ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2007 р.Справа № 12/208-3176

 15 год. 15 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль

до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 20.07.2006р. №0000741704/0/43671 та №0000731704/1/43670.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - підприємець

відповідача: Ткач І.Я. –заст. нач. юридичного відділу

Суть справи:

Приватний підприємець ОСОБА_1, м.Тернопіль, надалі позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, надалі відповідач про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2006р. №0000731704/1/43670 та №0000741704/0/43671.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на податкове повідомлення-рішення №0000731704/1/43670 від 20.07.2006р.,  податкове повідомлення-рішення №0000741704/1/43671 від 20.07.2006р., акт про результати позапланової документальної перевірки №10292/17-326/2541502112 від 16.05.2006р., скаргу про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.05.2006р. №0000741704/0/30117 та №0000731704/0/30116, рішення про результати первинної скарги №43000/7/25-01 від 18.07.2006р.,інші матеріали.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує.

Відповідач у поданому заперечені на позов №51984/7/10-015 позовні вимоги вважає безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що приватним підприємцем ОСОБА_1 не пред’явлено документально підтверджених витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, тому відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»податковим органом при проведенні остаточних розрахунків витрати враховані за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією від 18.01.1993р. №36-32 в даному випадку за нормою 25% для торговельної діяльності та 50% для будівельно-монтажних робіт. За твердженням відповідача чистий оподатковуваний доход підприємця ОСОБА_1 за 3-4 квартали 2003 року становить 611739 грн., за 2004 рік 63221 грн. Тому, Тернопільською ОДПІ на підставі проведених розрахунків донараховано підприємцю за 3-4 квартали 2003 року 242975,70 грн. податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 7.1 ст. 7 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»та за 2004 рік 8218,73 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач посилається на те, що доходи підприємця ОСОБА_1 з липня 2003 року підлягають оподаткуванню за загальною системою, тому відповідно до п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до п. 9.3 ст. 9 зазначеного закону він повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість. Однак, реєстраційна заява підприємцем не подавалася та податкові зобов’язання за період з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. не нараховувалися та сплачувалися, податкові накладні для визначення податкового кредиту підприємцем ОСОБА_1 до перевірки не пред’явлені.

Тернопільською ОДПІ відповідно до ставки податку визначеного підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»донараховано приватному підприємцю ОСОБА_1 258838 грн. податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

Працівниками Тернопільської ОДПІ проведено перевірку суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи –ОСОБА_1, за наслідками якої складено Акт від 16.05.2006р. №10292/17-326/2541502112 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.06.2002р. по 28.02.2006р.».

В ході проведення перевірки встановлено та зафіксовано в Акті перевірки, що підприємець уклав договір на виконання будівельно-монтажних робіт з ВАТ „Тернопільавтотранс-16100" б/н від 04.06.2002р., згідно якого підприємець ОСОБА_4 виступає генеральним підрядником, а підприємець ОСОБА_1 виступає підрядником з проведення будівельно-монтажних робіт торгово-побутового комплексу по вул. Живова,7 в м. Тернополі.

За даним договором підрядник –позивач по справі зобов'язувався виконати передбачені договором роботи згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, графіком виконання робіт, забезпечити готовність виконаних ним робіт і здати роботи в визначені строки.

Підрядник виконує власними та залученими силами і засобами всі передбачені проектом роботи , усуває протягом гарантійного строку експлуатації об"єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Підрядник забезпечує введення в дію виробничих потужностей і об'єктів разом з Замовником.

Разом з тим, підприємцем ОСОБА_1 було залучено до виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ „ІНКО Центр", (договір підряду б/н від 09 липня 2002р.) Згідно умов зазначеного договору підрядник „ІНКО Центр" приймає на себе виконання робіт по будівництву та реконструкції приміщень і будівель на території міського автовокзалу. Термін виконання робіт встановлюється до III кварталу 2004р. За додатковими умовами вищевказаного договору підрядник ПП ОСОБА_1 забезпечує субпідрядника необхідними будівельними матеріалами та автотранспортом, а також надає складські приміщення.

За даними перевірки в ПП ОСОБА_1 відсутні будь-які орендовані чи власні складські приміщення, також відсутні угоди про надання транспортними підприємствами в оренду підприємцю транспортних засобів.

Підприємцем, на вимогу перевіряючого проектно-кошторисної документації не пред'явлено. Акти виконаних робіт (форми КБ - 2в) пред"явлено частково, а саме акт виконаних робіт № 1 та № 2 підписані в односторонньому порядку, підрядником ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підписи замовника відсутні.

Згідно пояснення підприємця ОСОБА_1 для участі в будівництві залучались грошові кошти та будівельні матеріали юридичних осіб та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності..

Відповідачем були надіслані запити фізичним особам - СПД про надання інформації стосовно взаємовідносин з ПП ОСОБА_1 та отримано матеріали від  останніх щодо взаємовідносин з даним підприємцем , які використано при перевірці.

За результатами проведених опитувань фізичних осіб - СПД та отриманої інформації про взаємовідносини з ПП ОСОБА_3 встановлено , що фізичні особи приймали дольову участь в будівництві торгово-побутового комплексу шляхом залучення їх грошових коштів.

Разом з тим, як підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, виписаними ПП ОСОБА_1 –підприємець ОСОБА_1 приймав „будівельні матеріали" на суму в гривневому еквіваленті без зазначення асортименту.

Інших документів, що підтверджують факт отримання коштів ПП ОСОБА_1 від фізичних осіб матеріалами справи не доведено та судом не здобуто.

В ході перевірки встановлено, що ПП ОСОБА_1 до обсягу виручки, за відповідні періоди суму отриманих грошових коштів від фізичних осіб - СПД не включав, чим за висновками перевіряючи порушив ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Отже, як зафіксовано в акті перевірки приватний підприємець ОСОБА_1 занизив обсяг виручки в другому півріччі 2002р. та в 2003р. на суму залучених грошових коштів від фізичних осіб - СПД, які брали дольову участь у будівництві торгово-побутового комплексу в м. Тернополі по вул. Живова,7.

За даними перевірки фактичний обсяг виручки за період з 01.06.2002р. по 31.12.2002р. складає 366813 грн., що привело до заниження доходу в 2002р. на 301413 грн., в 2003р. підприємець отримав обсяг виручки 2047504 грн., що призвело до заниження доходу в 2003р. на 1880504 грн.

Приватний підприємець ОСОБА_1 за даними перевірки в першому півріччі 2003р. отримав обсяг виручки 604131 грн. та перевищив обсяг продажу 500 000 грн. Отже, за твердженням відповідача, відповідно до ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" починаючи з третього кварталу 2003р. повинен перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності.

Таким чином, як встановлено в Акті перевірки позивачем порушено ст. 1 Указу президенту України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

В зв’язку з цим податковим органом зроблений висновок, що доходи, отримані підприємцем в другому півріччі 2003 року та 2004 році повинні оподатковуються за загальною системою оподаткування обліку та звітності.

Перевіркою встановлено, що підприємець ОСОБА_1 в Тернопільській ОДПІ платником податку на додану вартість не реєструвався.

Відповідно до п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168-97 із змінами та доповненнями (в редакції, що діяла в періоді, який підлягав перевірці), платником податку є - особа , що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу. Отже, згідно п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168-97 із змінами та доповненнями, особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов"язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження .

Оскільки, як встановлено перевіряючими,  доходи підприємця з липня 2003р. підлягають оподаткуванню за загальною системою, а торгівельна діяльність здійснюється за готівкові кошти, то згідно п. 9.4 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168-97 із змінами та доповненнями, за твердженням відповідача підприємець ОСОБА_1 повинен був подати реєстраційну заяву до органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення торгівельної діяльності з торгівлі за готівкові кошти.

Приватний підприємець ОСОБА_1 декларації з податку на додану вартість до Тернопільської ОДПІ у встановлений законодавством термін не подавав, чим  за твердженням відповідача порушено п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168-97 із змінами та доповненнями (в редакції, що діяла в періоді, який підлягав перевірці).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168-97 база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем в зв"язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

За період з 1 липня 2003р. по 31 грудня 2004р. доходи отримані від продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України оподатковуються за ставкою двадцять відсотків від бази оподаткування податку на додану вартість відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість».

Податковим органом взято до уваги те, що податкові зобов’язання з податку на додану вартість з 01.07.2003р. не нараховувалися а не сплачувалися, податкові накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей до перевірки не пред»явлено, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

За даними перевірки суми зобов’язань з податку на додану вартість з 1 липня 2003 року по 31 грудня 2004 року становлять 258838 грн., які приватним підприємцем не задекларовані та не сплачені.

20 липня 2006 року Тернопільською ОДПІ за №0000731704/1/43670 прийняте податкове повідомлення-рішення, яким згідно підпунктом «б»підпункту  4.2.2 статті 4, підпунктами 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі Акту перевірки №10292/17-326/2541502112 від 16.05.2006р. за встановленні порушення п. 2.3 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. А п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»приватному підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 258838 грн. основного платежу та 132479 грн. штрафних санкцій.

20 липня 2006 року за №0000741704/1/43671 Тернопільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»на підставі Акту перевірки №№10292/17-326/2541502112 від 16.05.2006р. за встановленні порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»приватному підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів від підприємницької діяльності в сумі 251194,43 грн.

Приватним підприємцем подавалася скарги про визнання недійсними прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень, однак, рішенням Тернопільської ОДПІ від 18.07.2006р. №43000/7/25-011 «Про результати розгляду первинної скарги»податкові повідомлення-рішення про визначення підприємцю ОСОБА_1 сум податкових зобов’язань за платежем податок на додану вартість в сумі 391317 грн. та податок з доходів фізичних осіб в сумі 251194,73 грн. залишені без змін.

Дані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ оскаржуються підприємцем в судовому порядку.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 20.07.2006р. №0000741704/0/43671 та №0000731704/1/43670  слід визнати нечинними, виходячи з наступного.       

Так відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції від 28.06.1998р. № 746/99) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційної форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 мільйон гривень.

Відповідно до ст. 1 Указу „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” –виручка це сума фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Як підтверджується матеріалами справи, а саме накладними на отримання будівельних матеріалів (ст.24-104 справи) позивач по справі отримував від фізичних осіб будівельні матеріали. Хоча в накладних які долучені до матеріалів справи не зазначено найменування, вартість, кількість, та ціна будівельних матеріалів, також відсутні докази їх оприбуткування.

Разом з тим, матеріалами справи не доведено, що позивач перебував в договірних зобов’язаннях з фізичними особами, якими виписувалися накладні про отримання будівельних матеріалів.  

Так, отримання виручки в розумінні ст. 1 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” і ст.ст. 626-633 Цивільного кодексу України передбачає необхідність укладення договору відповідно до якого одна сторона –підприємець, взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг перед іншою стороною.

Як свідчать матеріали справи, позивач як підрядник перебуває в договірних відносинах з ВАТ „Тернопільавтотранс-16100” згідно з Договором на виконання робіт по будівництву від 04.06.2006р. Згідно з умовами Договору (п. 3) оплата здійснюється Замовником підряднику певними частками за конкретно використаний обсяг робіт згідно акту прийому-здачі.

Матеріалами справи не доведено, що сторонами на виконання умов договору підписувались акти прийому-здачі виконаних робіт.

Як зазначено в поясненні позивача від 30 січня 2007р. на час перевірки об’єктів, будівництво яких здійснено на виконання Договору на виконання робіт № 4 від 04 червня 2006р. об»єкти не прийняті в експлуатацію, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

За таких обставин, слід вважати висновок відповідача, про те, що матеріали та кошти отримані позивачем для будівництва торгово-побутового комплексу останнього є виручкою не ґрунтуються на нормах закону та не підтверджуються матеріалами справи. Адже, матеріалами справи не доведено, що у позивача існували будь-які зобов’язання перед особами, які зазначені в накладних на отримання будівельних матеріалів.

За фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах приватним підприємцем ОСОБА_1 Тернопільською транспортною прокуратурою було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України.

Постановою про закриття кримінальної справи в частині пред’явлення обвинувачення від 25.12.2006р. кримінальну справу № 1671931 в частині пред’явленого обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 КК України закрито, за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину.

Як вбачається з зазначеної постанови слідством встановлено, що отримуючи кошти та будматеріали від третіх осіб для будівництва приміщень ВАТ „Тернопільавтотранс-16100” ОСОБА_1 не набув на них права власності.

Разом з тим, при визначенні бази оподаткування за єдиним податком слід враховувати виручку, фактично отриману суб’єктом оподаткування на розрахунковий рахунок або (та) в касу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що матеріалами справи не підтверджується.

Що стосується обчислення в акті перевірки суми отриманого позивачем валового доходу від залучення матеріалів та коштів для будівництва  то тут слід враховувати наступне.

Так, відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 997_635, дохід - сума будь-яких коштів,  вартість матеріального і нематеріального майна,  інших активів,  що мають вартість,  у тому числі цінних паперів,  одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 876 ЦК України з змінами, внесеними згідно з Законом № 05-39-10/6172 від 15.12.2005р. власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Матеріалами справи не доведено, що кошти та будматеріали передавались позивачу у власність.

Тому непереконливими є висновки перевіряючого, зафіксовані в акті перевірки про те, що будматеріали та кошти залучені для будівництва торгово-побутового комплексу на замовлення ВАТ „Тернопільавтотранс 16100” за друге півріччя 2003р. в розмірі 1202811 грн. та за 2004р. в розмірі 91374 грн. є доходом позивача.   

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачу неправомірно визначено суму податкового зобов»язання за платежем з податку на додану вартість на суму 391317 грн., в тому числі 258838 грн. за основним платежем та 132479грн. за штрафними санкціями, та суму податкового зобов»язання за платежем з податку з доходів на суму 251194,43 грн.   

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 20.07.2006р. №0000741704/0/43671 та №0000731704/1/43670.

3.          Стягнути з Державного бюджету 6 грн. 80 коп. судового збору на користь приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

4.          Виконавчий лист видати за заявою приватного підприємця ОСОБА_1

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „14” лютого 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.      

      Суддя