ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2010 р.                                                            Справа № 61/102-10

вх. № 3158/4-61

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., за довіреністю №1163 від 03.03.2010р.;

відповідача - не з"явився;  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщення господарського суду Харківської області справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків  

до   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків  

про стягнення 619,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач - КП "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду  Харківської області з позовною заявою до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 619,89грн., з яких: заборгованість за щомісячне користування місцем за договором №6556 від 11.03.2008р. у розмірі  - 506,29грн.; пеня за неповну сплату платежів  за договором №6556 від 11.03.2008р. у розмірі  - 113,60грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

 Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2010р., надав уточнення позовних вимог (вх.№10175), в якій збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача  заборгованість в розмірі 619,89грн., з яких: заборгованість за щомісячне користування місцем за договором №6556 від 11.03.2008р. у розмірі  - 506,29грн.; пеня за неповну сплату платежів  за договором №6556 від 11.03.2008р. у розмірі  - 113,60грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та 20,40 грн. витрат, пов"язаних з отриманням довідки з ЄДРПОУ щодо відповідача,  позовні вимоги підтримав  з урахуванням наданих ним уточнень. Також позивач надав клопотання (вх.№10176) про долучення до матеріалів справи додаткових докусентів, які долучаються судом до справи.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2010р. не з’явився, документів, витребуваних  судом та відзиву на позовну заяву, не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить долучене  до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр.26).

Присутній в судовому засіданні 12.05.2010 року представник позивача  вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі  відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 22.04.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

11 березня 2008 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі –позивач), та  ФОП ОСОБА_3 (далі–відповідач) було укладено договір №6556 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі-договір), відповідно до умов договору та акту приймання-передачі, позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться в комунальній власності для розміщення спеціальної конструкції, згідно з додатком № 1 до договору - щит стаціонарний (4,00х3,00х2), за адресою: м. Харків, вул.Греківська - вул.Староверещаківська, строком з 11 березня 2008 року по 30 червня 2008 року (п1.4 договору).

На підставі довідки відділу відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріорітету від 11.03.2008р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (4,00х3,00х2), за адресою: м. Харків, вул.Греківська - вул.Староверещаківська, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

03.04.2008р. на адресу позивача надійшов від відповідача лист (вх.№1080), в якому він просив внести зміни в документацію , у зв"язку з коректуванням адреси , а саме, змінити адресу розташування спеціальної конструкції : замість адреси : вул.вул.Греківська - вул.Староверещаківська - адреса: вул.Біологічна - вул.Староверещаківська.

Відповідно до п.п. З.4.6., 4.1., 4.5 договору та додатку № 1 до договору № 6556 від 13.03.2008 року відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 665,28 грн., у т.ч. ПДВ 20% .

Згідно з п.4.2 договору №6556 від 11.03.2008р. з дня укладення цього договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях , які встановлюються на місцях , наданих за договором (в період дії приорітету на місце) "Користувач" щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями у розмірі 25% від суми , передбаченої п.4.1 цього договору , що складає 166,32грн.

У зв’язку з порушенням відповідачем своїх  зобов’язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надані у користування місця, у відповідача перед позивачем  виникла заборгованість у сумі 506 грн.29 коп.

11.06.2008р. на адресу позивача надійшов лист з Відділу реклами №3324, в якому було проінформовано про те , що пріоритет на місце розташування , встановлений за заявкою , відповідачеві скасовано.

Таким чином, станом на 11.06.2008р. договір №6556 від 11.03.2008р. вважається таким, що припинив свою дію.

Як вбачається з матеріалів справи,  19.10.2009 року  позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №5028 з вимогою погасити  заборгованість, дану претензію відповідач отримав 28.10.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.  

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов’язання згідно договору №6556 від 11.03.2008р. виконав належним чином, але відповідач свої зобов’язання  не виконав, внаслідок чого у нього виникла  заборгованість перед позивачем в сумі 506,29грн за користуванням місцем за договором, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Статтею  599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання за договором №6556 від 11.03.2008р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості розмірі 506,29грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

За прострочення внесення платежів по договору  позивач нарахував відповідачу пеню за неповну сплату платежів за договором №6556 від 11.03.2008 року у розмірі 113,60грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 113,60грн.  підлягає стягненню на користь позивача.

Заявою про уточнення позовних вимог (вх. 10175 від 12.05.2010р.) позивачем були збільшені позовні вимоги на 20,40 грн. (до заяви про уточнення позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 500 від 19.04.2010р. про сплату 17,00 грн. та  платіжне доручення № 539 від 22.04.2010р. про сплату 3,40грн.), в зв"язку з витребуванням судом у позивача довідки щодо знаходження відповідача в ЄДРПОУ.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи,  призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у вигляді сплати державного мита в сумі 102,00 грн. , витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрат, пов"язаних з розглядом справи в сумі 20,40 грн. у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 610, 611, 785 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду судом.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61019, АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2в Філії №4 банку "Грант", ІПН НОМЕР_1 , МФО 350426 ) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м.Харків, пр.Леніна,38,оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) заборгованість у розмірі 619,89 грн., з яких: 506,29 грн. –заборгованість за  щомісячне користуванням місцем; пеня за несвоєчасну сплату за користуванням місцем –113,60 грн., а також - 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат, пов"язаних з розглядом справи в сумі 20,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                

Повний текст рішення підписано 14.05.10р.

Справа №61/102-10.