Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«07»червня 2010 року Справа № 725-6/0
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Пуль О.А.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників сторін:
кредитора – ОСОБА_1 за довіреністю №21130/07-10 від 25.12.2009 року,
боржника – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми (вх.№1236С/2-6)
на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.03.2010 року по справі № 725-6/0
за заявою Управління Пенсійного фонду Украйни в Ковпаківському районі, м. Суми,
до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м. Суми,
про визнання банкрутом, -
встановила:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.03.2010 року по справі №725-6/0 повернено без розгляду заяву Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі про порушення справи про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_2. (а.с. 1)
Кредитор –Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі з ухвалою господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 5), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 22.03.2010 року по справі №725-6/0 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області для розгляду по суті, посилаючись на те, що станом на 17.12.2009 року заборгованість боржника перед управлінням Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми становила 202,09 грн. несплаченої фінансової санкції та 48,81 грн. нарахованої пені, застосованої рішенням заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми від 01.07.2008 року №1511. Постановою господарського суду Сумської області від 03.11.2008 року по справі №АС 13/474-08 позов задоволено на користь управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про стягнення фінансової санкції та пені на загальну суму 250,90 грн. згідно вищезазначеного рішення. Вказане рішення суду не оскаржене в передбаченому законодавством порядку, а отже є обов’язковою до сплати. Оскільки згідно з довідкою Державної податкової інспекції м. Суми №84401/10/17-212 від 01.11.2009 року виявлено, що суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 не звітує з 01.10.2008 року, у зв’язку з чим кредитором 17.03.2010 року до місцевого господарського суду подано заяву про порушення справи про банкрутство боржника на підставі ч.1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 року , якою передбачено, що у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби, згідно із законодавством податкових декларацій документів бухгалтерської звітності, а також наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань. Також відповідно ч. 5 ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що кредиторські вимоги можуть стосуватись не тільки грошових зобов’язань (до яких дійсно не відносяться штраф і пеня), а й вимог органів державної податкової служби та інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справлення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів).
Боржник –ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України не надала.
07 червня 2010 року в судове засідання боржник не з’явився. Копія ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 07 червня 2010 року була направлена ОСОБА_2 рекомендованим листом 29 квітня 2010 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, однак повернена суду з довідкою поштового відділення з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». (а.с. 34)
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до роз’яснень, викладених Вищим господарським судом України у інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення боржника - ОСОБА_2 про час та місце судового засідання.
Ухвалою від 29 квітня 2010 року (а.с. 3 –а.с. 4) сторони були попереджені, що у разі не з’явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представника апелянта, щодо розгляду справи без участі боржника, вважає, відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, що не з’явлення боржника в судове засідання, ненадання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду у даному судовому засіданні апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по даній справі.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно матеріалів доданих до заяви, борг ПП ОСОБА_2 перед Пенсійним фондом складається з 202,09 грн. штрафних санкцій, 48,81 грн. –пені, що не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду щодо повернення без розгляду заяви кредитора, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитором може бути –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівників боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справлення податків і зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, заявник - Управління Пенсійного фонду Украйни в Ковпаківському районі може бути кредитором у справі про банкрутство.
При цьому, слід зазначити, що частиною 2 статті 2 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97 - ВР) визначено, що під податком і збором (обов’язковим платежем) слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законом України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи спадкування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції Закону України від 18 лютого 1997 № 77/97 - ВР) будь –які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Податки і збори (обов’язкові платежі), справлення яких не передбачено Законом «Про систему оподаткування», сплаті не підлягають.
З огляду на наведене, Закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів).
У вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов’язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суд має виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.
Таким чином, зазначений в заяві борг перед Пенсійним фондом, що складається з 202,09 грн. штрафних санкцій, 48,81 грн. –пені, не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.
Така правова позиція також визначається п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство.
Також в Постанові зазначено,що Законом України від 4 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону від 24 грудня 1993 року N 3813-XII) пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», не включені.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 «Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що безспірні вимоги кредиторів –це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
У відповідності до вимог ч. 7 ст.7 Закону, заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання
боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;
докази обґрунтованості вимог кредитора.
Згідно частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.
Тобто, Закон встановлює, що кредитор зобов’язаний викласти в заяві обставини, що підтверджують безспірність грошових вимог, неплатоспроможність боржника та обставини щодо його відсутності, при цьому, не має значення розмір його вимог до боржника та строк виконання зобов’язань.
Однак, Закон не ототожнює поняття «розмір вимог кредитора до боржника»з поняттям «склад вимог до боржника», тому розмір вимог може бути меншим ніж встановлено Законом (триста мінімальних розмірів заробітної плати), але вимоги Закону щодо складу вимог при порушенні провадження у справі кредитори та суди повинні дотримуватись.
Крім того, Закон про банкрутство зазначає як обставину відсутності неподання звітності лише до податкового органу, а не будь –якому іншому контролюючому органу, як то органу Пенсійного фонду або органу соціального страхування. У цьому випадку, до заяви кредитора –контролюючого органу обов’язково повинні додаватися в якості доказів неподання до податкового органу декларацій та іншої бухгалтерської звітності –останні декларації, розрахунки, акти посадових осіб податкового органу про перевірку подання боржником звітності тощо. Суд не повинен брати до уваги в якості єдиного належного доказу лише пояснення начальника або іншого повноважної особи податкового органу щодо стану подання звітності боржником.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про порушення справ про банкрутство заявник посилався на лист Державної податкової інспекції м. Суми №84401/10/17-212 від 01.11.2009 року, відповідно до якого суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 не звітує з 01.10.2008 року.
Однак, судова колегія вважає, що зазначений лист не є належним доказом, який підтверджує ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази: останні декларації чи документи бухгалтерської звітності, тощо.
Згідно статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Враховуючи, що при подачі до суду заяви про порушення справи про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 Управлінням Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі згідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не викладено і не надано належних доказів в обґрунтування вимог контролюючого органу щодо наявності заборгованості по страховим внескам, а також не доведено не надання звітності до Державної податкової інспекції, м. Суми, господарський суд Сумської області правомірно повернув без розгляду заяву про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування ухвали господарського суду Сумської області від 22.03.2010 року по справі № 725-6/0 відсутні, у зв’язку з чим, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 22.03.2010 року по справі № 725-6/0 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Горбачова Л.П.
Суддя Пуль О.А.