ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2010 р. Справа № 8/443-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Зав'язуна В.С.
Зарудяна Л.О.
при секретарі Зарицькому М.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: підприємця ОСОБА_2,
ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 07.04.2010 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "19" квітня 2010 р. у справі № 8/443-10 (суддя Смаровоз М.В.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Хмельницький
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м.Хмельницький
про стягнення суми коштів у розмірі 89900 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.04.2010 р. у справі №8/443-10 позов СПД ОСОБА_2, м.Хмельницький до СПД ОСОБА_4, м.Хмельницький про стягнення 89900,00 грн. задоволено: стягнуто з підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 89900 грн.; 899 грн. відшкодування державного мита та 236 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказаний судовий акт повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що позивач вводить в оману, подаючи до суду неналежні докази на підтвердження своїх вимог, а судом взято усі без виключення доводи позивача на рахунок отримання коштів відповідачем та на підставі них прийнято оскаржуване рішення. Зокрема, зазначає про те, що розписка та примітка у додатку до договору оренди не містять посилань на ОСОБА_2 як на позикодавця та в них відсутні будь-які ознаки позики, як і зобов"язань з повернення вказаних коштів.
Відповідач також вважає безпідставним застосування ст.35 ГПК України у цій справі стосовно обставин, встановлених при розгляді справи №8/19/3784, предметом якої є витребування майна з чужого незаконного володіння та справи №11/1529, предметом якої є стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що у вказаних вище справах не досліджувався факт отримання коштів.
При цьому, відповідач вказує, що у нього відсутні будь-які обов"язки перед позивачем.
В засідання суду підприємець ОСОБА_4 не з"явився, свого представника не направив, надіславши 09.06.2010 р. до суду телеграму (вх.№277 від 09.06.2010 р.) з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв"язку з хворобою.
Колегією суддів розглянуто дане клопотання та відхилено з огляду на наступне.
У відповідності до вимог чинного законодавства справи суб"єкта господарювання – підприємця у господарському суді можуть вести також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємця, виданою у передбаченому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даного господарського спору судом першої інстанції, в інтересах відповідача по справі виступав представник СПД ОСОБА_4 за довіреністю від 03.09.2009 р. (копія якої міститься у справі) ОСОБА_5 При цьому, вказана довіреність, яка уповноважує ОСОБА_5, зокрема, бути представником в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, з усіма правами, наданими законом в т.ч. стороні по справі, видана без права передоручення терміном на три роки, тобто, є чинною на час апеляційного розгляду даної справи. Доказів анулювання вказаної довіреності до справи не подано.
Також, слід зазначити, що Господарсько-процесуальний кодекс України, як і норми цивільного права, не обмежують кількості представників, яких може призначити одна особа – підприємець.
Тому, у разі неможливості прибути особисто для участі у судовому засіданні за станом здоров"я, підприємець ОСОБА_4 не був позбавлений права направити для захисту своїх інтересів в судовому процесі уповноваженого представника.
Судова колегія звертає увагу, що про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.06.2010 р. ухвалою від 17.05.2010 р. скаржник був повідомлений заздалегідь, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 19.05.2010 р., тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час апеляційного розгляду справи, так і для реалізації свого права на захист шляхом подання письмових пояснень та надання відповідних доказів по справі.
Крім того, відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
А тому, за наявності письмових доказів у спростування встановлених судом першої інстанції обставин справи, відповідач мав право подати такі докази до апеляційного господарського суду, зокрема, додавши їх до матеріалів апеляційної скарги.
Також, судовою колегією враховується зміст ст.77 ГПК України, за яким відсутність відповідача (його представника) в засіданні суду не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, та наведені у ст.101 ГПК України приписи про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, зважаючи на які, нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, який є позивачем у справі, виклав свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх.№02-01/4029/10 від 10.06.2010 р.), долученому до матеріалів справи.
Підприємець та його представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, зазначили про її безпідставність. Оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 19 квітня 2010 р. у справі №8/443-10 підприємець вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Вказує про те, що факт одержання відповідачем саме від позивача грошових коштів – 10000 грн. та 10000 доларів США встановлено у справі №8/19/3784 (постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р.) та у справі №11/1529 (постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 14.01.2010р.). При цьому, вказує, що відповідач набув майно – зазначені грошові кошти 10000 грн. та 10000 доларів США - без достатньої правої підстави, а тому, відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України, зобов"язаний вказане майно повернути. Наголошує також, що надана відповідачем розписка про одержання ним коштів від ОСОБА_6 не спростовує вищезазначені факти, а підтверджує наявність між відповідачем та ОСОБА_6 певних зобов"язань.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2007 р. між підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, провулок Купріна 9/1, загальною площею 30 м. кв., для розміщення обладнання, визначеного додатком №1 до даного договору, який є його невід"ємною частиною (п.1.1 договору). Строк оренди за цим договором становить 1 рік (п.1.2.).
Відповідно до п.4.1. договору орендар зобов'язується, зокрема надавати орендодавцю безоплатно користуватися обладнанням, визначеним у додатку №1, протягом дії даного договору.
Сторонами у справі підписано додаток до договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 року "Комплект обладнання для виготовлення піддонів, належного на праві власності підприємцю ОСОБА_4 та встановленого за взаємною домовленістю на території підприємця ОСОБА_2 для спільного використання". До вказаного переліку обладнання увійшли, зокрема: станок багатопильний (рамнопильний) №34 марки СРП; рамка додаткова до СРП; пили біметалічні до СРП в кількості 91 шт.
В зазначеному додатку до договору міститься також примітка про те, що "18.10.2007 р. в рахунок оплати багатопильного станка ПП ОСОБА_2 Внесено 10000 (десять тисяч) доларів США та 10000 (десять тисяч) гривень, про що йому видано розписку".
У розписці від 16.10.2007 р., засвідченій підписом ОСОБА_4 та його печаткою як приватного підприємця, зазначено про те, що ОСОБА_4 отримав, в рахунок оплати станка №34 та додаткового обладнання, що входить у комплект по договору №06/11/06 з ТОВ "УкрТехМаш" загальною вартістю 96117,30 грн., 10 тисяч доларів США та 10 тисяч гривень. Факт купівлі підприємцем ОСОБА_4 багатопильного рамного станка СРП-160 підтверджений відповідними доказами.
Договір оренди між сторонами у справі було розірвано достроково, 10.04.2008р., з ініціативи орендодавця - підприємця ОСОБА_2 При цьому, між підприємцями виник спір, який був предметом судового розгляду у справі №8/19/3784.
Зі змісту постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. у справі №8/19/3784 вбачається, що у червні 2008 р. підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до підприємця ОСОБА_2 про витребування майна, належного позивачу із незаконного володіння відповідача та стягнення з відповідача майнової, моральної шкоди та витрат на послуги адвоката. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підприємець ОСОБА_4 просив витребувати належне йому на праві приватної власності майно із незаконного володіння ОСОБА_2 на суму 173166,30 грн., в тому числі, обладнання - станок багатопильний № 34 марки СРП; рамка додаткова до станка; стружко-пилосос 2-х мішк. №43; станок для заточування марки САЗ-127; компресор СБ/50; пили біметалічні до СРП в кількості 91 шт., а також готову продукцію (піддони), сировину та витратні матеріали. СПД ОСОБА_4 послався на те, що зазначене майно відповідач привласнив, не допустивши 31.03.2008р. робочу бригаду підприємця ОСОБА_4 до приміщення, орендованого останнім на підставі укладеного між сторонами у справі договору оренди від 03.12.2007р. Посилаючись на неправомірне перебування у володінні підприємця ОСОБА_2 майна СПД ОСОБА_4, останній просив стягнути з відповідача 50432,24 грн. недоотриманого прибутку від підприємницької діяльності та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Здійснивши апеляційний перегляд справи №8/19/3784, апеляційний господарський суд виніс постанову від 22.06.2009 р., якою рішення господарського суду Хмельницької області від 15 грудня 2008 р. у справі №8/19/3784 скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування від СПД ОСОБА_2 станка багатопильного №34 марки СРП, рамки додаткової до станка СРП-250, стружкопилососу двохмішкового марки ПС-3200, станка для заточування марки САС-127 з прийняттям нового рішення у цій частині про задоволення позову. Рішення про відмову у решті позовних вимог залишено без змін.
Апеляційний господарський суд у справі №8/193784 дійшов висновку, що після 10.04.2008 р. відповідач незаконно володіє обладнанням позивача, що належить йому на праві власності (станок багатопильний № 34 марки СРП (станок рівно пильний); рамка додаткова до станка; стружкопилосос 2-х мішк. № 43; станок для заточування марки САЗ-127). При цьому, апеляційний господарський суд вказав на помилковість застосування господарським судом Хмельницької області ст.594,595 ЦК України щодо притримання речі для забезпечення вимог кредитора, зазначивши про те, що судом не встановлено факту виникнення між сторонами зобов"язальних правовідносин щодо передачі майна однією стороною та оплати його вартості другою. Також не встановлено факту передачі позивачем спірного майна відповідачу у володіння, зокрема у заставу за договором позики з метою забезпечення виконання зобов"язань, чи за іншим договором.
Як зазначено у постанові, апеляційним судом враховуються положення ст.ст.1046,1047 ЦК України та факт передачі відповідачем позивачу певної суми грошей, підтвердженням чого є розписка, однак, вказане не може бути підставою для висновку про правомірність притримання відповідачем майна позивача у зв"язку з невиконанням останнім обов"язку по поверненню позики.
Постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. у справі №8/19/3784 було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2009 р.
У серпні 2009 року Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 подав до господарського суду Хмельницької області позов до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про стягнення 87000,00 грн. основного боргу, 335,35 грн. 3% річних та 1490,00 грн. інфляційних. Згідно уточнених позовних вимог, підприємець ОСОБА_2 просив стягнути з підприємця ОСОБА_4 79969,00 грн., що еквівалентно десяти тисячам доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 7 вересня 2009 року, а також 10000,00 грн., 381,20 грн. 3% річних від простроченої суми та 1460,00 грн. інфляційних), посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України та визначивши строк повернення позики 07.06.2008 р.
Рішенням, що оскаржується, позов підприємця ОСОБА_2 до СПД ОСОБА_4 задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 89969,00 грн. заборгованості, 381,20 грн. 3% річних, 1460,00 грн. інфляційних та судові витрати.
Проте, не погодившись з висновками суду першої інстанції, Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 14.01.2010 р. скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_2
За результатами касаційного перегляду справи №11/1529 постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р. постанову апеляційного господарського суду від 14.01.2010 р. залишено без змін.
Слід зазначити, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі №11/1529 від 14.01.2010 р. встановлено, зокрема, що надані позивачем докази – розписка СПД ОСОБА_4 від 16.10.2007 р. та примітка на розціненому сторонами як додаток до договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р., не засвідчують наявність між сторонами у справі відносин позики.
Згідно вимог ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на те, що у справах № 8/19//3784 та №11/1529, в яких сторонами виступали підприємець ОСОБА_2 та підприємець ОСОБА_7, тобто, брали участь ті ж самі сторони, що й у даній справі №8/443-10, - факти, встановлені судовими актами, які набули законної сили, у справах № 8/19//3784 та №11/1529, не потребують додаткового доказування та мають для вирішення даного господарського спору преюдиціальне (обов"язкове) значення.
Як встановлено Житомирським апеляційним господарським судом у постанові від 14.01.2010 р. у справі №11/1529, зміст розписки СПД ОСОБА_7 від 16.10.2007р. не може підтверджувати того, що спірні грошові кошти передані СПД ОСОБА_7 саме СПД ОСОБА_2, проте, в сукупності з приміткою на додатку до договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. про внесення 18.10.2007 р. в рахунок оплати багатопильного станка ПП ОСОБА_2 10000 доларів США та 10000 гривень, про що йому видано розписку, вказані документи засвідчують факт внесення 10000 доларів США та 10000 гривень підприємцю ОСОБА_4 саме СПД ОСОБА_2
Таким чином, факт передачі саме підприємцем ОСОБА_2 підприємцю ОСОБА_4 10 тисяч доларів США та 10 тисяч гривень згідно з розпискою останнього від 16.10.2007 р. є встановленим та не потребує доказування при вирішенні спору у справі № 8/443-10.
Крім того, за змістом вищезазначених судових актів у справах № 8/19//3784 та №11/1529, між сторонами відсутні договірні зобов"язання, на виконання яких позивач може вимагати повернення отриманих відповідачем коштів.
Водночас, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що незважаючи на те, що додана до матеріалів справи розписка від 16.10.2007р. про передачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 10 тисяч доларів США та 10 тисяч гривень у своєму тексті не передбачає обов'язку їх повернення, зазначені кошти все ж не можуть бути привласнені відповідачем з огляду на зміст ст.1212 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення вказаної норми мають бути застосовані при вирішенні спору у даній справі, як такого, що пов'язаний із відновленням майнового стану позивача, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо. У даному випадку, такі підстави відсутні.
При цьому, судовою колегією враховується наявність умов, які засвідчують зобов'язання із набуття та збереження відповідачем майна-грошових коштів без достатньої правової підстави, а саме: по-перше, встановлений факт передачі підприємцем ОСОБА_2 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 10 тисяч доларів США та 10 тисяч гривень, тобто, факт набуття останнім вказаного майна за рахунок позивача; по-друге, відсутня правова підстава для набуття та збереження вказаних коштів відповідачем за рахунок позивача.
За таких обставин, а також враховуючи, що згідно положень ст.533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, а розрахунок суми позову (щодо еквіваленту 10000 доларів США) відповідає вимогам чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача – СПД ОСОБА_4 на користь СПД ОСОБА_2 89900 грн. безпідставно набутих коштів правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішення господарського суду господарського суду Хмельницької області від 19 квітня 2010 р. у справі №8/443-10 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 19 квітня 2010 року у справі №8/443-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 - без задоволення.
2. Справу №8/443-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Зав'язун В.С.
Зарудяна Л.О.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд