ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"18" червня 2010 р.                                                                            Справа  № 7/59

за позовом          Приватний підприємець ОСОБА_1  

до відповідача   Підприємство об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний Ринок"       

про захист прав суб'єкта господарювання шляхом установлення господарських правовідносин і вирішення переддоговірного спору

                                                                                                              Суддя  

Представники:

Від позивача  :  ОСОБА_1

Від відповідача :  Романова М.О.  

В судовому засіданні 14.06.2010 року оголошувалась перерва до 18.06.2010 року для виготовлення та оголошення повного тексту рішення.  

СУТЬ СПОРУ:   Позивач звернувся в господарський суд з позовом в якому просить визнати укладеним між позивачем та відповідачем господарський договір № б/н від 27.02.2010р. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позові та у судовому засіданні посилається на те, що здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі на торговому місці № 2 розміром 6,67 кв.м. на території, орендованій відповідачем. Позивач і відповідач є суб'єктами господарської діяльності, відносини між якими повинні регулюватись господарським договором, який відповідно ст. 633 Цивільного кодексу України є видом публічного договору, і його укладення згідно з вказаним законом між сторонами є обов'язковим. Ні позивач, ні відповідач не мають права відмовитись від укладення такого договору. Окрім того, додатковим обгрунтуванням підстав укладення вказаного договору позивач вважає ту обставину, що являється членом міської громадської організації "Рівненський Ювілейний ринок", яка в свою чергу є засновником відповідача, а тому має переважне право на укладення договору.

В зв’язку з відмовою відповідача укласти запропонований договір позивач на викладених підставах просить позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні проти позову заперечує, зазначаючи, що відповідно до норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, які є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Також відповідач зазначає, що позивачем безпідставно віднесено запропонований йому договір до публічних договорів, оскільки останній не направлений на надання послуг, торгівлю тощо невизначеному колу осіб. Разом з цим зазначає, що позивач ніколи не являвся членом міської громадської організації "Рівненський Ювілейний ринок" та не має жодних переважних прав на укладення договору. Враховуючи вказані обставини, відповідач  просить в позові відмовити.

               Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

             Розпорядженням міського голови м. Рівного № 800-р від 05.05.2006р. Підприємству об’єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський ювілейний ринок" дозволено до 01.09.2006р. (до надання в орендне користування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 –територія, що прилягає до існуючої ділянки торговельного майданчика "Ювілейний"), проводити справляння ринкового збору з торгуючих, які здійснюють торговельну діяльність  за вказаною адресою (а.с. 44).

24 квітня 2007р. між Рівненською міською радою (орендодавець) та Підприємством об’єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський ювілейний ринок" (орендар) укладено договір оренди землі № 1256 відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 942 м.кв., яка розташована в АДРЕСА_2, строком на 10 років для будівництва та обслуговування ринку. Земельна ділянка передана відповідачу по акту приймання-передачі від 25.04.2007 року. (а.с. 19-22).  

На орендовані відповідачем земельній ділянці розміщений кіоск № 2 розміром 6,67 кв.м., який належить позивачу - підприємцю ОСОБА_1.

До 01 лютого 2007 року правовідносини між підприємцем ОСОБА_1 та ПОГ "Перелесник" були врегульовані договором № 32/2 від 01.10.2006 року про надання послуг при здійсненні торгівлі. (а.с. 86). Зазначений договір припинив свою дію 01 лютого 2007 року в силу п.п. 5.1, 5.2 (угода діє три місяці та за відсутності заяв сторін продовжує дію ще на місяць).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, в подальшому між сторонами не були досягнуто згоди щодо укладення угод на займане позивачем торгове місце з метою врегулювання господарських відносин.

Внаслідок цього, рішенням господарського суду Рівненської області від 28.12.2009 року зі справи № 14/50 підприємця ОСОБА_1 зобов'язано звільнити земельну ділянку, що знаходиться під кіоскомАДРЕСА_2 шляхом демонтування кіоску. Зазначене рішення оскаржено сторонами в апеляційному порядку.

Позивачем було підготовлено проект договору від 27.02.2010 року між ПОГ "Перелесник" та підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 9-10) з посиланням на ст. 633 ЦК України та ст. 181 ГК України. Предметом договору визначено слідуюче:

- Сторони  договору спрямовують свою господарську діяльність на задоволення потреб громадян у товарах та послугах, досягнення спільної мети по створенню на території підприємства впорядкованої торгівлі. Предметом договору є надання підприємством, як суб'єктом господарської і представницької діяльності, підприємцю господарських та інших послуг, передбачених чинним законодавством і установчими документами підприємства;

- за цим договором підприємець облаштовує торгове місце № 2 (кіоск) розміром 4 кв.м., на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, переданої підприємству в оренду згідно з договором оренди № 1256 від 24.04.2007 року, а підприємство створює підприємцю для цього всі необхідні умови для нормальної господарської діяльності останнього. До договору в якості додатку додається витяг плану розташування торгового місця підприємця за цим договором за остаточним дозволом на встановлення малої архітектурної форми Управління містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому. Вказаний додаток є невід'ємною частиною цього договору.

Зазначений проект договору разом із заявою (пропозицією укласти і підписати договір) було направлено відповідачу.

Відповідач листом від 09.03.2010 року № 023/03-10 відмовився від укладення запропонованого позивачем договору.

Частинами 1,3,4,6,7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено:

1. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

3. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

6. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

У разі якщо для створення можливості постачання електроенергії, газу за технічними умовами постачальника за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані додаткові мережі (об'єкти), у договорах про постачання зазначеної продукції (послуг) передбачаються передача збудованих мереж (об'єктів) постачальнику і відшкодування забудовнику, інвестору витрат на їх будівництво.

7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України :  

1.  Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, який передбачає (частини 1-6) :

1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо)..

В той же час, частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України, передбачено, що  у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За умовами ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Аналогічні за змістом норми встановлені статтями 638-642 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на те, що договір  від 27 лютого 2010 року, спір щодо укладання якого розглядається судом є публічним, не грунтується на законі та є безпідставним, оскільки відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Однак з характеру правовідносин, що мали бути врегульовані договором від 27 лютого 2010 року вбачається, що він не може стосуватися кожного, хто звернеться до відповідача з пропозицією його укласти, оскільки такий договір може бути укладений лише з особою, яка зареєстрована підприємцем, або юридичною особою, яка здійснює роздрібну торгівлю та ринку.

Таким чином посилання позивача на обов'язковість укладення спірного договору є безпідставним.

Будь-яких дій, які б свідчили про бажання відповідача укласти спірний договір в межах строку для відповіді на пропозицію його укладення, судом не встановлено (ч. 2 ст. 642 ЦК України). Сплата позивачем ринкового збору (а.с. 45-54) не являється доказом прийняття пропозиції щодо укладення договору з боку відповідача, оскільки ринковий збір по своїй суті не являється предметом надання послуг відповідачем, а є різновидом обов'язкового внеску до бюджету.

Крім цього, визнання договору укладеним є застосуванням одного зі способів захисту прав, не передбачених законом, а тому не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Посилання позивача на те, що являючись членом міської громадської організації "Рівненський Ювілейний ринок" (яка є засновником ПОГ "Перелесник") вона має переважне право на укладення даного договору та зайняття місця для здійснення торгівлі є безпідставним з огляду на наступне.

Статут міської громадської організації "Рівненський Ювілейний ринок" (а.с. 143-146) не містить жодних положень про надання переваг членам організації в праві укладати договори з ПОГ "Перелесник" та/або встановлення будь-яких пільгових умов щодо здійснення підприємницької діяльності (торгівлі тощо) на орендованій відповідачем земельній ділянці.  

За наведених обставин, позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України на позивача покладаються понесені відповідачем витрати на оплату послуг адвоката в сумі 800,00 грн.  

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд –

       ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 23.06.1999 р.) на користь підприємства об'єднання громадян "Перелесник" міської громадської організації "Рівненський Ювілейний ринок" (м. Рівне, вул. Ювілейна, 9/89, код ЄДРПОУ 34021196) - 800 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

   Суддя                                                                

повний текст підписано та оголошено сторонам 18.06.2010 року