ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
справа № 5020-5/072
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості в розмірі 2217,18 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач: (ТОВ „Торговий дім „Арда”) - Смоляр Михайло Петрович, представник, довіреність б/н від 15.03.2010;
Відповідач: (ФОП ОСОБА_1) - не з’явився.
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська продовольча компанія”, звернувся до суду з позовом до відповідача, суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором поставки № 62-SV від 02.04.2007 в розмірі 2217,18 грн., з яких: 1586,75 грн. –основний борг, 189,89 грн. –пеня, 358,36 грн. –збитки від інфляції, 82,18 грн. –3% річних.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві (ухвала про порушення провадження про справі отримана відповідачем особисто – поштове повідомлення № 16935 від 26.04.2010, а.с.21).
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
02.04.2007 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір поставки № 62-SV.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, постачальник зобов’язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 7.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє один рік, а у частині невиконаних зобов’язань –до їх повного виконання.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 7544,20 грн., що підтверджується витратними накладними, які долучені до матеріалів справи (а.с.10-15).
Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 1586,76 грн. крім того, сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, який долучений до матеріалів справи (а.с.27).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючими суб'єктам здійснюється за правилами договору купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Статтею 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 3.2 договору, покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 10-ти календарних днів з дати її поставки.
Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 1586,76 грн. відсутні.
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 189,89 грн.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, відповідно до пункту 5.5 договору у випадку порушення покупцем строків, визначених у пункті 3.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних у пункті 3.2 Договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.
Таким чином, сторонами у договорі передбачений інший період нарахування пені, ніж встановлений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути 3% річних та збитки від інфляції.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 82,18 грн., та збитки від інфляції в розмірі 358,36 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2217,18 грн., з яких: 1586,75 грн. –основний борг, 189,89 грн. –пеня, 358,36 грн. –збитки від інфляції, 82,18 грн. –3% річних.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232867, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в сумі 2217,18 грн., з яких: 1586,75 грн. –основний борг, 189,89 грн. –пеня, 358,36 грн. –збитки від інфляції, 82,18 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 254,75 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
03.06.2010