Копія.

Справа № 2 – 1225/ 10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2010 року Глухівський міськрайонний суд  Сумської області  в складі:

головуючого судді  Кривцової Г.В.,

    при  секретарі судового засідання  Дмитренко О.С.,

    з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Глухівське автотранспортне підприємство 15939» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -  

В С Т АН О В И В:

    01 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 квітня 2010 року була звільнена з посади інспектора відділу кадрів ВАТ «Глухівське АТП-15939» за ст. 40 п. 1 КЗпП  України за скороченням штату. В день звільнення відповідач не виплатив їй розрахунку, тому посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, позивачка просить стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті у сумі 1539,76 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за 42 робочі дні в сумі 1066 грн. Крім того, позивачка просить стягнути моральну шкоду у розмірі 1000 грн., так як вона втратила нормальні життєві зв’язки, має неповнолітню дитину, яку сама утримує, а невиплата зарплати поставила її сім’ю у складне матеріальне становище.  

    В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

    Представник відповідача ВАТ «Глухівське АТП-15939» в суд не з’явився, подав заяву про розгляду справи у його відсутність. Подав заперечення проти позову, де вказує, що визнає позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1539,76  грн., але заперечує проти інших позовних вимог, так як вина підприємства у несвоєчасній виплаті зарплати відсутня, оскільки в касі підприємства і на розрахункових рахунках відсутні кошти, а на всі ліквідні засоби накладено арешт податковим органом (а.с.14-17).

    Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, яка підтримала позов, дослідивши заперечення проти позову відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 26.11.2006 року наказом № 50 л/с ОСОБА_1 була прийнята на роботу кондуктором автобуса ВАТ «АТП-15939», 02.07.2007 року наказом № 43л/с ОСОБА_1 була переведена на посаду інспектора відділу кадрів ВАТ «АТП-15939», а наказом № 3л/сот від 23.04.2010р. звільнена з роботи на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України (а.с.6).

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Однак судом встановлено, що при звільненні позивачки з роботи відповідач не виплатив їй заробітну плату в сумі 1539,76  грн., цього також не заперечує сам відповідач, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору підприємство, установа, організація зобов’язані виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.    

Виходячи із вимог даного закону, з відповідача також необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.    

При цьому для обчислення розміру середньої заробітної плати суд вважає необхідним взяти до уваги довідку про розмір середньої заробітної плати, яка була надана суду відповідачем (а.с.8).

Згідно вищевказаної довідки, заробіток позивачки за останні два повні місяці перед звільненням складав: за лютий 2010 року (20 робочих днів) – 533 грн., за березень 2010 року (22 робочих дні)  – 533 грн.

Відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньоденний заробіток позивачки склав: (533 грн. + 533 грн.) : 42 (20+22) робочих дні  = 25 грн. 38 коп.

За період з дня звільнення позивачки і по день винесення рішення суду минув 41 робочий день (5 робочих днів у квітні 2010 року, 17 робочих днів у травні 2010 року, 19 робочих днів у червні 2010 року), тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складатиме: 41 робочий день х 25,38 грн. = 1040,58 грн.

При визначенні розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує розмір та істотність даної частки порівняно з середнім заробітком позивачки, обставини справи, та вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку 1040,58 грн. відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку із позивачем, оскільки сама по собі відсутність коштів та важке матеріальне становище підприємства не виключає відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок із працівником при звільненні. Крім того, з наданих суду документів, вбачається, що арешт на майно відповідача був накладений лише 13 травня 2010 року, а до цього часу відповідачем не вжито ніяких заходів щодо виплати звільненим працівникам заробітної плати.    

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.    

Так, суд вважає, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати та затримки розрахунку при звільненні позивачка зазнала моральних страждань, які виразилися в негативних душевних хвилюваннях з приводу скрутного становища сім’ї, необхідності утримання неповнолітньої дитини, це потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення порушених прав. Тому, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, суд приходить до висновку, що внаслідок дій відповідача позивачці була заподіяна моральна шкода, яку суд, виходячи з вимог розумності і справедливості, оцінює в сумі 300 грн., і дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

    Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позов було задоволено, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    З матеріалів справи вбачається, що позивачка не сплачувала судовий збір та витрати на ІТЗ, однак понесла витрати на правову допомогу адвокату (а.с.20), і ці витрати відповідно до наданої квитанції склали 400 грн. (а.с.21).

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, в зв’язку із задоволенням позову, та в зв’язку  із тим, що за даною категорією справи позивач була звільнена від сплати судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ВАТ «Глухівське АТП 15939» на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. за вимоги майнового характеру (стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) та судовий збір у розмірі 8,50 грн. за вимоги немайнового характеру (стягнення моральної шкоди), а всього 59 грн. 50 коп. судового збору, а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі ст.ст. 116,117 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про Порядок обчислення середньої заробітної плати», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Глухівське автотранспортне підприємство 15939» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Глухівське АТП 15939» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 1539,76  грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1040,58 грн., моральну шкоду в розмірі 300 грн., витрати на правову допомогу в сумі 400 грн., а всього стягнути 3280, 34 грн. (три тисячі двісті вісімдесят гривень 34 копійок).

    Стягнути з ВАТ «Глухівське АТП 15939» на користь держави судовий збір у розмірі 59,50 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

    Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць підлягає негайному виконанню.    

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд на протязі десяти днів після його проголошення.                                

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.        

    СУДДЯ (підпис)

    Копія вірна.

    Суддя Глухівського міськрайонного суду                     Г.В. Кривцова