Справа 2-67/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

21 березня 2007 року                                                           м. Монастирище

Монастирищенський районний суд

Черкаської області

в складі:       головуючої-судді:                 Мазай Н.В.

при секретарі:                      Возній В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, -

встановив:

Позивачка 29.01.2007 року звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі посилаючись на те, що з 07.06.2006 року по 01.11.2006 року вона працювала у відповідача підсобним працівником, згідно трудового договору № 5 від 07.06.2006 року. Зароблений, але не виплачений відповідачем заробіток складає близько 2 000 гривень. Вона неодноразово зверталася до приватного підприємця ОСОБА_2. з проханням виплатити належну їй суму заробітної плати, проте до цього часу її прохання залишилось без задоволення. Оскільки, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому проводиться в день звільнення, а тому відповідач повинен був з нею розрахувати. В зв'язку з невиплатою їй при звільненні заробітної плати в добровільному порядку вона змушена звертатися в суд з позовом.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги, просить стягнути з позивача на її користь зароблені та не отримані за виконання робіт по сапці буряка 1 ц цукру, 2 ц зерна та моральну шкоду, яку вона оцінює в 1 500 гривень та пояснила, що з приватним підприємцем ОСОБА_2. нею був укладений трудовий договір від 07.07.2006 року через Монастирищенський районний центр зайнятості на сапку буряків. Вона разом зі своєю сім'єю чоловіком та дітьми їздила в с. Коритня та сапала буряки на орендованій ОСОБА_2. землі. Всього вона просапала дві сапки буряків та один раз збирала буряки. До місця роботи вона добиралася за власний рахунок, декілька разів підвозив чоловік та син, інколи пішки. Оплату коштів на проїзд до місця роботи вона з ОСОБА_2. не обумовлювала. За виконану роботу ОСОБА_2. повинен був заплатити їй З мішки цукру та 3 ц зерна. Після виконання робіт вона звернулася до ОСОБА_2. з проханням видати їй довідку про заробітну плату. ОСОБА_2. довідки не видав і вона втратила соціальні допомоги, а тому вважає, що своїми діями ОСОБА_2. завдав їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 1 500 гривень.

Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він дійсно укладав договір з позивачкою у справі ОСОБА_1, через центр зайнятості. Посаду за договором він їй визначив різноробоча чи підсобний працівник, як записано в трудовій книжці. Землю з буряками для сапки він ОСОБА_1 не наділяв. Вона сапала буряки на орендованій ним землі, але як в допомогу своїй подрузі ОСОБА_3., якій він дійсно виділив 1 га буряків. Також він заплатив ОСОБА_3 наперед мішок цукру за сапку буряків. Уклавши договір з ОСОБА_1 він сподівався, що для неї буде робота, однак роботи не було і за трудовим договором вона ніякої роботи не виконувала, а тому заборгованість по заробітній платі в нього перед ОСОБА_1 відсутня. Він вважає, що з даним позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі до нього повинна звернутися ОСОБА_3., оскільки він наділяв буряки для сапки саме їй і не повністю з нею розрахувався. До роботи по сапці буряків він ОСОБА_1 не допускав, землю їй не

виділяв. Він неодноразово звертався до ОСОБА_1 з проханням під'їхати в Монастирищенський районний центр зайнятості та розірвати трудовий договір, оскільки роботи не було. Однак протягом майже пів року ОСОБА_1 ухилялася від розірвання трудового договору. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення та виходить з наступного :

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно трудового договору № 5 від 07.06.2006 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, остання прийнята на роботу різноробочою. Договір зареєстровано в Монастирищенському районному центрі зайнятості 07.06.2006 року. (а.с. 4);

На основі трудового договору № 5 від 07.06.2006 року ОСОБА_1 зроблено запис в трудову книжку від 07.06.2006 року, в якому вона прийнята на роботу до приватного підприємцяОСОБА_2. підсобним працівником ( а.с. 5).

Таким чином, позивачці у відповідності з трудовим договором фізичною особою ( підприємцем) ОСОБА_2. визначена робота на посаді різноробочої (підсобного працівника).

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Фактично, із позивачкою було укладено договір на виконання роботи підсобного працівника. Разом з тим, позивачка умов трудового договору № 5 від 07.06.2006 року не виконувала, фактично невідпрацювала ні однієї години, про що свідчать її пояснення, пояснення відповідача, показання свідків, а також підтверджується довідкою ППОСОБА_2. ( вх. № 791 від 27.02.2007 року) згідно з якою, 07.06.2006 року ОСОБА_2. з гр. ОСОБА_1 було укладено трудовий договір від 07.06.2006 року, яким остання була прийнята на роботу підсобним працівником. Однак, в зв'язку з відсутністю в потребі її використання як підсобного працівника, тобто у відсутності роботи, їй робота не надавалась, а тому заборгованість по заробітній платі відсутня. Трудовий договір з ОСОБА_1 реєструвався через Монастирищенський районний центр зайнятості і ОСОБА_1 довгий час ухилялася від розірвання трудового договору саме через центр зайнятості ( а.с. 15), а тому позов про виплату їй заробітної плати на підставі договору не підлягає до задоволення.

Суд вважає, що позов не підлягає до задоволення і в частині оплати праці за сапку буряків, так як відповідно до ч. З ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (ч. 4 ст. 24 КЗпП України).

Згідно п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" - фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Той факт, що приватний підприємець ОСОБА_2. землю для сапки буряка позивачці ОСОБА_1 не наділяв та до цієї ділянки роботи її не допускав підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. Свідки пояснили, що земельну ділянку, для сапки буряків, ОСОБА_2. наділяв ОСОБА_3., і ОСОБА_1 дійсно сапала буряки на ділянці, яка була виділена орендарем ОСОБА_2. саме ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_3. пояснила в судовому засіданні, що приватний підприємець ОСОБА_2. виділив їй для сапки буряка 1 га землі. Вона з цього гектара виділила частину землі для сапки буряків ОСОБА_1 За просапку буряків приватний підприємець ОСОБА_2. наперед виділив їй мішок цукру. Вона запитувала у ОСОБА_2. дозволу, щоб разом з нею сапала ОСОБА_1 Частину землі вона сама виділила ОСОБА_1 ОСОБА_2. з нею повністю не розрахувався за сапку буряків, але звертатися в суд з позовом до нього вона не буде.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 показали в судовому засіданні, що сапали буряки в с Коритця Монастирищенського району разом з ОСОБА_3. та ОСОБА_1 Однак, вони не знають чи наділяв сам ОСОБА_2. ОСОБА_1 буряки для сапки.

Фактично до виконання роботи по сапці буряків позивачка була допущена ОСОБА_3., яку відповідач не уповноважував наділяти земельну ділянку та яка права допуску до виконання роботи як власник чи уповноважений орган не мала, а тому трудові правовідносини між позивачкою та відповідачем не виникли, що є підставою відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати.

Суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення, так як позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем її прав та її заподіяння.

На підставі викладеного, ст. ст. 21, 24, 94 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року та керуючись ст. ст. З, 5 - 8, 10, 11, 14, 15, 60, 81, 88, 213-215, 221- 223, 294 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Черкаської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення в апеляційний суд Черкаської області, через районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.