ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
"04" лютого 2008 р.Справа № 02-2/16-049
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
Суддя, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, АДРЕСА_2 про розірвання договору оренди від 01.12.2007р. на частину приміщення магазину площею 18 кв.м. по вул. С.Бандери в м.Чортків та стягнення з відповідача плати за користування орендованим приміщенням за грудень 2007р. та січень 2008р. в розмірі 2160 грн., встановив, що:
- до позовної заяви не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, проте документи, додані до позовної заяви не можуть бути належними доказами, якщо такі не засвідчені належним чином.
У відповідності до вимог п.4.10.1 ПРИМІРНОЇ ІНСТРУКЦІЇ з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997р. №1153, яка відповідно до п.2 Постанови є обов’язковою для здійснення діловодства на підприємствах, в установах та організаціях, а копія документа виготовляється рукописним, машинописним способами. Текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, і засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу. Відмітка „копія” зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа. Напис про засвідчення документа складається із слова „Згідно”, найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту „Підпис”.
Натомість, заявником до позовної заяви б/н від 31.01.2008р. долучено не засвідчені належним чином копії документів, що суперечить нормам ст. 36 ГПК України, відтак, не мають доказової сили.
- до позовної заяви не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Згідно п.п. «а»п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” від 21 січня 1993 року (із наступними змінами та доповненнями) із позовних заяв майнового характеру сплачується державне мито в сумі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.00 коп.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Підпунктом «б»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” передбачено, що державне мито із позовних заяв немайнового характеру оплачується за ставками у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85 грн.). Крім того, якщо в одній позовній заяві об’єднані вимоги майнового та немайнового характеру, то у відповідності з п. 36 Інструкції ГДПІ України від 22.04.1993р. „Про порядок обчислення та справляння державного мита”, державне мито підлягає оплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового, так і немайнового характеру, відповідно 102 грн. та 85 грн.
Однак, заявником при зверненні до господарського суду з даною позовною заявою державне мито сплачено лише в сумі 102 грн., що випливає із квитанції № 343 від 29.01.2008 р. на сплату 102 грн. державного мита.
Таким чином, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду у відповідності до пунктів 3,4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі наведеного, керуючись пунктами 3,4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя
УХВАЛИВ:
1. Повернути без розгляду позовну заяву б/н від 31.01.2008р. та додані до неї документи, всього на 24 аркушах, в тому числі квитанцію № 343 від 29.01.2008 р. про сплату 102 грн. державного мита та квитанцію № ПН38124 від 31.01.2008р. про сплату 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ОСОБА_1, АДРЕСА_1
2.Повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.
Суддя