Справа № 2 - 3727 / 10 / 11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 червня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Попрас В.О.,
при секретарі - Бутиріної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Харківської обласної філії АКБ «УКРСОЦБАНК» про визнання договору недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним п. 6.2 (третейське застереження) договір кредиту № 834/18-27/35/8-65 від 28.02.2008 р., укладеного між позивачкою та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК». В обґрунтування позову посилається на те, що 28.02.2008 р. вона уклала з АКБ СР «Укрсоцбанк» договір кредиту № 834/18-27/35/8-65, який містить третейське застереження: п.6.2 договору – «спір розглядається одноособово третейським суддею…», але відповідно до п.1.2 договору кредиту метою надання грошових коштів є інвестування в будівництво будинку. Позивачка вважає, що договір є споживчим кредитом, оскільки згідно із п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Відповідно до п. 23 ч.1 ст. цього закону споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Як передбачено п.19 ч.1ст.1 цього закону продукція з будь-які вибір(товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Крім того, п.2 ч.7 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо вказує на те, що кредити, виданні на придбання житла, є споживчим кредитом. Таким чином, позивачка вважає, що договір відповідає наведеним умовам,, за своєю правовою природою є договором про надання споживчого кредиту, і правовідносини, які виникли на його підставі підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, п.6.2 договору суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.5 ст. 110 ЦПК України та унеможливлює звернення споживача до суду за місцем свого проживання, оскільки третейський суд знаходиться за адресою не в м. Харкові, тому що сторони у договорі відступили від положень ч.3 ст.6 ЦК України, вважає, що договір має бути визнаний недійсним у цій частині.
У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, просив задовольнити його, представник відповідача проти позову заперечувала, вважає, що третейська угода, визначена у якості третейського застереження в договорі кредиту укладена сторонами у відповідності до приписів Закону України «Про третейські суди», а тому підстав для визнання договору в цій частині недійсним відсутні.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
28 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі начальника Петровського відділення Харківської філії АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 834/18-27/35/8-65.
Згідно п.6.2 кредитного договору № 834/18-27/35/8-65 від 28.02.2008 р. у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової,15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про третейські суди» передбачені види та форми третейської угоди, зокрема визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорів, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Сторони договору (угоди) не позбавлені можливості визначити в третейській угоді конкретний постійно діючий третейський суд.
Регламентом третейського суду згідно ст. 10 Закону України «Про третейські суди», передбачається порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання віднесені до компетенції третейського суду.
Відповідно до Закону України «Про третейські суди» сторони мають право визначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.
Згідно ст. 215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. За статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Умови статті 6 договору кредиту № 834/18-27/35/8-65 від 28.02.2008 р., укладеного між сторонами, щодо розгляду спору в суді створюють рівні права для обох сторін, в тому числі з питання звернення до третейського суду з відповідним позовом. Рівність прав сторін при розгляді справи третейським судом передбачено Законом України «Про третейські суди».
Договір про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Тому суд не вважає третейське застереження несправедливими умовами в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що третейська угода, визначена у якості третейського застереження п. 6.2 в договорі кредиту № 834/18-27/35/8-65 від 28.02.2008р. укладена сторонами у відповідності до Закону України «Про третейські суди», тому підстав для визнання договору в цій частини недійсним у суду немає.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 5, 12-17 Закону України «Про третейські суди», суд –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі Харківської обласної філії АКБ «УКРСОЦБАНК» про визнання договору недійсним – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дневний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ