ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.07.06 р.                                                                               Справа № 16/218                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур, при секретарі  судового  засідання Москаленко  О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів “Гемопласт” м. Белгород-Днестровський

до відповідача Підприємства заснованого на власності громаедянина Ізраїлю “Мікс”          м. Донецьк  

Про стягнення  1 254 131 грн. 54 коп.

          За участю:

  Представників сторін :          

  від позивача:            Присакарь О.Я. по дор.

  від  відпозивача :              не з’явився

    ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою  господарського суду Донецької  області 08.06.2006р. порушено  провадження  по  справі за  позовом Відкритого акціонерного товариства по виробничтву медичних виробів з полімерних матеріалів “Гемопласт” м. Белгород-Днестровський до Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраїлю “Мікс” м. Донецьк про стягнення  1 254 131 грн. 54 коп.  ,  з  яких   :   1 147 221  грн. 24  коп.  -  сума  основного  боргу ,  106 910  грн. 30  коп - пеню.

Представника  позивача   було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні не  було  надано клопотання про   фіксацію судового процесу  технічними засобами,  на  підставі  чого  фіксація  не була  здійснена . Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування  своїх  вимог позивач  посилається на  не  виконання  договору № 195, додаткової угоди №1.

Згідно   ч.4. ст. 22  ГПК  України  -  позивач  вправі  до  прийняття   рішення   по  справі  змінити  підставу   або  предмет  позову , збільшити розмір  позовних  вимог та  умови дотримання встановленого  порядку досудового врегулювання спору  у  випадках , передбачених ст. 5  цього  Кодексу   в  цій  частині ,  відмовитись від  позову або  зменшити розмір  позовних  вимог.

          Позивачем  в порядку  ст. 22  ГПК було надано  заяву про уточнення позовних вимог № 04/2675 від 10.07.06р., згідно  якого позивач просить стягнути заборгованість за договорами поставки № 194 від 29.12.2004р. та № 195 від 28.12.2005р., збільшує позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, яка складає – 1 311 532 грн. 35 коп., та зменшує суми пені, яка складає 50 632 грн. 50 коп., держмито в сумі 13 621 грн. 64 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 26.06.06р. № 02-41/23603, де вказує, що позовні вимоги в сумі 1 147 221 грн. 24 коп. визнає, але вказує, на те, що пеня , що за

стосовується до умов укладеного між сторонами договору, нараховується виходячи з вимог діючого Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, згідно з контрразрахунком вона складає 50 632 грн. 50 коп.  Представником відповідача було надав заяву від 03.07.06р. № 02-41/24502, де вказує, що суму заборгованості в сумі 1 246 267 грн. 50 коп. підприємство визнає, та просить розглядати справу без участі представника відповідача.

Справа  розглянута за  наявними   матеріалами в порядку  ст. 75  ГПК  України .  

          Розглянувши матеріали справи,  вислухавши пояснення представника позивача суд встановив:

29.12.2004р.  між  позивачем  та  відповідачем   було укладено договір поставки № 194.

          Так ,  відповідно  до  ст. 698  ЦК України   за  договором  поставки  організація  поставщик зобов`язується  передати  у  певні  строки організації - покупцеві  у властність   товар .  Договір  поставки  є  двостороннім  договором  і  передбачає  взаємні  зобов`язання   сторін .

Відповідно  до п.  1.1.  договору № 194  позивач (продавець) поставляє, а відповідач (покупець) приймає та оплачує продукцію медичного призначення на умовах, обумовлених в договорі, а також додаткових угодах.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 24.10.2005р. до договору № 194, Продавець (позивач) поставляє продукцію Покупцю (відповідачу) за свій рахунок.

Позивач поставив на адресу відповідача товар  ( медичну продукцію)   по накладним          № 6115 від 16.11.05р. на суму 97 538, 92 грн., № 6257 від 24.11.05р. на суму  42 770, 33 грн.,  № 6356 від 30.11.05р. на суму 42 953,49 грн., № 6357 від 30.11.05р. на суму 369,36 грн., № 6358 від 30.11.05р. на суму 80306,37 грн., № 6505 від 07.12.05р. на суму 144045,07 грн., № 6693 від 16.12.05р. на суму 1000081,99 грн., № 6832 від 23.12.05р. на суму 135612,64, а всього на загальну суму  643 678 грн. 17 коп.

Відповідно до договору № 194 та додаткової угоди № 2 від 24.10.2005р. укладеного між сторонами відповідач зобов’язаний був провести розрахунки за продукцію не піздніше 60 календарних днів з моменту надходження партії продукції на склад відповідача.

          28.12.2005 року між позивачем та відповідачем  було  укладено договір поставки            № 195.

Відповідно  до п.  1.  договору № 195  позивач (продавець) поставляє, а відповідач (покупець) приймає та оплачує продукцію медичного призначення на умовах, обумовлених в договорі, а також додаткових угодах.

Згідно з п. 7 додаткової угоди №1 до договору № 195 від 28.12.2005р. продавець (позивач) доставляє продукцію зі складу у м. Білгород-Дністровський на склад покупця (відповідача) за свій рахунок. Покупець (відповідач) отримує продукцію на складі у м. Донецьку – самовивезення.

На виконання умов договору № 195 позивач поставив на адресу відповідача  товар (медичну продукцію) по накладним  №13 від 03.01.06р. на суму 171944,25 грн., № 111 від 12.01.06р. на суму 62 448,63 грн., № 139 від 13.01.06р. на суму 121350,57 грн., № 208 від 18.01.06р. на суму 2699,38 грн., № 317 від 26.01.06р. на суму 88 380 грн. 85 коп., № 764 від 17.02.06р. на суму 54170,67 грн., № 786 від 20.02.06р. на суму 1126,14 грн., № 834 від 22.02.06р. на суму 23955,09 грн., № 878 від 24.02.06р. на суму 7320,32 грн., № 896 від 27.02.06р. на суму 24391,77 грн., № 1105 від 09.03.06р. на суму 29833,87 грн., № 1379 від 22.03.06р. на суму 49796,30 грн., № 1473 від 28.03.06р. на суму 18426,05 грн., №1485 від 29.03.06р. на суму 17699,18грн., № 7197 від 06.04.06р. на суму 40079,08 грн., № 7269 від 11.04.06р. на суму 18350,41грн., № 7351 від 17.04.06р. на суму 40616,77 грн., № 7485 від 25.04.06р. на суму 17211,02грн., № 7703 від 05.05.06р. на суму 48053,83 грн., а всього  на загальну суму 837 854 грн. 18 коп.

Відповідно до п.1 додаткової угоди № 1 до договору № 195 від 28.12.05р. покупець (відповідач) зобов’язується проводити розрахунки за продукцію не пізніше 60 календарних днів з моменту надходження партії продукції на склад Покупця (відповідача).  

Згідно ст. 171  ЦК  України  , взаємні  зобов`язання за  договором  повинні  виконуватись  одночасно , якщо  в  закону  , договору  або  змісту  зобов`язання  не  впливає   інше .

Позивач умови договору виконав частково, а саме по вище зазначеним договорам розрахувався не в повному обсязі у суму 170 000грн. Таким  чином,  заборгованість відповідача по договорам  склала 1 311 532  грн. 35 коп.  

           Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі  1 311 532  грн. 35 коп. , в зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

За вказаних обставин, вимоги позивача   щодо  стягнення  суми борги  в  розмірі 1 311 532  грн. 35  коп.  є обґрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню.  

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 50 632 грн. 50 коп. :

- відповідно до п. 9.1.  договору № 195 від 28.12.2005р. :  у разі не оплати або невчасної оплати за отриману продукцію, Покупець (відповідач) сплачує Продавчу (позивачу) пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу ;

- відповідно до п. 9.1. договору № 194 від 29.12.2004р. : в разі не сплати або несвоєчасної оплати за отриману продукцію, Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,07% від неоплаченої суми за кожен день просрочки платежу.  

Згідно зі ст. 549 ЦК  України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (  за умовами  передбаченими договором).

Пеня   ( штраф )  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання  за  кожен  день прострочення.

Згідно зі ст. 3 Законом України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Націанального банку України, що діяла на період за який сплачується пеня.   

Представником позивача було надано уточнення позовних вимог від 10.07.06р.                   № 04/2675, згідно з яким він зробив розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, розрахунок якої обгрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.526  ЦК України зобов`язання   повинні  виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовні вимоги обгрунтовані та підлягають     задоволенню, повністю .

Згідно  ст. 49 ГПК України   господарський  суд  покладає  стягнення  судових  витрат   пропорційно  розміру  задоволених вимоги  на  сторін  (  відповідача по  справі ).

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст. 526, 549,  625 ЦК України, і керуючись ст.33, 34, 43, ст. 49, 82-85 ГПК України,-     

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги  Відкритого акціонерного товариства по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів “Гемопласт” м. Белгород - Днестровський до Підприємства заснованого на власності громадянина «Ізраїлю» м. Донецьк  задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства заснованого на власності громодянина Ізраїлю “Мікс” м. Донецьк  на  користь Відкритого акціонерного товариства по виробництву медичних виробів з полмерних матеріалів “Гемопласт” м. Белгород-Днестровський   1 311 532 грн. 35 коп.  -  основного  боргу ,  50 632 грн. 50 коп.  – пені, 13621 грн 64 коп.  -   витрати по сплаті держмита   і  118 грн.  -  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Суддя                                                                         Манжур В.В.