвищення до пенсії законодавством України покладений виключно на Пенсійний Фонд України і суд не має перебирати на себе вказані повноваження. Визначена позивачем сума йому не була нарахована, тому суд відмовляє у її стягненні.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, з приводу яких він звернувся до суду, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та покласти на відповідача обов"язок провести перерахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, встановленого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 3,8,10, 15, 60,212-215 ЦПК України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України " на 2009 рік, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області про стягнення підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 1159,20 грн - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, установленого на відповідний період, як дитині війни, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення складене у повному обсязі, підписане судом у нарадчій кімнаті та оголошене у судовому засіданні 31 травня 2010 року.
Копію рішення суду направити сторонам по справі.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту проголошення рішення і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або апеляційна скарга протягом десяти днів з моменту проголошення рішення в Апеляційний суд Луганської області через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.
Головуючий: О.О. Маньковська