Справа №  2-232/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

18 червня 2010 року.                                                    Острозький районний суд Рівненської області

в складі : головуючого судді                                       Гуца Ф.Л.

         при секретарі                                                Манелюк О.А.

з участю : представника позивача адвоката              ОСОБА_1

                  представника відповідача адвоката          ОСОБА_2

розглянувши   у   відкритому    судовому засіданні у місті Острозі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,

                                                              в с т а н о в и в :

В Острозький районний суд  звернулась ОСОБА_3 з позовом  про стягнення боргу за договором позики  до ОСОБА_4, мотивуючи це тим, що 21.12.2009 року, між нею та ОСОБА_4 був укладений договір позики в сумі 2460,31 грн. На підтвердження договору  ОСОБА_4 надала письмову розписку. Розписка написана відповідачкою, в ній вона  визнає борг і зобов'язувалась повернути гроші  до 12.01.2010 року.  ОСОБА_4 відмовилась  повернути борг, в зв’язку з чим, вона була змушена 24.12.2009 року, взяти кредит в банку на суму 2000 грн. Для їх зняття сплатила банку 75,58 грн. Крім того, в зв’язку з неповернення позики просить суд стягнути з відповідачки проценти на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 68,63 грн. Вважає, що дії відповідачки нанесли їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 1700 грн. До цього часу гроші не повернуті, що змусило її звернутись до суду.

В суді  позивачка позов підтримала в повному об’ємі. Просила суд стягнути з відповідачки  гроші  за договором позики в сумі 4304,52 грн. включаючи в цю суму 1700 грн. моральної шкоди. Вона пояснила, що працювала в приватного підприємця ОСОБА_5, який орендував магазин  «Ірина» в м. Острог. В її обов’язки входило ведення бухгалтерських документів. В магазині працювала і відповідачка. В грудні у відділі, де працювала ОСОБА_4 виникла недостача. ОСОБА_5 сказав її погасити. Відповідачка не хотіла втратити роботу, а тому вона запропонувала позичити їй гроші, щоб та внесла їх в рахунок недостачі. ОСОБА_4 погодилась, позичила гроші, написала розписку і пообіцяла їх повернути

           Відповідачка позов не  визнала і пояснила, що у відділі магазину «Ірина» де вона працює продавцем виникла  недостача. Вона не позичала грошей в ОСОБА_3 і не віддавала їх ОСОБА_5 Власноручно  написала розписку про отримання від ОСОБА_3 грошей в сумі 2460,31 грн.

Суд вислухавши сторони, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, вивчивши  матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

 Свідок ОСОБА_5 показав, що у відділі  магазину, де працювала  ОСОБА_4 виникла недостача на суму біля 2700 грн. ОСОБА_3 позичила ОСОБА_4 гроші  в сумі 2400 грн., а решту ОСОБА_4 внесла із своєї заробітної плати. ОСОБА_4 написала розписку про отримання грошей в борг.

Свідок ОСОБА_6 показала, що у відділі де працювала ОСОБА_4 виникла недостача. Вона була присутньою, коли ОСОБА_4 писала розписку і була згідна віддати борг.

 Свідок ОСОБА_7 показала, що раніше, її сестра, ОСОБА_4 працюючи  в магазині, не мала недостач. Недостача виявилась при нових власниках магазину.

 Свідок ОСОБА_8  показав, що ОСОБА_4 йому говорила, що написала розписку про позику грошей для того, щоб повернути свої документи.

 Свідок  ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_4 працювала в магазині « Ірина» п’ять років і не мала недостач. З її слів він знає, що недостачу зробили їй нові власники магазину і сказали написати розписку. Розписку вона написала для того, щоб забрати свої документи.

 Свідок ОСОБА_10 показала, що  не була присутньою коли писалась розписка про борг, однак вважає, що вона могла бути написаною ОСОБА_4 для того щоб повернути свої документи. Раніше, при старих власниках, ні в кого з продавців магазину «Ірина» не виникали  проблеми.

Свідок ОСОБА_11 показала, що їй було відомо, що в ОСОБА_4 була недостача. Вона заходила в кабінет ОСОБА_3 та писала розписку.

ОСОБА_12 показала, що працювала прибиральницею в магазині «Ірина». Зі  слів продавців магазину знає, що  у відділі, де працювала  ОСОБА_4 була недостача. Вона бачила, як ОСОБА_4 заходила в кабінет ОСОБА_3 Зі слів ОСОБА_4 знає, що та написала розписку.

 В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.04.2010 року зазначено, що в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 по факту безпідставної невиплати заробітної плати та грубого порушення законодавства про працю було відмовлено на підставі п.2 ч.6 КПК України, тобто у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ст.ст.175,172 КК України.                                              

             Із власноруч написаної розписки, датованої 21.12.2009 року,  вбачається, що ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_3 гроші в сумі 2460,31 грн. і зобов'язувалась їх повернути  12.01.2010 року.

                                                  ( а.с.8)

            Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України,  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів( суму позики).

    В частині 2 статті 1047 ЦК України, зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути представлена розписка позичальника яка посвідчує передавання йому грошей позикодавцем визначеної грошової суми.

          Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику( грошові кошти у такій самій сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          В  судовому засіданні встановлено, що зазначені вимоги закону при  укладені договору позики були дотримані, а тому суд  вважає, що з ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_3 2460,31  грн.   за договором   позики.

          При цьому суд не бере до уваги позицію відповідачки про те, що вона не отримувала грошей в борг від позивачки, посилаючись на показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки це спростовується власноруч написаною нею розпискою про позику грошей.

          Крім того, відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позичальника.

           В суді встановлено, що ОСОБА_4 у встановленому порядку не оспорювала договір позики, укладений між нею та ОСОБА_3 21.12.2009 року.

           В ч.2 ст.1051 ЦК України зазначено, що якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може  ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця.

          Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

          Із розрахунку суми відсотків вбачається, що їх розмір з періоду з 13.01.2010 року по 30.03.2010 року  становив 68,63 грн.

                                                                      (а.с.9)

           Із  основної карти № НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_3 вбачається, що за зняття коштів в сумі 2000 грн. 24.12.2009 року, з її рахунку, сума комісії становила 75,58 грн., а тому ці збитки понесені позивачкою суд рахує необхідним стягнути з відповідачки.

                                                                        ( а.с.6-7)

           Крім того, суд вважає, що підлягають стягненню  у відповідності до статей 85,88 ЦПК України документально підтверджені судові витрати : судовий збір 51 грн. та 120 грн. витрат понесених  за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи

                                                                          (а.с.2-3).  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1046-1049ЦК України, ст.ст.10,60,85,88 212,218 ЦПК України, суд ,-                    

                                                                     в и р і ш и в  :

                 Позов задовольнити частково.

                 Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за договором позики 2460 гривень 31 копійок, 75 гривень 58 копійок збитків, 68 гривень 63 копійки процентів від суми позики, а всього -  2 604 гривні 52 копійки.

                  У відшкодуванні моральної шкоди відмовити.

                  Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3  51 гривню судового збору та 120 гривень витрат  за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.                          

 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження цього рішення в десятиденний строк з наступним поданням апеляційної скарги в двадцятиденний строк.

 Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження якщо вона буде подана в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

  В разі неподання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк, рішення набуває законної сили після закінчення цього строку.

                     Якщо таку заяву буде подано, але апеляційна скарга не  надійде протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, – рішення набуває законної сили після закінчення

       цього строку.

                  Суддя Острозького райсуду                                                                                   Ф.Л. Гуц.