ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2006 року Справа № 32/437
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Стуковенковій В.Н.
за участю представників сторін:
від позивача: Миронюк О.В. довіреність № 02-14/431 від 02.08.2006 року
від відповідача : Огородник Т.Л. довіреність № б/н від 14.11.2005 року
від третьої особи : у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об’єднаний елеватор", смт. Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006року у справі № 32/437
за позовом : Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об’єднаний елеватор", смт. Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровської області
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби Новомосковського міськрайуправління юстиції, м. Новомосковськ
про стягнення 858 934,77грн. за договором оренди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року у справі № 32/437 ( суддя О.Ю. Васильєв) стягнуто з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Орільський об’єднаний елеватор” на користь позивача –Державної акціонерної компанії „Хліб України” 472842,33 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 8567 від 01.10.2004 року за період з 23.02.2005 року до 14.10.2005 року; 25272,17 грн. –пені за цим договором ; 84887,87 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 8568 від 01.10.2004 року за той же період часу, та 4628,55 грн. –пені за цим договором; 5876,31 грн. –держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 39041,11 грн. штрафу.
Оскаржуючи рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Орільський об’єднаний елеватор", смт. Губиниха в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати за договором № 8567 від 01.10.2004 року, № 8568 і пені за цими договорами скасувати, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права.
Скаржник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Орільський об’єднаний елеватор" надіслало позивачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог на суму 730 944,72 грн., яку він отримав 13 жовтня 2005 року , зобов’язання щодо сплати орендної плати за договором № 8567 та №8568 в силу ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України припинилось.
Факт наявності між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орільський об’єднаний елеватор" зустрічних однорідних вимог підтверджуються рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 8/29, а також підписаною угодою про зарахування зустрічних вимог від 21 лютого 2005 року, за заявою було зараховано аналогічні однорідні вимоги. Зобов’язання за основним зобов’язанням були припинені. Підстав для зарахування і стягнення суми основного боргу і пені немає.
Державна акціонерна компанія "Хліб України", м. Київ у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що відповідач, незважаючи на направлення на адресу позивача заяви про залік зустрічних однорідних вимог, фактично не здійснив такого заліку, а здійснив стягнення заборгованості по договору за рішенням суду у примусовому порядку. Відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження” стягувач має право подати заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа; сторони виконавчого провадження мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Але стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Орільський об’єднаний елеватор” від примусового стягнення заборгованості з Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Київ в сумі, зазначеній у заяві про залік зустрічних однорідних вимог, не відмовився.
Залік зустрічних однорідних вимог не відбувся, доказів сплати заборгованості у спосіб, передбачений умовами договору, відповідач не надав. Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Орільський об’єднаний елеватор” перед Державною акціонерною компанією „Хліб України", м. Київ за договорами оперативної оренди від 01.10.2004 року № 8567 № 8568 залишилась.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:
01 жовтня 2004 року між Державною акціонерною компанією „Хліб України”- орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю „Орільський об’єднаний елеватор” –орендар були укладені договори оперативної оренди № 8567, 8568, відповідно до яких орендодавець зобов’язався передати у строкове платне користування індивідуально визначене майно.
Розділом 3 договорів встановлений розмір щомісячної плати за користування майном та порядок здійснення розрахунків.
Позивач, посилаючись на те, що орендарем за договорами зобов’язання по своєчасному перерахуванню орендних платежів не виконані, просив на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача суму боргу за період 23.02.2005 року по 22.09.2005 року, 7% штрафних санкцій та пеню за прострочення розрахунку, всього 858934,77 грн.
11 жовтня 2005 року відповідач направив позивачу заяву про залік однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України , яка отримана позивачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 13.10.2005 року.
Зазначеною заявою відповідач повідомив позивача про здійснення заліку зустрічних однорідних вимог –боргу позивача перед відповідачем за договором № 8033 від 20.04.2004 року в сумі 2773313,67 грн. та боргу відповідача перед позивачем за договором № 8568 від01.10.2004 року в сумі –84887,87 грн., за договором № 8567 від 01.10.2004 року в сумі -472842,33 грн. та за договором № 8823 від 27.12.2004 року в сумі 173214, 52 грн., всього в сумі 730944,72 грн.
Відповідно до ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Згідно із ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування взаємних вимог як підстава припинення зобов’язання може здійснюватися за наявності сукупності умов, закріплених у вищенаведених нормах чинного законодавства.
По –перше, зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто вимоги, що випливають з двох різних зобов’язань, сторонами в яких є одні й ті ж самі особи, кожна з яких в одному зобов’язанні виступає кредитором, а у другому - боржником. По –друге, зустрічні вимоги мають бути однорідними, тобто такими, предмет виконання яких є однаковим. По третє, строк виконання зустрічних та однорідних умов має настати, або є таким, що не був встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги.
За наявності сукупності цих умов для зарахування достатньо заяви однієї зі сторін, згоди іншої сторони для цього не потрібно.
На час направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог грошове зобов’язання позивача за договором № 8083 від 20.04.2004 року в сумі 2773313,67 грн. не припинилося, оскільки згідно приписів ст.ст. 202 –205 Господарського кодексу України, глави 50 Цивільного кодексу України прийняття судом рішення про стягнення з боржника боргу за грошовим зобов’язанням та відкриття виконавчого провадження за виданим на підставі цього рішення наказом, не припиняє зобов’язання.
Одночасно існували грошові зобов’язання відповідача за договорами № 8568, 8567 від 01.10.2004 року та договором № 8823 від 27.12.2004 року, всього на суму 730944,72 грн.
Строк виконання зобов’язань за вказаними договорами настав.
За таких обставин, зобов’язання відповідача за договорами № 8568, 8567 від 01.10.2004 року припинилися 11.10.2005 року в сумі 557730 грн. 20 коп.
Не прийнявши до уваги надані відповідачем докази припинення зобов’язання, суд не зазначив, якій нормі закону не відповідає односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, в той час як згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
03 листопада 2005 року рішенням господарського суду м. Києва у справі № 2/495 визнані недійсними договори оперативної оренди № 8567 від 01.10.2004 року та 8568 від 01.10.2004 року.
Вказане рішення набрало законної сили 03.02.2006 року з прийняттям Київським апеляційним господарським судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Орільський об’єднаний елеватор”.
Відповідно до ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або право -чин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменти його вчинення.
Вищевказана норма цивільного законодавства встановлює тільки один момент, з якого правочини вважаються недійсними –момент їх вчинення.
Оскільки момент недійсності правочину визначений законодавчо, він не маже бути змінений рішенням суду.
З огляду на викладене договори оперативної оренди № 8567 та 8568 від 01.11.2004 року є недійсними з 01.11.2004 року, тобто з моменту їх вчинення.
Висновок суду про недійсність вказаних договорів на майбутнє не ґрунтується на нормах матеріального права.
Згідно із ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, тобто сторони не зобов’язані виконувати передбачені таким правочином умови.
Таким чином, у сторін відсутні зобов’язання щодо один одного.
З урахуванням наведеного, з часу вчинення спірних правочинів у відповідача відсутні зобов’язання щодо сплати орендних платежів.
Оскільки відсутнє зобов’язання, не може бути застосована відповідальність за його невиконання.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягали.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976 року, з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
На підставі вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 216,236 Цивільного кодексу України, ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об’єднаний елеватор", смт. Губиниха задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року у справі № 32/437 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об’єднаний елеватор", смт. Губиниха 2938 грн. 15 коп. державного мита за перегляд судом рішення в апеляційному порядку .
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ у відповідності з вимогами ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Орільський об’єднаний елеватор", смт. Губиниха 1361 грн. 85 коп. –державного мита, надміру сплаченого за платіжним дорученням № 254 від 07.04.2006 року, що знаходиться в матеріалах справи.
Видати довідку.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
Судді О.С.Євстигнеєв