КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.05.2010                                                                                           № 10/37

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з"явились

 від відповідача -не з"явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.03.2010

 у справі № 10/37 ( .....)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла"

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 31590,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2010 року у справі  10/37 позов Відкритого акціонерного товариства «Чернігівська  кондитерська фабрика «Стріла» до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31 590,78 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства  «Чернігівська  кондитерська фабрика «Стріла» борг в сумі  26 630,80 грн., штраф в сумі 3 994,62 грн., 306,25  грн. державного мита та 228,78 грн. витрат  на інформаційно – технічне  забезпечення судового процесу. В іншій частині позову  відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з  апеляційною скаргою  (вх. № 02-4.2/2930 від 16.04.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення в частині  задоволення позовних вимог та прийняти в цій  частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю  обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Скаржник  зазначає, що протягом дії договору  № 84 від 01.03.2009 року відповідачем  було отримано товар на загальну суму 137 018,50 грн., за який останній повністю розрахувався, що підтверджується  прибутковими касовими ордерами.

Крім того, апелянт відзначає, що товар передавався ФОП ОСОБА_1 безпосередньо працівниками ВАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» без товаро – розпорядчих документів, а відповідачу повідомлялося лише про загальну вартість товару. Дана обставина  підтверджується тим, що в матеріалах справи відсутні  будь – які належні  докази отримання відповідачем товару під особистий підпис або уповноваженою особою на підставі оформленої у встановленому  законодавством порядку довіреності.

На думку скаржника, додані до позовної заяви товаро – транспортні накладні не можуть бути належними доказами отримання ФОП ОСОБА_1 товару від позивача, оскільки  в цих документах відсутній особистий підпис ФОП ОСОБА_1

При цьому, апелянт вважає, що не можуть бути належними доказами надані  позивачем  подорожні листи та пояснення  працівників позивача – водіїв – експедиторів ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 та  ОСОБА_5

07.05.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду  від Відкритого акціонерного товариства  «Чернігівська  кондитерська фабрика «Стріла» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2010 року у справі № 10/37 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

17.05.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду  від Відкритого акціонерного товариства  «Чернігівська  кондитерська фабрика «Стріла» надійшла заява, в якій останній підтримав свої вимоги викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд розглянути апеляційну скаргу без його представника.

В  судове засідання  18.05.2010 року  уповноважені представники  сторін  не з’явилися.

При цьому, відповідач  про причини неприбуття суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням  про вручення  рекомендованого поштового відправлення №  10860753 від 11.05.2010 року  з підписом ОСОБА_1.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце  судового засідання і явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася та те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2009 року між сторонами у  справі  був укладений Договір № 84, згідно із яким позивач (далі по тексту – продавець) передає у власність відповідача (далі по тексту – покупець) кондитерські вироби, поіменовані далі «товар» у кількості, асортименті, якості та цінами, вказаних у товаро – транспортних  накладних, які оформляються сторонами при прийомі – передачі кожної партії товару, і які є невід’ємними частинами даного Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору, загальна сума договору складає 1 млн. грн.

За умовами Договору ( п. 3.1; 3.2), поставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії договору на умовах СРТ – покупця (Правила Інкотермс 2000), та здійснюється на підставі замовлень Покупця протягом узгодженого сторонами строку. Доставка товару здійснюється силами та засобами та за рахунок продавця в місце визначене покупцем.

В пункті 3.4 Договору сторонами узгоджено, що в товарно - транспортних накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний Договір, але якщо відпуск товару відбувався в період дії даного договору – він  проданий на умовах даного Договору.

Згідно п 8.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року.

З матеріалів справи  вбачається, що договір був підписаний сторонами 01.03.2009 року.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що у відповідності до умов  Договору відповідач працює без печатки, що також було підтверджено представником  відповідача в судових засіданнях під час  розгляду справи  в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, всього за період дії Договору з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року позивачем було поставлено відповідачу на умовах Договору (СРТ – поставка) товар на суму 163 649,40 грн., що підтверджується належним чином посвідченими копіями товаро – транспортних накладних № 1100 від 04.03.2009 року на суму 6 016,34 грн., № 1240 від 12.03.2009 року на суму            15 409,76 грн., № 1357 від 20.03.2009 року на суму 17 046,20 грн., № 1482 від 30.03.2009 року на суму 75,60 грн., № 1558 від 02.04.2009 року на суму 19 433,03 грн., № 1580 від 03.04.2009 року на суму 7 811,51 грн., № 1692 від 10.04.2009 року на суму  12 030,37 грн.,    № 1744 від 14.04.2009 року на суму 6 421,09 грн., № 1783 від 16.04.2009 року на суму             6 140,92 грн., № 1802 від 17.04.2009 року на суму 7 660,39 грн., № 1857 від 24.04.2009 року на суму 4 292,22 грн., № 1896 від 29.04.2009 року на суму 9 769,56 грн.,  № 1986 від 07.05.2009 року на суму 19 522,16 грн., № 2139 від 20.05.2009 року на суму 16 383,72 грн.,   № 2225 від 26.05.2009 року на суму 43,96 грн., № 2300 від 29.05.2009 року на суму 15 592,57 грн. (а.с.9-24).

Між тим, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем було частково оплачено отриманий ним товар в сумі 137 018,60грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями прибуткових касових ордерів.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, місцевий господарський суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає                26 630,80 грн.

Між тим, беручи до уваги те, що в прибуткових ордерах зазначена підстава оплати «договір», позивачем здійснювалось зарахування оплати із застосуванням методу ФІФО, а тому  несплаченими залишились останні товарно – транспортні накладні, а саме № 2225 від 26.05.2009 року на суму 43,96 грн., № 2300 від 29.05.2009 року на суму 15 592,57 грн. та частково № 2139 від 20.05.2009 року на суму 16 383,72 грн. ( неоплачено 10 994,27 грн.).

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що товар згідно товарно – транспортних  накладних № 2225 від 26.05.2009 року., № 2300 від 29.05.2009 року та № 2139 від 20.05.2009 року був доставлений на склад відповідача на умовах Договору (СРТ - поставка) водіями – експедиторами ОСОБА_3 ( автомобіль НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (автомобіль НОМЕР_2), про що зазначено в товарно – транспортних  накладних та додатково підтверджується подорожніми листами № 981697 від 20.05.2009 року, № 981737 від 26.05.2009 року,  № 981764 від 29.05.2009 року.

Крім того, господарським судом в судовому засіданні 18.03.2010 року були заслухані пояснення працівників, а саме водіїв – експедиторів  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що здійснювали доставку товару ВАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» – на склад відповідача по вул. Ріпкінська, 4 у м. Чернігові. В своїх поясненнях вони зазначили, що товар поставляли відповідачу на його склад за адресою м. Чернігів, вул. Ріпкінська, 4 на протязі декількох років. Зокрема, водії – експедитори ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заявили, що постійно, на протязі декількох років, здійснювали поставку товару на склад відповідача по вул. Ріпкінська, 4 у м. Чернігові, товар від імені відповідача постійно отримувався однією і тією ж особою, який і підписував товарно – транспортні  накладні, у тому числі товарно – транспортні  накладні  в матеріалах справи, але печатки не ставив в зв’язку із відсутністю печатки у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем неодноразово проводилась оплата за отриманий товар у касу позивача, з зазначенням підстави сплати «договір» на загальну суму 137 018,60 грн.

Між тим, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не заперечував, що  між сторонами у справі був укладений договір № 84 від 01.03.2009 року, протягом дії договору відповідачем було отримано товар, за який останній розрахувався на суму 137 018,50, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте, на вимогу господарського суду,  доказів щодо оплати  відповідачем  усіх товаро – транспортних накладних, що знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 163 649,40 грн. фізичною особою – підприємцем  ОСОБА_1 надано  не було.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію № 06/2398 від 13.10.2009 року на суму 30 470,24 грн., у тому числі по товару, поставленому відповідачу по товарно – транспортним  накладним № 2139 від 20.05.2009 року, № 2225 від 26.05.2009 року, № 2300 від 29.05.2009 року, що підтверджується копією поштової квитанції від 14.10.2009 року в матеріалах справи (а.с.26).

При цьому, з моменту направлення претензії відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 3 000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями прибуткових касових ордерів від 15.10.2009 року, 13.11.2009 року та 08.12.2009 року.

Позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 27 470,24 грн. суму основної заборгованості та 4 120,54 грн. штрафу.

В контексті викладеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар в сумі 26 630,80 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 26 630,80 грн.

Крім того, місцевий господарський суд частково задовольнив позовну вимогу  позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 3 994,62 грн., оскільки відповідачем  порушено зобов’язання  щодо своєчасної оплати  отриманого товару в сумі 26 630,80 грн.  більше  ніж на 60 днів.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А відповідно  до статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 01.03.2009 року  між ВАТ  «Чернігівська  кондитерська фабрика «Стріла» та Фізичною особою – підприємцем  ОСОБА_1  було укладено Договір № 84. Предметом даного договору є постачання кондитерських виробів.

В силу ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник  зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві  товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що продавець передає у власність покупця  кондитерські вироби, по іменовані далі «товар»  у кількості, асортименті, якості  та цінам, вказаних у товаро – транспортних  накладних, які  оформляються  сторонами при прийомі – передачі кожної партії  товару, і які  є невід’ємними  частинами даного договору .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом,  всього за період дії договору з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року позивачем було поставлено відповідачу на  умовах  Договору  (СРТ – поставка)  товар на суму  163 649,40 грн., що підтверджується  належним чином посвідченими  копіями  товаро – транспортних накладних № 1100 від 04.03.2009 року на суму 6 016,34 грн., № 1240 від 12.03.2009 року на суму 15 409,76 грн., № 1357 від 20.03.2009 року на суму 17 046,20 грн., № 1482 від 30.03.2009 року на суму 75,60 грн., № 1558 від 02.04.2009 року на суму 19 433,03 грн.,          № 1580 від 03.04.2009 року на суму 7 811,51 грн., № 1692 від 10.04.2009 року на суму                 12 030,37 грн.,  № 1744 від 14.04.2009 року на суму 6 421,09 грн., № 1783 від 16.04.2009 року на суму 6 140,92 грн., № 1802 від 17.04.2009 року на суму 7 660,39 грн., № 1857 від 24.04.2009 року на суму 4 292,22 грн., № 1896 від 29.04.2009 року на суму 9 769,56 грн.,  № 1986 від 07.05.2009 року на суму 19 522,16 грн., № 2139 від 20.05.2009 року на суму 16 383,72 грн.,      № 2225 від 26.05.2009 року на суму 43,96 грн., № 2300 від 29.05.2009 року на суму 15 592,57 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив отриманий товар  у сумі 137 018,60 грн.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар  складає у сумі 26 630,80 грн., а саме відповідно до товарно – транспортних накладних № 2225 від 26.05.2009 року на суму 43,96 грн., № 2300 від 29.05.2009 року на суму 15 592,57 грн. та частково № 2139 від 20.05.2009 року  на суму 16 383,72 грн.  (неоплачено 10 994,27 грн.)

Докази належного виконання зобов’язань з оплати вартості поставленого товару в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 630,80 грн.

При цьому, колегія  суддів зауважує, що  заперечуючи  проти розміру  позовних  вимог та, безпосередньо проти отримання товару на загальну суму 163 649,40 грн., відповідач вказував на непідписання ним особисто товарно – транспортних  накладних, в той час, як  товарно – транспортні накладні на отримання  товару на суму 137 018,60 грн., які також не були  підписані  особисто відповідачем, були оплачені  останнім в розмірі 137 018,60 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України  передбачено, що у разі  порушення  зобов’язання  настають правові наслідки, встановленні договором  або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойка.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для штрафу, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання  (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно положень Господарського кодексу України штраф є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором,  якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).

Відповідно до пункту 8.3 Договору у випадку прострочки покупцем  оплати  вартості  товару більше ніж 60 днів, покупець зобов’язаний крім установленої договором пені, сплатити штраф у розмірі 15 %  від отриманого та не сплаченого в строк товару.

Позивач  за прострочення  строків сплати  коштів за поставлений  товар відповідно до  п. 8.3 Договору просив  стягнути з відповідача  штраф в  розмірі  4 120,54 грн.

З огляду на ту обставину, що заборгованість  відповідача перед позивачем  становить  26 630,80 грн., колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив частково вимогу  позивача  щодо стягнення  штрафу у розмірі 3 994,62 грн., що становить, відповідно  до умов Договору, 15 % від  неоплаченого в строк  товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про  обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку докази надані позивачем належними засобами доказування не спростував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без  задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду Чернігівської області  від 22.03.2010 року у справі № 10/37 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця  ОСОБА_1 – без  задоволення.

2.          Матеріали справи № 10/37 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.05.10 (відправлено)